Справа №:755/13944/25
Провадження №: 4-с/755/121/25
"05" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Силкової Л.Є.
з участю сторін:
представника скаржника ОСОБА_1
приватного виконавця Телявського А.М.
представника стягувача Мікайилова Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання скаржника ОСОБА_2 про зупинення реалізації майна, поданої в межах скарги на дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний Банк» Укргазбанк»,
В провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний Банк» Укргазбанк».
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшло від скаржниці клопотання про зупинення реалізації арештованого майна посилаючись на те, що предметом скарги є неправомірні дії та рішення приватного виконавця, безпосередньо спрямовані на підготовку до примусової реалізації нерухомого майна Скаржника - квартири, яка є її єдиним житлом. Приватний виконавець, будучи обізнаним про ініціювання скаржником процедури неплатоспроможності, діє недобросовісно та форсує процедуру продажу майна з метою унеможливити дію майбутнього судового мораторію. Продаж зазначеної квартири до вирішення цієї скарги по суті призведе до незворотних наслідків: скаржник та член її сім'ї похилого віку, що потребує догляду, будуть позбавлені єдиного житла, що є непропорційним втручанням у право на повагу до житла (стаття 8 ЄКПЛ); розгляд цієї скарги втратить практичний сенс, оскільки її предмет (законність підготовки до продажу) буде вичерпано, а права Скаржника буде неможливо ефективно поновити. Враховуючи очевидну неправомірність дій виконавця (проведення оцінки без огляду майна всупереч практиці Верховного Суду), його недобросовісну поведінку та ризик настання невідворотної, катастрофічної шкоди для Скаржника, вжиття заходів щодо зупинення продажу є необхідним та пропорційним. Просить суд зупинити реалізацію майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському Анатолію Миколайовичу (ВП № НОМЕР_1) та/або будь-яким іншим особам, що діють за його дорученням (зокрема, організатору торгів ДП «СЕТАМ»), передавати вказане майно на електронні торги та вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на його відчуження, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав клопотання.
В судовому засіданні приватний виконавець заперечує проти зупинення реалізації арештованого майна.
В судовому засіданні представник стягувача заперечує проти зупинення реалізації арештованого майна.
Суд, вислухавши дослідивши клопотання, вислухавши думку сторін, дійшов наступного висновку.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 01 березня 2021 року у справі N 752/26606/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення реалізації майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 260-261, 448-449ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання скаржника ОСОБА_2 про зупинення реалізації майна, поданої в межах скарги на дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний Банк» Укргазбанк» відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Яровенко