12 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 568/1467/24
Провадження № 22-ц/4815/813/25
Головуючий у Радивилівському районному суді
Рівненської області: суддя Троцюк В.О.
Рішення суду першої інстанції (повним
текстом) ухвалено:
26 березня 2025 року у місті Радивилів
Дубенського району Рівненської області
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -Відділ державної виконавчої служби в місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
за участі: сторін та їх представників - адвокатів Гладкої Олени Володимирівни та Малиновської Марії Михайлівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,: Відділ державної виконавчої служби в місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , де просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на утримання неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що з 13 липня 2007 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі народилося четверо дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року шлюб між ними було розірвано та стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2016 року і продовжувати до досягнення повноліття найстаршою дитиною. Також вказаним рішенням стягнуто додаткові витрати на утримання доньок в розмірі по 100 гривень щомісячно на кожну дитину на період навчання в Громадській організації "Школа мистецтва танцю Едельвейс" та Дитячо-юнацькій спортивній школі №2.
З січня 2017 року виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду про стягнення аліментів, перебуває на виконанні в Рівненському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (далі - Відділ ДВС). 26 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача та направлено для виконання до в/ч НОМЕР_1 , де проходив військову службу позивач.
Вважає, що на час звернення в суд матеріальне становище позивача значно погіршилось, оскільки 07 липня 2022 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 , а в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась дочка ОСОБА_8 . З народженням дочки дружина тимчасово припинила працювати, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв'язку з чим отримує щомісячну одноразову допомогу в розмірі 860 гривень.
12 червня 2024 року Рівненським районним судом видано судовий наказ, відповідно до якого з нього стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі частки, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 червня 2024 року і до повноліття дитини. Окрім того, дочка з раннього віку потребує спеціального харчування на основі козиного молока по причині алергії на білок коров'ячого молока. На придбання харчування для дитини щомісячно витрачаються значні суми, оскільки лише одна пачка суміші "Мамако" коштує 1 529 гривень.
Також під час виконання завдань, пов'язаних з відбиттям російської агресії, позивач був неодноразово поранений, мав контузії, значний час перебував на лікуванні в госпіталі, а в зв'язку з погіршенням стану здоров'я був переведений з в/ч НОМЕР_2 на службу до ІНФОРМАЦІЯ_6 . З огляду на це його заробітна плата значно знизилась та складає 25 347,49 гривень.
З позивача стягуються аліменти за виконавчим листом на №569/12441/16-ц від 16 січня 2017 року на користь ОСОБА_2 на утримання доньок ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в розмірі 50% від заробітку та по 400 гривень додаткових витрат і за судовим наказом №570/2904/24 від 02 липня 2024 року на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі 25% за заробітної плати, що сумарно складає 75% заробітку.
З січня 2017 року по цей час стягнення та перерахування аліментів здійснюється із грошового утримання, як військовослужбовця, військовою частиною. Позивач був впевнений, що аліменти стягуються належним чином та перераховуються відповідачу як їх отримувачу. Тим більше, згідно з інформацією Відділу ДВС станом на 30 червня 2017 року заборгованість по аліментах відсутня, а переплата по виконавчому листу становить 985,45 гривень.
10 липня 2024 року державним виконавцем Відділу ДВС на його запит надано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно з яким за період з 29 вересня 2016 року по 31 травня 2024 року становить 547 671,39 гривень та заборгованість з додаткових витрат на утримання дітей складає 27 300,00 гривень, а всього заборгованість складає 574 991,39 гривень.
Обов'язок щодо правильності відрахування та перерахування аліментів покладений на бухгалтера військової частини, а обов'язок щодо контролю за сплатою аліментів - на державного виконавця. Вважає, що борг зі сплати аліментів виник не з його вини та є для нього непосильним матеріальним тягарем.
З огляду на зміну сімейного становища, погіршення здоров'я та матеріального стану просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання чотирьох доньок до 4/10 частки всіх видів заробітку (доходу), звільнивши від сплати заборгованості по аліментах.
26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позовних вимог, відповідно до якої просив змінити розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання дочок, з частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а у стягненні додаткових витрат на утримання дочок - відмовити.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач працевлаштований, перебуває на службі у лавах Збройних Силах України, отримує значний стабільний дохід, що спростовує його доводи про погіршення майнового стану та неспроможність сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що судом попередньої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, хоча вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що зміна сімейних обставин, про що вказувалося в позові та встановлено судом, не є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Також зазначає, що відповідач не надала об'єктивних доказів, які підтверджують недостатність коштів для щомісячного утримання дітей. Навпаки, витрати одержувача аліментів на утримання дітей значно менші, аніж ті кошти, які сплачуються ним як аліменти. Тому вважає, що позовна вимога про зменшення розміру аліментів з на 1/3 не порушуватиме права дітей на справедливий баланс інтересів та його майнових прав, однак ставить його в істотно гірше майнове становище порівняно з відповідачем.
При цьому відхилення судом його покликань на незадовільний стан здоров'я з мотивів продовження військової служби є передчасним, адже в умовах, коли Російська Федерація веде повномаштабну війну проти України, захищають державу не лише стовідсотково здорові люди, а й такі, що мають певні обмеження та виконують обов'язки служби за станом свого здоров'я, - як у його випадку.
Крім того, на його думку, неправомірним є стягнення додаткових витрат на дітей, оскільки вони повинні стягуватись лише на період навчання, однак відповідач протягом всього часу їх стягнення жодного разу не надала документів на підтвердження факту навчання дітей у Громадській організації "Школа мистецтва танцю Едельвейс". Не отримано таких документів і на запити позивача про надання такої інформації.
На переконання заявника, суд попередньої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментах, адже обов'язок щодо правильності відрахування та перерахування аліментів покладається на бухгалтера військової частини, де він проходив службу, а обов'язок щодо контролю за сплатою аліментів - на державного виконавця.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для зменшення розміру аліментів згідно зі ст. 192 СК України та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, а відповідно - і для задоволення позову. Позивач є працевлаштованим, перебуває на службі у лавах Збройних Силах України, отримує значний стабільний дохід, що спростовує його доводи про погіршення майнового стану та неспроможність сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.
При цьому його посилання на незадовільний стан здоров'я та погіршення матеріального становища на увагу не заслуговували. Судом встановлено, що позивач тричі - 17 червня 2022 року, 21 червня 2022 року та 24 вересня 2022 року отримував травми під час проходження військової служби та виконання військового обов'язку, однак згідно із представленою медичною документацією він не хворіє на тяжку хворобу. Також ОСОБА_1 не надав документи, які б свідчили про втрату ним працездатності. Навпаки, він продовжує військову службу, а, отже, є працездатним.
Також ним не надано будь-яких доказів на підтвердження витрат на його лікування, як і відсутні докази погіршення матеріального становища порівняно з датою ухвалення судового рішення про стягнення аліментів від 12 грудня 2016 року. Надані консультативний висновок, довідка про огляд лікаря-офтальмолога, виписка із медичної карти стаціонарного хворого не підтверджують погіршення стану здоров'я після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, оскільки свідчать про наявність вроджених вад.
Крім того, судом попередньої інстанції відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що підставою для зменшення аліментів є перебування на його утриманні дружини та дитини від наступного шлюбу. Враховано, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19. Тому зміна сімейного стану позивача і наявність дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів та не свідчить про погіршення матеріального стану. Суду не надано доказів і про примусове виконання судового наказу.
Щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд зазначив, що і ця вимога не підлягає до задоволення внаслідок її необґрунтованості. По суті ОСОБА_1 мотивує утворення боргу лише однією обставиною - він був офіційно працевлаштований, отримував стабільний дохід, а відповідальність за правильність та своєчасність відрахувань щодо сплати аліментів покладено на фінансову частину військової частини та державного виконавця.
При цьому судом відхилено і вимогу позивача про відмову у стягненні додаткових витрат на утримання дочок, адже він з вимогою про припинення стягнення додаткових витрат на утримання доньок не звертався. Як встановлено в судовому засіданні, діти продовжують займатись в Громадській організації "Школа мистецтва танцю Едельвейс".
Проте з такими висновками погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2007 року, який рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 30 листопада 2017 року було розірвано (а.с.15-16).
Від шлюбних відносин народилося четверо дочок: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що сторонами не заперечується і підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, де ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказані батьками (а.с.17, 18, 19, 20).
30 листопада 2017 року шлюб між ними розірвано.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2016 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною (а.с.21-23).
Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС від 25 січня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №569/12441/16-ц від 16 січня 2017 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей (а.с.26).
Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС від 26 січня 2017 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід у в/ч НОМЕР_1 в розмірі 70% до виплати загальної суми заборгованості, після погашення заборгованості згідно з виконавчим документом, а саме в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2016 року (а.с.28-29).
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 про шлюб, виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 07 липня 2022 року, ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_14 (а.с.31).
Від шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 про народження, яке видане Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 13 травня 2023 року (а.с.32).
Судовим наказом, виданим Рівненським районним судом 12 червня 2024 року, з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 червня 2024 року та продовжуючи до досягнення дитиною повноліття. (а.с.37)
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_5 від 04 жовтня 2022 року №575 ОСОБА_1 21 червня 2022 року під час виконання службових обов'язків та захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Миколаївка Луганської області внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу отримав акубаротравму (а.с. 38).
З довідки в/ч НОМЕР_5 від 04 жовтня 2022 року №576 видно, що ОСОБА_1 17 червня 2022 року під час виконання службових обов'язків та захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Миколаївка Луганської області внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення двох верхніх кінцівок (а.с. 39).
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_2 від 05 жовтня 2022 року №763 ОСОБА_1 24 вересня 2022 року під час виконання службових обов'язків та захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Спірне Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу отримав вогнепальне осколкове поранення в/3 лівого плеча, вогнепальне наскрізне кульове поранення в/3 лівого стегна (а.с.40).
З консультативного висновку лікаря-кардіолога ТОВ "Медичний центр "Ендоклінік" від 15 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: "вроджена вада серця - функціонально двостулкового аортального клапана, недостатність аортального клапана ІІ ст., недостатність мітрального клапана І ст., симптоматична артеріальна гіпертензія. серцева недостатність О-І ст. зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, дисліпідемія, гіперурикемія" (а.с.42).
ОСОБА_1 16 травня 2024 року проведено огляд офтальмолога ТОВ "Львів Медікал Центр" за скаргами на зниження гостроти зору обох очей (а.с.43)
Випискою з медичної картки стаціонарного хворого №4202 ОСОБА_1 встановлено, що з 22 жовтня 2024 року по 06 листопада 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні в госпіталі з медичної частини НОМЕР_6 з діагнозом: "ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, вроджена вада серця - функціонально двостулкового аортального клапана, недостатність аортального клапана І ст., наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (13.06.2022, 21.06.2022, 24.09.2022) у вигляді цефалгічного синдрому, посттравматична (24.09.2022) невропатія серединного та ліктьового нервів зліва" (а.с.148).
Звітами в/ч НОМЕР_2 про здійснення відрахування та виплат за період з грудня 2017 року по червень 2024 року підтверджено факт здійснення відрахувань із доходу ОСОБА_1 на підставі постанови від 26 січня 2017 року ВП №53273824 (а.с. 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60).
Державним виконавцем Відділу ДВС 10 липня 2024 року № 182938 зроблено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом №569/12441/16-ц від 16 січня 2017 року, виданого Рівненським міським судом, відповідно до якого станом на травень 2024 року заборгованість складає 547 671,39 гривень (а.с.61-63).
Станом на 27 листопада 2024 року заборгованість позивача зі сплати аліментів складає 728 993,94 гривень, що підтверджується розрахунком державного виконавця Відділу ДВС від 27 листопада 2024 року №300839 (а.с.205-206).
Встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2024 року перебуває на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримує щомісячний дохід в розмірі 25 347,49 гривень, що стверджується довідкою про доходи №475 від 22 серпня 2024 року (а.с.65).
Державний виконавець Відділу ДВС Приступа І.В., допитана в судовому засіданні як свідок, показала, що в її провадженні з липня 2024 року перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_16 аліментів на утримання дітей в розмірі частки всіх доходів. Тоді ж нею було виявлено заборгованість по сплаті аліментів та встановлено, що з грудня 2022 року аліменти стягуються не в повному розмірі. При отриманні звітів про здійснення відрахувань та виплати в/ч НОМЕР_2 з'ясовано, що фінансова частина військової частини проводить відрахування аліментів, обмежуючись максимальним розміром аліментів, визначених ст. 161 ЦПК України, - не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. З огляду на те, що аліменти з ОСОБА_1 стягувались не в повному розмірі, виникла заборгованість по сплаті аліментів.
Свідок ОСОБА_17 показав, що він є начальником фінансової служби в/ч НОМЕР_2 . Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_16 аліментів на утримання дітей перебував на примусовому виконанні з часу перебування його на службі у військовій частині. На виконання вимог законодавства фінансовою частиною державному виконавцю надавались звіти про здійснення відрахувань та виплат з доходу ОСОБА_16 .
Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина друга зазначеної статті вказує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, слід зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Такий висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків - як передбачено у частині четвертій ст. 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Норма статті 182 СК України вказує, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 27 листопада 2024 року у справі №613/1404/23 (провадження № 61-7443св24).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виходячи зі змісту ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.
Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред'явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
З'ясувавши, що в позивача змінилися матеріальне та сімейне становище і стан здоров'я, апеляційний суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає наявними підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року у справі № 569/12441/16-ц на користь ОСОБА_2 на утримання дочок ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньок ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , звертається увага на те, що в іншому шлюбі у позивача народилась дочка, на утримання якої сплачуються аліменти відповідно до судового наказу, дружина перебуває у декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - з 01 серпня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , а наявність алергії у дитини та отримання дружиною щомісячної одноразової допомоги у розмірі 860,00 гривень позбавляє її можливості працювати та самостійно утримувати себе та дитину, що свідчить про зміну сімейного стану ОСОБА_1 та підтверджується письмовими доказами, наявними у справі.
Разом з тим із наданих медичних документів вбачається, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4202 позивачу встановлено діагноз: "ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. Вроджена вада серця: двухстулковий аортальний клапан; недостатність аортального клапана І ст.СН. Наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (13 червня 2022 року, 21 червня 2022 року, 24 вересня 2022 року) у вигляді цефалгічного синдрому; посттравматична (24 вересня 2022 року) невропатія серединного та ліктьового нервів зліва". Згідно з магнітно-резонансною томографією грудного відділу хребта виявлено остеохондроз, спондилоартроз грудного відділу хребта, кісту гіпофізу. 16 травня 2024 року офтальмологом встановлений діагноз: "кератоконує II-ІІІ ст. лівого ока, субклінічний кератоконус правого ока, міопія слабкого ступеня, складний міопічний астигматизм, хронічний блефарит обох очей". Згідно з довідкою № 330 від 18 жовтня 2022 року поранення та травми, отримані позивачем, оцінені військово-лікарською комісією як тяжкі. Наведені обставини очевидно свідчать про погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 .
Колегія суддів також зауважує, що після перенесених травм та поранень позивач був переведений до іншого місця служби, яке дозволяє йому виконувати обов'язки служби з урахуванням стану його здоров'я. Водночас у зв'язку з переведенням на іншу посаду зменшився і розмір грошового утримання, що свідчить про погіршення майнового стану ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, а також зміну матеріального та сімейного становища, стану здоров'я позивача очевидним є достатність і обґрунтованість підстав для зменшення розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів на утримання доньок, окрім вказаних обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений у ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яка визначає, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, для дітей віком від 6 до 18 років, складає 3 196 гривень.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-111 "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Крім того, апеляційний суд враховує ту обставину, що розмір аліментів, які сплачує позивач на підставі рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2016 року у справі №569/12441/16-ц, істотно перевищує прожитковий мінімум, встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік" для дитини.
При визначенні розміру аліментів також береться до уваги та обставина, що, крім аліментів у розмірі 50% заробітку (доходу), які він вже сплачує на користь відповідача, додано ще аліменти у розмірі 25% з заробітку (доходу) за судовим наказом №570/2904/24 від 02 липня 2024 року, які в сукупності становлять 75% з заробітку (доходу), що порушує вимоги ч. 3. ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості відрахувань із заробітної плати понад 70 %.
До того ж, колегією суддів під час апеляційного перегляду не встановлено доказів, які б свідчили про те, що коштів, які сплачуються позивачем, недостатньо для щомісячного утримання чотирьох дітей.
Отже, враховуючи зазначені сторонами обставини та надані ними докази у їх сукупності, враховуючи баланс інтересів дітей та матеріальних можливостей батька, апеляційний суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання дочок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття, що на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Щодо вимог позивача про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 195, ч. 2 ст. 197 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року вбачається, що суд у випадках, передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
Тому повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Тобто з аналізу даної правової норми вбачається, що питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини (дітей), оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини (дітей) з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Так, ОСОБА_1 надано медичні документи, з яких вбачається, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4202 йому встановлено діагноз: "ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. Вроджена вада серця: двухстулковий аортальний клапан; недостатність аортального клапана І ст.СН. Наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (13 червня 2022 року, 21 червня 2022 року, 24 вересня 2022 року) у вигляді цефалгічного синдрому; посттравматична (24 вересня 2022 року) невропатія серединного та ліктьового нервів зліва". Згідно з магнітно-резонансною томографією грудного відділу хребта виявлено остеохондроз, спондилоартроз грудного відділу хребта, виявлено кісту гіпофізу. 16 травня 2024 року офтальмологом встановлений діагноз: "кератоконує II-ІІІ ст. лівого ока, субклінічний кератоконус правого ока, міопія слабкого ступеня, складний міопічний астигматизм, хронічний блефарит обох очей". Згідно з довідкою № 330 від 18 жовтня 2022 року поранення та травми отримані позивачем оцінені військово-лікарською комісією як тяжкі. Вказане свідчить про погіршення стану здоров'я позивача.
Варто зауважити, що після перенесених травм та поранень позивач був переведений до іншого місця служби, яке дозволяє йому виконувати обов'язки служби з урахуванням стану його здоров'я, однак разом з переведенням його грошове утримання значно знизилось та складає 25 347,49 гривень.
Також колегією суддів встановлено, що з січня 2017 року по час вирішення справи стягнення та перерахування аліментів здійснюється із заробітку, як військовослужбовця, військовою частиною. В цьому випадку обов'язок щодо правильності відрахування та перерахування аліментів покладається на бухгалтера військової частини, а обов'язок щодо контролю за сплатою аліментів - на державного виконавця.
Суттєвим є і той факт, що позивач брав безпосередню участь у веденні бойових дій з військовими формуваннями Російської Федерації, в ході яких отримав ряд травм та поранень. Він відзначений державними нагородами різних ступенів, враховуючи особливості проводження військової служби в період воєнного стану та зміну законодавства на період воєнного стану, ОСОБА_1 фактично був позбавлений можливості відстежувати своєчасність та правильність сплати аліментів, а тому борг зі сплати аліментів очевидно виник не з його вини та є непосильним фінансовим тягарем для нього в нинішніх умовах.
Тому обставини, з'ясовані колегією суддів, є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах в порядку ч. 2 ст. 197 СК України.
З приводу вимоги позивача про відмову у стягненні додаткових витрат на дітей апеляційний суд ураховує, що відповідно до висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145с20), відшкодування одним із батьків половини вартості ремонту технічних пристроїв, половини вартості витрат на лікування, відвідування секцій та позашкільних закладів не є додатковими витратами в розумінні вимог Сімейного кодексу України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання дитини на користь іншого з батьків.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
За частиною другою ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Подібний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858в18), від 01 квітня 2020 року у справі № 321/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Проте відповідач протягом всього часу стягнення додаткових витрат на утримання дітейк жодного разу не надала документів на підтвердження факту навчання дітей у Громадській організації "Школа мистецтва танцю Едельвейс", державний виконавець не робив жодних запитів для отримання відповідної інформації, а на запити позивача про надання інформації обґрунтованої відповіді не отримано.
Отже, колегія суддів вважає правильним задовольнити позов у частині припинення стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами в сумі 574 991,34 гривень. Ця сума становить ціну позову у справі.
Не зважаючи на те, що зазначена сума значно перевищувала тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, Радивилівський районний суд Рівненської області своєю ухвалою від 23 вересня 2024 року призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, суд першої інстанції хибно розглянув справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, порушивши норми процесуального права.
Згідно з пунктом 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Зазначене положення є імперативним для суду апеляційної інстанції.
Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню також і з цих підстав.
Як убачається, при вирішенні спірних правовідносин суд попередньої інстанції увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставами для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п. 4 ч. 1, п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи, а також розгляд справи судом у порядку спрощеного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Радивилівського районного суд Рівненської області від 26 березня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дочок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року у справі № 569/12441/16-ц, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2024 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною.
Виконавчий лист №569/12441/16-ц, виданий 16 січня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року у справі № 569/12441/16-ц, повернути на адресу суду, який його видав.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом №569/12441/16-ц, виданим 16 січня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області, у розмірі 574 991 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) гривня 34 копійки.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 12.08.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків