Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2025 року Справа№200/9162/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; фактична адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки - протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, а також індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019-2022 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки - протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, а також індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2022 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
10.02.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №200/1642/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. Водночас, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, мала постійний характер, а тому відповідно до положень статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення позивачу в 2014-2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016-2018 роках. Крім того, позивач зауважив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невключення при розрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, як складової місячного грошового забезпечення, чим порушив його права на належне грошове забезпечення. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та нормативно-правові актів, що діяли у спірному періоді, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зазначив, що розмір матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань визначається у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення їх отримувачів, та можуть бути менші за нього. До місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). В свою чергу індексація грошового забезпечення встановлена для виплати, як окремий вид доходу, який не входить до складу грошового забезпечення. Крім цього, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально побутових питань здійснюються в межах виділених асигнувань. Відтак, підстав для перерахунку позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально побутових питань немає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , що видано Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_5 27.12.2017. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив військову службу у структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.08.2017 по 05.01.2022, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 16.08.2017 №187 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 16.08.2017 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 16.08.2017 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з витягом з наказу начальника територіального соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 14.11.2021 №129 (по стройовій частині) головного сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 увільнено та призначено на посаду командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , справи та посаду здав та вибув до нового місця служби. 14.12.2021 виключено зі списків особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення. Грошову допомогу на оздоровлення отримав. Матеріальну допомогу за 2021 рік для вирішення соціально-побутових питань отримав в розмірі одного окладу за військовим званням.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 05.01.2022 головний сержант ОСОБА_1 05.01.2022 справи та посаду здав. З 05.01.2022 виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 та всіх видів забезпечення. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував.
Позивач отримав від відповідача довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення від 16.02.2024 року №09/02/114, аналогічну довідку від 08.04.2024 року №09/02/277 було надіслано відповідачем на адресу суду, відповідно до вимог зазначених в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду при відкритті провадження у справі від 23.03.2024 року.
З вищенаведених довідок судом було встановлено, що за спірний період з 16.08.2017 по 05.01.2022 року позивачу було виплачено індексації грошового забезпечення: з серпня 2017 по листопад 2018 року (включно) - 0,00 грн; грудень 2018 року - 71,08 грн.; січень 2019 року - 71,08 грн.; лютий 2019 року - 71,08 грн.; березень 2019 року - 134,47 грн.; квітень 2019 року - 134,47 грн.; травень 2019 року - 134,47 грн.; червень 2019 року - 134,47 грн.; липень 2019 року - 206,72 грн.; серпень 2019 року - 206,72 грн.; вересень 2019 року - 206,72 грн.; жовтень 2019 року - 206,72 грн.; листопад 2019 року - 206,72 грн.; грудень 2019 року - 216,51 грн.; січень 2020 року - 216,51 грн.; лютий 2020 року - 216,51 грн.; березень 2020 року - 216,51 грн.; квітень 2020 року - 216,51 грн.; травень 2020 року - 216,51 грн.; червень 2020 року - 216,51 грн.; липень 2020 року - 226,59 грн.; серпень 2020 року - 226,59 грн.; вересень 226,59 грн.; жовтень 2020 року - 226,59 грн.; листопад 2020 року - 226,59 грн.; грудень 2020 року - 233,81 грн.; січень 2021 року - 331,42 грн.; лютий 2021 року - 331,42 грн.; березень 2021 року - 331,42 грн.; квітень 2021 року - 415,41 грн.; травень 2021 року - 415,41 грн.; червень 2021 року - 415,41 грн.; липень 2021 року - 540,03 грн.; серпень 2021 року - 540,03 грн.; вересень 2021 року - 540,03 грн.; листопад 2021 року - 540,03 грн.; грудень 2021 року - 563,19 грн.; січень 2022 року - 90,84 грн.; нараховано та виплачено разом індексації грошового забезпечення - 10 260,21 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №200/1642/24 адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2017 по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 16.08.2017 по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2018 по 05.01.2022 включно.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 021,81 грн. за період з 01 березня 2018 року по 05 січня 2022 року включно, відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №200/1642/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №200/1642/24 - змінено в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині:
в абзаці п'ятому слова і цифри «у розмірі 4 021,81 грн.» замінено словами і цифрами «у розмірі 3 963,19 грн.».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №200/1642/24 - залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_2 листами від 13.12.2024 вих.№09/02/1323 та від 10.01.2025 вих.№09/02/47 надав відповіді на заяву позивача від 05.12.2024 та ухвалу суду від 16.01.2025 у справі №200/9162/24, в яких серед іншого повідомив таке.
Стосовно нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 2014 по 28.02.2018 роки.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), в редакції до 28.02.2018 р. визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового І начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом З пункту 5 Постанови № 1294 зазначено надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
На підставі Постанови №1294 затверджений порядок виплати грошового забезпечення наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Інструкція №260), в редакції до 28.02.2018.
Відповідно до пункту 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 33.2 розділу ХХХІІІ Інструкції №260 встановлено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Водночас, пунктом 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції №260 визначено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Вимога - в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення передбачає виплату матеріальної допомоги і в зменшеному розмірі, який встановлюється щорічно за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України наданого з Державного бюджету України.
Відповідно пункту зол. розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 30.3. розділу XXX Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Водночас, підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 дозволено в межах фонду грошового забезпечення надавати військовослужбовцям допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Так, пунктом 5, 6 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати та виплачувати грошове забезпечення.
В Інструкції №260 визначений розмір вищевказаних допомог без врахування в місячне грошове забезпечення будь яких винагород (одноразових або щомісячних) та в Постанові №1294 визначений розмір цих допомог, який повинен не бути більшим ніж місячне грошове забезпечення, тобто може бути меншим в межах фонду грошового забезпечення наданого з Державного бюджету України для Міністерства оборони України для утримання військовослужбовців.
З вищезазначеного, нарахування та виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювалась відповідно до вищевказаних норм і перерахунку не підлягає.
Стосовно розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 01.03.2018-2024 роки.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки. Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони. Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту Інформації (далі - державні органи.).
Підпунктом з пункту 5 Постанови №704 зазначено, надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
На підставі Постанови №704 затверджений порядок виплати грошового забезпечення наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Інструкція №260).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 7 розділу XXIV Інструкції №260 визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Водночас, пунктом 9 розділу XXIV Інструкції №260 встановлено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Вимога - в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення передбачає виплату матеріальної допомоги і в зменшеному розмірі, який встановлюється щорічно за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України наданого з Державного бюджету України.
З вищезазначеного, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховувалась та виплачувалась не з розміру складових грошового забезпечення, а в сумах встановлених за рішенням Міністра оборони України.
Стосовно включення індексації грошового забезпечення в розмір місячного грошового забезпечення з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), в редакції до 28.02.2018 та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), в редакції з 01.03.2018 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій. Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Так, пунктом 5, 6 Постанови №1294 та Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати та виплачувати посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) і одноразові додаткові види грошового забезпечення перелік та розміри яких зазначений вищевказаних пунктах Постанов.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 зазначено надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 зазначено надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Водночас, пунктом 1 Постанови № 1294 та пунктом 2 Постанови № 704 і пунктом 2 статті 9 Закону визначений вичерпний перелік складових грошового забезпечення, що входить до місячного грошового забезпечення, тобто це:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
На підставі Постанови №1294 та Постанови №704 затверджений порядок виплати грошового забезпечення наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008, та від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Інструкція №260 від 11.06.2008 та Інструкція №260 від 07.06.2018).
Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 від 11.06.2008 та пункту 1 розділу XXIV Інструкції №260 від 07.06.2018 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського І старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 33.2 розділу XXXIII Інструкції № 260 від 11.06.2008 та пунктом 9 розділу XXIV Інструкції №260 від 07.06.2018 встановлено, що матеріальна допомога надається/виплачується військовослужбовцям за їх заявою/рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Водночас, пунктом 33.3 розділу XXXIII Інструкції №260 від 11.06.2008 та пунктом 7 розділу XXIV Інструкції №260 від 07.06.2018 визначено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Вимога - в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення передбачає виплату матеріальної допомоги і в зменшеному розмірі, який встановлюється щорічно за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно пункту 30.1. розділу XXX Інструкції №260 від 11.06.2008 та пункту 1 розділу XXIII Інструкції №260 від 07.06.2018 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 30.3. розділу XXX Інструкції №260 від 11.06.2008 та пунктом 6 розділу XXIII Інструкції №260 від 07.06.2018 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З вищевказаними нормами законодавства до місячного грошового забезпечення входить - посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Водночас, індексація грошового забезпечення в абзаці 2 пункту 3 статті 9 Закону встановлена для виплати, як окремий вид доходу, який не входить в пункт 2 статті 9 Закону (до складу грошового забезпечення).
Додатково, у зв'язку з тим, що індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення на її суми не нараховується єдиний соціальний внесок такого ж висновку притримуються податківці роз'ясненнях.
Відповідно до архівних відомостей за період з вересня 2017 року по січень 2022 року про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 щомісячна додаткова грошова допомога 60% нарахована та виплачена позивачу у вересні 2017 року у розмірі 1607,31 грн., у жовтні 2017 року-лютому 2018 року - 3114,14 грн. на місяць, у березні 2018 року - 3279,64 грн.; грошова допомога на оздоровлення у вересні 2017 року у розмірі 5190,23 грн., у листопаді 2018 року - 9245,67 грн., у червні 2019 року - 11013,75 грн., у серпні 2019 - 308,55 грн., у вересні 2020 року - 11472,45 грн., у жовтні 2021 року - 12615,60 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань нарахована та виплачена позивачу у грудні 2019 року у розмірі 1313,97 грн., у жовтні 2021 року - 880,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У редакції цього Закону, чинній з 23.06.2018, згідно із Законом №2397-VIII від 05.04.2018 пункт 4 статті 9 доповнено абзацом третім, відповідно до якого порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За установленим у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 15 цього Закону військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), якою визначались порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Пунктом 30.1 розділу ХХХ Інструкції №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктами 33.1-33.3 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»(яка була чинною на час отримання позивачем цієї винагороди) було визначено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої вказаної Постанови №899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема, з 01.07.2014 - у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відповідно до зазначеної Постанови, наказом Міністра оборони від 24.10.2016 №550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, чинну на час виникнення спірних відносин (далі - Інструкція №550), яка відповідно до пункту 1 визначала порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 2, 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) у розмірах до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Судом встановлено, що винагорода відповідно до Постанови №899 у розмірі щомісячна додаткова грошова допомога 60% нарахована та виплачена позивачу у вересні 2017 року у розмірі 1607,31 грн., у жовтні 2017 року-лютому 2018 року - 3114,14 грн. на місяць, у березні 2018 року - 3279,64 грн. У подальшому виплата такої винагороди не здійснювалась.
Відповідач не заперечує неврахування під час обчислення позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови №889 з вересня 2017 року по березень 2018 року.
Підставою неврахування щомісячної додаткової винагороди при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань стало застосування відповідачем приписів нормативно-правових актів, зокрема, Інструкції №260, якими передбачено невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим, суд зауважує, що застосування вищезазначеної Інструкції №260 (а також Інструкції №550) у частині обмеження складових грошового забезпечення, що включаються до обрахунку грошового забезпечення (зокрема, не включення винагороди відповідно до Постанови №889 до його обчислення), свідчило б про неврахування пріоритетності законів над підзаконними актами.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на наведене, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме положення Закону №2011-ХІІ, а не підзаконні акти які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду також у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Так, згідно аналізу частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки позивачу на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі №0640/4032/18.
Отже, додаткова грошова винагорода носить систематичний, щомісячний характер, належить до додаткових видів грошового забезпечення, а тому неврахування її відповідачем у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань є протиправним.
Разом із цим, позивач у позовних вимогах просить суд, зокрема:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2014-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Водночас, як встановлено судом, позивачу виплачувалась щомісячно винагорода відповідно до Постанови №889 з вересня 2017 року по березень 2018 року. У 2014-2016 роках позивач взагалі не проходив військову службу у структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначену винагороду не отримував, відтак, підстави для включення цієї винагороди до грошового забезпечення, з якого обчислено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у 2014-2016 роках відсутні.
Крім цього, позивачем у період 2017-2018 років отримано грошову допомогу на оздоровлення у вересні 2017 року у розмірі 5190,23 грн., у листопаді 2018 року - 9245,67 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань позивач у період 2017-2018 років не отримував. Відтак, підстави для перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань з урахуванням винагороди відповідно до Постанови №889 відсутні, у зв'язку з неотриманням цієї матеріальної допомоги.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку матеріальних допомог.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Таким чином, у даному випадку відповідачем було допущено бездіяльність, а не вчинено дії.
Отже, позовні вимоги щодо включення винагороди відповідно до Постанови №889 до обчислення грошового забезпечення позивача підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2018 роки, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Щодо обчислення позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період 2019 року по 2022 рік.
У вказаний період вказані відносини були врегульовані наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги (пункт 2 розділу ХХІІІ Порядку №260).
Відповідно до пункту 1 розділу ХХIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення у період грудень 2018 року-січень 2022 року.
Водночас, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №200/1642/24 та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №200/1642/24 позивачу присуджено індексацію грошового забезпечення за період з 16.08.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року, та індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3963,19 грн. за період з 01.03.2018 по 05.01.2022 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 з урахуванням вже виплачених сум.
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Субсидіарне застосування норм Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є його систематичною складовою та не має характеру одноразових виплат.
Враховуючи наведене, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань мають бути обраховані із грошового забезпечення з урахуванням індексації.
Так, грошову допомогу на оздоровлення позивачем отримано у вересні 2017 року, у листопаді 2018 року, червні 2019 року, у серпні 2019 року, у вересні 2020 року, у жовтні 2021 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - у грудні 2019 року, у жовтні 2021 року.
Тобто, грошову допомогу на оздоровлення у 2022 році та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2017, 2018, 2020, 2022 роках позивачем не отримано.
Сторонами не надано суду доказів, що довели б отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення у 2022 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017, 2018, 2020, 2022 роках; архівні відомості відповідача про проведені позивачу виплати свідчать про їх невиплату в ці роки; питання їх присудження у цій справі не вирішується, позивачем не оспорюється. Відтак, позовні вимоги щодо перерахунок грошової допомоги на оздоровлення у 2022 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у 2017, 2018, 2020, 2022 роках задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено отримання цих виплат.
Враховуючи зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача в цій частині, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2021 роки, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2021 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, при обчисленні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2018 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 ; місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2018 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 ; місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2021 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2021 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 ; місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч