Справа № 369/10311/25
про залишення заяви без руху
"12" серпня 2025 р. суддя Дніпровського районного суд міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , особи, які вказані як відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про «систематичне вчинення домашнього насильства», -
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про «систематичне вчинення домашнього насильства», особи, які вказані як відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить суд, дослівно: «Дослідити матеріали справи та призначити покарання згідно чинного законодавства України. Видати обмежувальний припис стосовно потерпілих на термін 15 діб.»
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року матеріали цивільної справи за цією заявою передано за підсудністю до Дніпровського районного суд міста Києва.
12 серпня 2025 року справа була передана в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2025 року.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, приходжу наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Статтею 350-4 ЦПК України визначені основні вимоги до заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Згідно частини 1 цієї статті у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 цього Кодексу, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а також ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;
3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Проте, заявником у поданій заяві не зазначені заінтересовані особи, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказані як відповідачі.
За вимог ст. 350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Статтею 350-2 ЦПК України та частиною 1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено коло осіб, що можуть звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису, серед яких: особа, яка постраждала від домашнього насильства (її представник); у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини.
Разом із тим, звертаючись з даною заявою до суду та виклавши в ній доводи щодо перешкоджання заявнику та дитині ОСОБА_4 (дата народження якого вказана як ІНФОРМАЦІЯ_1 , що суперечить долученій до заяві копії свідоцтва про народження) в побаченнях, заявник не вказав у заяві, що він звертається до суду не лише в своїх інтересах, а й як законний представник - в інтересах малолітнього сина.
Крім того, в заяві наводиться інформація щодо дитини - ОСОБА_5 , при цьому за матеріалами заяви не вбачається, що заявник є батьком чи іншим законним представником цієї дитини.
Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України суд може застосувати один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Проте викладені в заяві вимоги не лише не узгоджуються а й суперечить положенням ч.2 ст. 26 «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У відповідності до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, заявнику необхідно протягом 24 годин з часу отримання заявником даної ухвали (в межах строку визначеного для розгляду даної категорії справ, встановленого ч. 2 ст. 350-5 ЦПК України), усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків заяви, заявник має подати до суду в письмовому вигляді заяву в новій редакції, яка відповідатиме вимогам ч. 4 ст. 294, ст. 350-2 - 350-4 ЦПК України та положенням ч.2 ст. 26 «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням наведених в ухвалі суду недоліків щодо її змісту, до якої долучити копії заяви - для вручення заінтересованим особам.
На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 185, 350-2 - 350-4 ЦПК України, суддя -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , особи, які вказані як відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про «систематичне вчинення домашнього насильства» - залишити без руху та запропонувати заявнику протягом 24 годин з часу отримання даної ухвали усунути вищезазначені недоліки.
У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.