12 серпня 2025 р.Справа №172зп-25/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, -
12.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, в якій заявник просить:
- зупинити дію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4556194 від 08.08.2025р. до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії мобілізаційного характеру щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно заявника, у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно витягу із застосунку РЕЗЕРВ+ ОСОБА_1 є заброньованим та має відстрочку від призову на військову службу на термін до 05.03.2026р., як лікар анестезіолог відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КНП «МКЛ №16» ДМР. Дані уточнені вчасно, порушень військового обліку не значиться. Ні яких повідомлень про зняття бронювання чи відстрочки не надходило, заявник не звільнявся, підприємство-роботодавець не виключалося з переліку критичноважливих підприємств. Тобто, ні яких змін правових підстав надання відстрочки заявника не відбувалося. Проте, 11.08.25р. на адресу вказаного місця працевлаштування - до КНП «МКЛ №16» ДМР надійшло розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 . № 4556194 від 08.08.2025р. про обов'язок ОСОБА_1 прибути 13.08.2025р. о 09 год. 00 хв. до зазначеного вище ТЦК та СП. Таким чином, з вищезазначених обставин вбачається, що, незважаючи на наявність у заявника діючого бронювання до 05.03.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняються дії мобілізаційного характеру відносно заявника, що слугує істотним порушенням його прав та законних інтересів. Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про протиправність прийняття оскаржуваного розпорядження та є підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Так, наданими до заяви про забезпечення доказами підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради на посаді лікаря - анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.08.2023 року, про зо складено довідку №517/4 від 16.04.2025 року.
За відомостями застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , номер в реєстрі оберіг 170520231425281000002 та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05.03.2026 року на підставі бронювання.
11.08.25р. на адресу Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради надійшло розпорядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 4556194 від 08.08.2025р. про обов'язок ОСОБА_1 прибути 13.08.2025р. о 09 год. 00 хв. до зазначеного вище ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У розпорядженні №4556194 від 08.08.2025 року в графі мета не вказано підстави обов'язку ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан був продовжений відповідними указами Президента України, який діє по теперішній час.
Також, Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено та праведно загальну мобілізацію, яку продовжено відповідними указами Президента України і по теперішній час.
Відповідно до ст.39 Закону №2232-ХІІ призов військовозобов'язаних на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом №3543-XII.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
За змістом ст. 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов'язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Порядок № 650), який визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі установи).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов'язаних (далі Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.
Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.
Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.
Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.
Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр військовозобов'язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:
загальної кількості військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
загальної кількості військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.
Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов'язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов'язаних, а саме: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дата народження; ознака військового обліку за призначенням (загальний або спеціальний); дата закінчення строку дії відстрочки та перебування на спеціальному військовому обліку.
У списку зазначаються такі відомості щодо: 1) державного органу, підприємства, установи: повне найменування та місцезнаходження; код згідно з ЄДРПОУ; 2) військовозобов'язаного: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); строк дії відстрочки.
Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.
Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов'язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.
У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.
З моменту переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 650 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 650 за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов'язаного (далі витяг), який є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Водночас в силу положень пункту 27 Порядку № 650 бронювання військовозобов'язаного підлягає анулюванню у випадках, визначених пунктом 13 Порядку № 76 від 27 січня 2023 р. № 76, із змінами, внесеними Постановою № 650.
На підставі подання державним органом, підприємством, установою обґрунтованої інформації засобами Порталу Дія або шляхом електронної інформаційної взаємодії військовозобов'язаний засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично переводиться на загальний військовий облік, а бронювання анулюється.
За відомостями застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , номер в реєстрі оберіг 170520231425281000002 та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05.03.2026 року на підставі бронювання.
Водночас, з огляду на проаналізовані вище норми Порядку № 650, є підстави вважати, що засобами Реєстру військовозобов'язаних автоматично здійснено переведення позивача на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки і з цього моменту він вважається заброньованим.
Крім того, суд зазначає, що процедура анулювання бронювання регламентується пунктом 13 Порядку № 76 та передбачає, що анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов'язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4). Надана військовозобов'язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов'язаного.
Таким чином, за відсутності рішення про анулювання наданої позивачу відстрочки, суд при вирішенні заяви про забезпечення позову виходить з того, що така відстрочка є чинною (дійсною), поки не буде доведено (встановлено) іншого.
Водночас в силу приписів закону заброньовані військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, на цьому етапі судового процесу суд вважає переконливими твердження заявника щодо можливого призову на військову службу на підставі розпорядження №4556194, всупереч наявному у нього праву на відстрочку терміном до 05.03.2026.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що існує очевидна небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні даної заяви про забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету майбутнього позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявником були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений судом спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів позовним вимогам, що будуть заявлені і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає необхідним вжити заходи забезпечення адміністративного позову у справі № 172зп-25/160.
Одночасно суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірних рішень, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням зазначених рішень.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачами у даній справі й відповідно - стягувачами, не є суб'єкти владних повноважень, такий строк встановлено терміном три роки.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до його подання - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до його подання шляхом:
- зупинити дію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_10 № 4556194 від 08.08.2025р. до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_7 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, у т.ч. видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки, видавати накази, направляти для проходження військово-лікарської комісії, здійснювати відправку до військової частини для проходження військової служби, інші дії, спрямовані на призов на військову службу до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Зобов'язати відповідача негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 172зп-25/160.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення - з 12.08.2025 р., незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 12.08.2028 року.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 .
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук