Номер провадження 22-ц/821/1102/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/742/24 Категорія: 331060000 Прилуцький В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
07 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І, Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Смілянська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона разом з ОСОБА_3 проживала з вересня 2018 року як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займались благоустроєм свого житла, працювали на одному підприємстві, мали спільних друзів, з якими разом відпочивали. Крім того, ОСОБА_3 часто відводив її доньку ОСОБА_4 до школи, брав активну участь у шкільному житті та допомагав класному керівникові у школі. За час спільного проживання вони разом купували меблі та інші предмети домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час участі у бойових діях, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Однак, мати померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечує її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу до загибенлі останнього. Тому ОСОБА_1 змушена звернутись із даним позовом до суду.
Встановлення даного факту їй необхідне для прийняття спадщини, оскільки вона не звернулась до нотаріальної контори так як в неї відсутні підтверджуючі документи щодо проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки.
Просила суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що наявність зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 унеможливлює встановлення судом факту його спільного проживання з позивачем ОСОБА_1 , як чоловіка і дружина без реєстрації шлюбу, оскільки вказане не відповідає наведеним нормам сімейного права та суперечить моральним засадам суспільства, порушить принцип одношлюбності.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його таким, що ухвалено з неповним з'ясування усіх обставин справи, не об'єктивним, з порушенням норм матеріального права, що у сукупності привело до ухвалення помилкового рішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржниця наголошує на тому, що, у силу положень ст. 82 ЦПК України, обставини припинення ОСОБА_3 спільного проживання із ОСОБА_5 з 2016 року були доведені судовим рішенням у справі № 489/3485/23.
На думку апелянта є всі підстави вважати, що надані до суду першої інстанції докази, зокрема пояснення позивачки, свідків, роздруківка особистої переписки із померлим, банківськими переказами, копією договору оренди квартир від 01.03.2021 року, спільними фотографіями, виконаними у різний час, вона довела факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не пересвідчився належним чином у наявності достатніх, належних та допустимих доказів, які підтверджують факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 в період часу з вересня 2018 року по вересень 2023 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за фактичного припинення попередніх шлюбних відносин ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначає, що вважає позовні вимоги, як і апеляційну скаргу надуманими, безпідставні, такими, що суперечать нормам СК України, оскільки явно вбачаються корисливі мотиви. Стверджує, що відносини ОСОБА_3 як особи чоловічої статі з ОСОБА_1 як особи жіночої статі, були позашлюбними, оскільки ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 до смерті. Сам ОСОБА_3 в липні 2023 року звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу, тому очевидно його влаштовували позашлюбні відносини із ОСОБА_1 . Зазначені обставини, на переконання відповідача, вказують на те, що у відносинах позивача та ОСОБА_3 (при житті) питання шлюбу і сім'ї (сімейних відносин), прав та обов'язків подружжя не стояло.
Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23).
Згідно з частинами першою, третьою та п'ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно із сповіщенням про смерть № 141 від 13 жовтня 2023 року, виданого матері померлого ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2023 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
З копії акту ОСББ «Лотос Миру» про фактичне проживання осіб від 30 жовтня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживала разом з ОСОБА_3 з лютого 2021 року та до моменту коли ОСОБА_3 мобілізували за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
З копії договору оренди від 01 березня 2021 року вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2 . В п. 2.2 договору вказано, що в квартирі будуть проживати ОСОБА_3 , діти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в п. 5 договору зазначено, що він укладений з 01 березня 2021 року по 01 березня 2023 року з можливістю продовження (а.с. 40-41).
З копії рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2023 року у справі № 489/3485/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, вбачається, що ОСОБА_3 звернувся у липні 2023 року до суду з позовом про розірвання його шлюбу з ОСОБА_5 , зареєстрованого 13 вересня 2014 року та вказаним рішенням суду шлюб розірвано (а.с. 87-88).
У вступній частині вказаного рішення суду є вказівка на те, що ОСОБА_3 фактично припинив подружні відносини з ОСОБА_5 з весни 2016 року.
Факт перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 13 вересня 2014 року сторони визнали в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24), від 29 серпня 2024 року у справі № 691/1151/22 (провадження №61/8898св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і, за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.
Посилання апелянта про встановлення судовим рішенням обставини припинення спільного проживання померлого чоловіка зі ОСОБА_5 не може ототожнюватися із офіційним визнанням державою розірвання шлюбу, тому такі аргументи колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відносяться, зокрема справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, дійшов мотивованого висновку, що подана заява про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до задоволення не підлягає, оскільки з 13 вересня 2014 року і до моменту смерті чоловіка останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що, зокрема, підтверджується судовим рішенням у справі № 489/3485/23.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано з ініціативи ОСОБА_3 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 16 листопада 2023 року.
Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим (частина перша статті 104 СК України).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наявність зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 унеможливлює встановлення судом факту його спільного проживання із заявником ОСОБА_1 як чоловіка і дружина без реєстрації шлюбу в період часу з 13 вересня 2014 року і до моменту смерті ОСОБА_3 , оскільки вказане не відповідає наведеним нормам сімейного права, суперечить моральним засадам суспільства та вимогам ст. 25 СК України, про що достовірно вказано і у рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.
Судові витрати у справи лишаються за сторонами.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Смілянська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Судді: