Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2025 року Справа№200/3881/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення № 056230001776 від 07.05.2025;
- зобов'язання призначити пенсію відповідно "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу період з 01.03.2006 року по 31.03.2022 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 29.04.2025 року звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056230001776 від 07.05.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж та недосягненням пенсійного віку.
Згідно даного рішення страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 29 днів, пільговий стаж складає - 09 років 03 місяці 05 дні.
Відповідач у своєму рішенні про відмову зазначає, що до пільгового стажу по Списку № 2 зараховані періоди з 01.03.2006 року по 31.08.2010 року та з 27.03.2017 року по 31.12.2021 року за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, оскільки підприємство знаходиться на окупованій території. Періоди роботи з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2022 року по 31.03.2025 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку та з 01.01.2011 року по 26.03.2017 року не зараховано до пільгового стажу оскільки в відомостях по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація проведення атестації робочих місць.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надало відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення №056230001776 від 07.05.2025, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з поданням документів раніше встановленого законодавством терміну, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, у зв'язку з відсутністю в доданих документах інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неврегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 10 місяців 29 днів (у віці 55 років необхідно 25 років загального страхового стажу). Пільговий стаж роботи за Списком №2, на дату подачі заяви, становить 09 років 03 місяці 05 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (у віці - 55 років).
До пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди з 01.03.2006 по 31.08.2010, з 27.03.2017 по 31.12.2021 зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки підприємство знаходиться на окупованій території. Періоди роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2022 по 31.03.2025 не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку та з 01.01.2011 по 26.03.2017 не зараховано до пільгового стажу, оскільки в відомостях по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про проведення атестації робочих місць.
У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
29 квітня 2025 року позивач звернулась до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07 травня 2025 року № 056230001776 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до положень п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із:
- поданням документів до встановленого законодавством терміну;
- відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу;
- відсутністю у поданих документів інформації про неодержання пенсії від органів Російської Федерації.
Періоди роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2022 по 31.03.2025 не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку та з 01.01.2011 по 26.03.2017 не зараховано до пільгового стажу, оскільки в відомостях по спеціальному стажу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про проведення атестації робочих місць.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку стажу позивача форми РС-право, до страхового стажу позивача не зараховані наступні періоди: з 01.07.1989 по 17.07.1989, з 05.10.1989 по 04.03.1990, з 04.09.1993 по 09.07.1998; з 01.07.2002 по 31.07.2002, з 01.01.2003 по 22.09.2003, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2005 по 31.03.2005, з 01.06.2005 по 31.07.2005, з 01.09.2010 по 31.12.2010, періоди після 31.12.2021.
До страхового стажу за Списком № 2 зараховано періоди: з 01.03.2006 по 31.08.2010 та з 27.03.2017 по 31.12.2021.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 2148-VІІ від 03.11.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченим Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2,наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі-Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в період з 01.07.1989 по 17.07.1989, з 05.10.1989 по 04.03.1990, з 04.09.1993 по 09.07.1998; з 01.07.2002 по 31.07.2002 була працевлаштована.
В період з 25.12.2002 року по 10.07.2014 року позивач була зареєстрована як фізична особа підприємець. В матеріалах прави відсутні докази сплати страхових внесків (ЄСВ) за період з 01.01.2003 по 22.09.2003, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 01.03.2005 по 31.03.2005, з 01.06.2005 по 31.07.2005.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 (далі- трудова книжка позивача) містить наступні записи (в межах спірного періоду) позивач працювала:
- з 01.03.2006 по 10.01.2010 - машиністом підйому на дільницю ПС;
- з 11.01.2010 по 26.03.2017 - машиністом підйому постійно;
- з 27.03.2017 - переведена машиністом підіймальної машини.
Трудова книжка позивача не містить записів щодо трудової діяльності позивача після 10.07.2020 (перейменування підприємства).
Щодо періодів роботи позивача після 31.12.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), позивач з 01.02.2022 по 31.05.2022 працювала на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» код ЄДРОПУ 40695853, отримувала заробітну плату, проте страхувальником не сплачувались страхові внески.
За січень 2022 року та з червня 2022 року по теперішній час відомості щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати відсутні.
Таким чином, відповідачем правомірно незараховані до пільгового стажу позивача періоди з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.06.2022 по 29.04.2025 (дату звернення із заявою про призначення пенсії).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Професію машиніста підіймальних установок віднесено до Списку № 2 (Розділ І. Гірничі роботи. Підрозділ 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні. Код 1.1а)
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Професію машиніста підіймальних установок віднесено до Списку № 2 (Розділ І. Гірничі роботи. Підрозділ 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні).
Враховуючи наведене, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди її роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 26.03.2017, з 01.02.2022 по 31.05.2022.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що періоди з 01.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2022 по 31.05.2022 мають бути зараховані відповідачем і до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію відповідно "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення із заявою від 29 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла віку 54 роки.
Суд зазначає, що відповідно до спірного рішення позивач не набула необхідного страхового стажу та стажу роботи за Списком № 2, а саме - страховий стаж 24 роки 10 місяців 29 днів, пільговий - 09 років 03 місяці 05 днів.
Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено протиправне незарахування до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2011 по 26.03.2017, а періодів роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010, з 01.02.2022 по 31.05.2022 - до страхового та пільгового стажу.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У пункті 14-4 розділу ''XV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ'' Закону №1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, м. Вугледар Вугледарської міської територіальної громади з 01.10.2024 р. є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Аналізуючи вищевказані норми, суд дійшов висновку, що відповідач при вирішенні питання про призначення пенсії, за умов відсутності заяви про неодержання ним пенсії від органів російської федерації, повинен був письмово повідомити позивача про необхідність надання такої заяви додатково. Проте, такого повідомлення матеріали справи не містять.
Крім того, суд зазначає, що станом на дату прийняття рішення у цій справі відповідачем не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача вказані вище періоди роботи, а отже, позовні вимоги про зобов'язання призначити пенсію є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, з метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07 травня 2025 року № 056230001776;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.01.2011 по 26.03.2017, а періоди роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2022 по 31.05.2022 - до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2.
Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07 травня 2025 року № 056230001776.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927, місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 29 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.01.2011 по 26.03.2017, а періоди роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2022 по 31.05.2022 - до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2.
В задоволенні решти позовних вимогі - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927, місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська