11 серпня 2025 рокуСправа №160/15653/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.05.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 20.04.2022 року на підставі п. 3 ч.6 ст.37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 20.04.2004 року на підставі п. 3 ч.6 ст.37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у тимчасовому посвідченні № 711 від 02.10.1998 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити за Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він відповідно до довідки ВЛК від 20.04.2022 №46/49/877, визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та знятий з військового обліку. Проте відповідачем-1 безпідставно не було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення його з військового обліку. Крім того, відповідач-2 було оголошено ОСОБА_1 у розшук з 16.12.2024 через неприбуття за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду, за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі №160/15653/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.08.2025 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, у новій редакції викладено ст. 22 Закону у країни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме встановлено, що громадяни зобов?язані, зокрема, інші військовозобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов?язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Військовозобов?язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов?язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тобто, зазначені дані необхідно було оновити до 16 липня 2024 року. Зазначено, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов?язком військовозобов?язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Крім того, у листопаді 2024 року на адресу позивача була сформована повістка, яка була направлена засобами поштового зв'язку «Укрпошта» про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 06.12.2024 року, однак позивач за цією повісткою у визначений час не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив чине законодавство. Про те що позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 інформація про це у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня. Згідно даних автоматизовано інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 24.09.1998 року, що підтверджується тимчасовим посвідченням № 711 від 02.10.1998 року.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
У зв'язку з цим позивач зі свою родиною був вимушений покинути дім та тимчасово виїхати до іншої території, а саме Чернівецької області (довідка ВПО від 12.05.2022 року № 7708-7001174064).
Через переїзд на нове місце проживання та оформленням статусу внутрішньо-переміщеної особи, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про взяття його на військовий облік.
З метою встановлення ступеня придатності до військової служби, позивача було направлено на ВЛК.
Рішенням (довідка) ВЛК від 20.04.2022 року № 46/49/877 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зроблено відповідну відмітку у військово-обліковому документі позивача із зазначенням посади, прізвища та ініціалів відповідальної посадової особи та відтиском печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У грудні 2024 року адвокат позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з адвокатським запитом щодо питання перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
Листом від 20.12.2024 року № 4/5278 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомлено, що гр-н ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_10 , тому для вирішення питання про внесення облікових даних до відповідних інформаційних баз рекомендовано звернутися за місцем перебування на військовому обліку. Записи зроблені начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 у військово-обліковому документі, не підтверджуються жодним з наявних в РТЦК документів. Також повідомлено, що позивач не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Листом від 03.02.2025 року № 4/388 на повторний адвокатський запит щодо відповідальних осіб за ведення військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомлено, що в 2022 році начальником четвертого відділу був підполковник ОСОБА_2 . З приводу дати його призначення на посаду і дати його звільнення з посади, то ІНФОРМАЦІЯ_9 не володіє зазначеною інформацією. Стосовно місцезнаходження ВЛК при четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_12 із зазначенням складу ВЛК, голови та секретаря ВЛК в період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року, повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не видавав наказ про створення позаштатної постійно діючої ВЛК, тому дана інформація відсутня. Стосовно надання інформації щодо відповідальної особи за збереження документації ІНФОРМАЦІЯ_14 , в тому числі за збереження висновків ВЛК, виданих в період з 01.04.2022 року по 31.07.2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_12 не володіє даною інформацією. Керівними документами не передбачено зберігання четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_12 висновків ВЛК. Повідомлено, що особовий склад, який відповідав за ведення військового обліку в четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_12 на даний час не працює.
Вважаючи, що відповідач вводить в оману, адвокат позивача звернулася з адвокатським запитом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_15 щодо членів ВЛК при четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_12 , на який було повідомлено, що лікар ОСОБА_3 , яка дійсно була головою позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 , у період з 16.02.2022 року по 06.10.2023 року, на даний час не займає цієї посади. Надати документально підтверджену інформацію куди направлялись військовозобов'язані ІНФОРМАЦІЯ_8 , не має можливості у зв'язку з проведенням обшуку та вилученням документації по матеріалам досудового розслідування. 27.04.2022 року документи ОСОБА_1 були подані на розгляд Чернівецької обласної позаштатної ВЛК за ст. 64а. Рішення було відмінено та за ст. 64б визнаний придатним до військової служби. Крім того, листами від 14.04.2025 року № 432 КНП та від 17.04.2025 року № 442 «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, у відповідь на адвокатський запит, повідомило, що у період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року ОСОБА_3 була головою ВЛК при ТЦК та СП згідно спільного наказу № 16 § 3 від 16.02.2022 року, а також у період часу з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були членами ВЛК при ТЦК та СП згідно спільного наказу № 16 § 3 від 16.02.2022 року. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_13 листом від 22.04.2025 року № 4/422 повідомив, що не видавав наказ про створення позаштатної постійно діючої ВЛК, інформація відсутня; книгу протоколів ВЛК за 2022 рік було вилучено 22.07.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі № 727/8939/23, стосовно журналу обліку прибувших та журналу реєстрації направлень на ВЛК військовозобов'язаних та резервістів під час мобілізації термін зберігання, яких 1 рік було знищено згідно вимог керівних документів.
Адвокат позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із адвокатським запитом щодо перебування позивача у розшуку та підстав здійснення розшуку.
Листом від 23.04.2025 року № 4/3221 повідомлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває у розшуку з 16.12.2024 року, причина - неприбуття за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Повістка про прибуття гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 створює автоматизована система (комп'ютер). Без участі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звернення в поліцію також створюється автоматично. Протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складається при особистій явці громадянина. Гр-н ОСОБА_1 поданий в розшук не ІНФОРМАЦІЯ_6 , а за списками Генерального Штабу ЗСУ (звернення створено автоматично). Для зняття з розшуку, гр. ОСОБА_1 потрібно особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З питань внесення відомостей щодо виключення з військового обліку за станом здоров'я гр. ОСОБА_1 потрібно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проходження ВЛК.
Листом від 30.04.2025 року № 3537 ІНФОРМАЦІЯ_16 повідомив, що відповідно до наданих копій документів ВЛК громадянина ОСОБА_1 , Новоселівською територіальною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_17 було прийнято рішення про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я, на підставі ст. 23а, 64а розкладу хвороб Положення про військову-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року № 402, з оформленням відповідної довідки ВЛК. Під час проведення контрольного огляду, рішення районної ВЛК щодо застосування ст. 64а було переглянуто, та застосовано ст. 64б розкладу хвороб Положення. Разом з тим, рішення по ст. 23а залишилось незмінним.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 підлягає виключенню з військового обліку, про що міститься відповідна відмітка в його військово-обліковому документі, останній через свого представника звернувся повторно до ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_18 (з метою забезпечення контролю за виконанням даної заяви) із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку.
Проте листом ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19.05.2025 року № 2013/ПУ повідомлено, що за даними АІКС «Оберіг» гр-н ОСОБА_1 1979 р.н. перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 . Відомості до АІКС «Оберіг» щодо ОСОБА_1 не можуть бути занесені, тому що він перебуває на військовому обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_4 (будь-які зміни в обліковому записі АІКС « ІНФОРМАЦІЯ_19 » вносяться оператором за місцем перебування на військовому обліку). Вказано, що з метою правомірного розгляду питання щодо внесення будь-яких відомостей про себе в АІКС «Оберіг», гр-н ОСОБА_1 повинен звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_10 по місцю перебування на військовому обліку або до іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки після постановки в ньому на військовий облік.
Крім того, листом від 20.05.2025 року № 900/ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_20 повторно повідомив, що для уточнення питань з приводу внесення даних до ЄДР «Оберіг» позивачу слід звернутися до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку.
Позивач вважає такі дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку, а також дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення відомостей про розшук до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 , протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 р. № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).
Згідно із статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону № 1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого:
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зазначає, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» так і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 р. №1487, покладає обов'язок на районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В пункті 4 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зазначено, що основними засадами ведення Реєстру є обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як було встановлено судом вище, 20.04.2022 позивач військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №46/49/877 від 20.04.2022.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що відповідач-1 зобов'язаний був внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключений з військового обліку», що зроблено не було.
Суд вважає, що зазначеною бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які останній має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали.
Таким чином, відповідач-1 всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо нього про виключення з військового обліку, суд зазначає таке.
Згідно із Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно із п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Підсумовуючи викладене вище, належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача-1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо позивача про виключення з військового обліку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби згідно довідки ВЛК №46/49/877 від 20.04.2022 та виключено з військового обліку дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 є протиправними, а відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн, який підлягає стягненню з відповідачів.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.
Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
На підтвердження понесених позивачем судових витрат адвокатом надано: договір про надання правової допомоги від №31/03-25 від 31.03.2025; акт виконаних послуг від 29.07.2025; рахунок на оплату №20-05-1 від 20.05.2025 на суму 30 000,00 грн; платіжна інструкція від 20.05.2025 на суму 30 000,00 грн.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.
Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.
Суд надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу, зазначає, що справа про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку та про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук є справою незначної складності, що розглядається у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання, про що зазначено в ухвалі від 30.05.2025.
Виходячи з зазначеного, відсутні підстави вважати, що позивачем (представником) було витрачено значну кількість часу щодо даної справи.
У цьому випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Суд вважає таку суму співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 20.04.2022 року на підставі п. 3 ч.6 ст.37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у військовому квитку НОМЕР_1 , виданий 27.11.1991 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 20.04.2004 року на підставі п. 3 ч.6 ст.37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» відповідно до запису у тимчасовому посвідченні № 711 від 02.10.1998 року.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити за Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко