Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 серпня 2025 року Справа№640/33427/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії
Адвокат Волощук Володимир Вікторович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (вх.від 17.11.2022) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправною бездіяльність щодо не перерахунку та не виплати належного пенсійного забезпечення з 01.01.2016 виходячи із розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язання відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", здійснити перерахунок та виплату позивачу з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, встановлених особі при виході на пенсію, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених виплат та з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, без обмеження її максимального розміру.
В обґрунтування зазначено, що при призначенні пенсії позивачу встановлено розмір пенсії на рівні 88% сум грошового забезпечення. Разом з цим, управлінням з 01.01.2016 основний розмір пенсії визначено на рівні 70% сум грошового забезпечення. Зазначає, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунків вже призначених пенсій. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2016 основного розміру пенсії під час її перерахунку з 88 % до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, зазначає, що розмір пенсії повинен обчислюватися з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 908 грн надана квитанція від 15.11.2021.
23 листопада 2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101293269).
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що виплата позивачу пенсії здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначає, що розмір пенсії визначається із суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці. Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має. Також зазначає про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку із тим, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (05.03.2019) нормативно правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, в тому числі і у зв'язку з уточненням грошового забезпечення, не приймалось. Просить врахувати положення п.2 Постанови №103 якими встановлено порядок виплати перерахованих пенсій. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи головуючим у даній справі призначено суддю Кошкош Олену Олександрівну.
08 квітня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу №640/33427/22 прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
08 квітня 2025 року ухвалою суд позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви усунуті, а саме повідомлено ідентифікаційний код адвоката Волощука Володимира Вікторовича- «2306205138».
28 квітня 2025 року ухвалою суду продовжено розгляд справи.
28 квітня 2025 року ухвалою суду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надати суду протокол призначення пенсії ОСОБА_1 ; протоколи перерахунку пенсії, виплата якої здійснюється з 01.01.2016; довідки про грошове забезпечення на підставі яких розрахована сума пенсії з 01.01.2016.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем надані матеріали пенсійної справи.
17 липня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків у спосіб подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (щодо частини позовних вимог) із наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надана заява. Зі змісту заяви вбачається, що позивачем змінено позовні вимоги, а саме виключено період, за який позивач просив перерахувати пенсію і який зокрема був заявлений поза межами встановленого строку для звернення до суду, а саме період з 01.01.2016 по 08.08.2021 (включно).
25 липня 2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.01.2016 по 08.08.2021 (включно) залишено без розгляду.
25 липня 2025 року ухвалою суду продовжено розгляд адміністративної справи в частині позовних вимог, що стосуються:
визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не перерахунку та не виплати ОСОБА_1 належного пенсійного забезпечення з 09.08.2021 виходячи із розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язання відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", здійснити перерахунок та виплату позивачу з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, встановлених їй при виході на пенсію, починаючи з 09.08.2021 з урахуванням проведених виплат та з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, без обмеження її максимального розміру.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку у відповідача, та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII (далі Закон № 2262-ХІІ). Розмір пенсії при призначенні (з 01.11.2001) складає 88% сум грошового забезпечення.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії з 01.08.2021 основний розмір пенсії складає 10352,50 грн. Визначений як 70% суми грошового забезпечення зазначеної у довідці Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2018 №22/6-3479.
Згідно довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2018 №22/6-3479 сума грошового забезпечення за нормами чинними за січень 2016 складає 14789,29 грн, в т.ч. посадовий оклад 2800 грн, оклад за військовим званням 2200 грн, процентна ставка за вислугу років 45% - 2250 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 420 грн, премія 92,82 % - 7119,29 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не перерахунку та не виплати належного пенсійного забезпечення з 09.08.2021 виходячи із розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
З позовної заяви вбачається, що основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 88 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії, тому суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Системний аналіз вказаних норм, діє підстави для висновків що внесені зміни щодо обмеження граничного розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії особам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунок вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.10.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Із наведених норм, видно, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Тобто, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України зменшивши основний розмір пенсії за вислугу років позивачу під час здійснення перерахунку відсоткового показника сум грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що застосування в даному випадку іншого показника до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст.58 Конституції України. Оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, однак відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної вислуги років є незмінним.
Також, згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Обґрунтовуючи свої висновки, Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Так, згідно із абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 року у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 року у справі № 813/678/18.
За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що законних підстав для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність не було.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у цій справі не довів правомірності своїх дій щодо зменшення позивачу з 09.08.2021 (в межах заявлених позовних вимог) відсоткового розміру пенсії при здійсненні її чергового перерахунку на підставі довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 14.03.2018 №22/6-3479 з 88 % до 70% сум грошового забезпечення.
При обранні способу захисту суд враховує, що вимога в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. У даному ж випадку відповідачем були вчинені активні дії, а саме зменшено відсоток розміру пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, суд дійшов висновку що належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 09 серпня 2021 року розміру пенсії з 88 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 09 серпня 2021 року в розмірі 88 % грошового забезпечення визначеного у довідці Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 14.03.2018 №22/6-3479 без обмеження її максимальним розміром.
З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача визнані протиправними, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Україн в м.Києві.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 88 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення перерахунку пенсії починаючи з 09.08.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 09 серпня 2021 року у розмірі 88 % суми грошового забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення) визначеної у довідці Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2018 №22/6-3479 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.О. Кошкош