Справа №:755/13944/25
Провадження №: 4-с/755/121/25
"05" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Силкової Л.Є.
з участю сторін:
представника скаржника ОСОБА_1
приватного виконавця Телявського А.М.
представника стягувача Мікайилова Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк»,-
Скаржник звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/13124/2012, виданого 03.04.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та інших осіб на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором. Предметом цієї скарги є сукупність неправомірних дій та рішень приватного виконавця, а саме: призначення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна, прийняття результатів такої оцінки, що оформлені Висновком про вартість майна від 17.07.2025 року, та направлення скаржнику повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна від 21.07.2025 року. Ці дії є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, засад виконавчого провадження та фундаментальних прав людини і підлягають безумовному скасуванню. Оскаржувані дії вчинені приватним виконавцем в умовах, що свідчать про його недобросовісність та зловживання процесуальними правами. Хронологія подій беззаперечно доводить, що приватний виконавець діяв не з метою неупередженого виконання судового рішення, а з наміром унеможливити реалізацію скаржником її законного права на судовий захист через процедуру неплатоспроможності. Так, 09.07.2025 року скаржник подала до Господарського суду міста Києва заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та офіційно, через систему «Електронний суд», направила копію цієї заяви з додатками приватному виконавцю. Таким чином, з цього моменту приватний виконавець був достеменно та формально поінформований про ініціювання процедури банкрутства, неминучим наслідком якої є запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Реакція приватного виконавця була миттєвою та недобросовісною. Вже наступного дня, 10 липня 2025 року, він виносить постанову про призначення оцінювача для оцінки квартири скаржника. Ця дія, вчинена негайно після отримання інформації про банкрутство, свідчить про намір випередити судові процедури. Далі, 15.07.2025 року, приватний виконавець надсилає скаржнику вимогу про надання доступу до квартири, ескалюючи примусові заходи та форсуючи процес реалізації майна. Навіть після того, як 17.07.2025 року представник скаржника подав до Господарського суду клопотання про прискорення розгляду справи, прямо вказуючи на дії Приватного виконавця як на загрозу, того ж дня було складено звіт про оцінку майна (без огляду). Фінальним кроком стало направлення 21.07.2025 року повідомлення про оцінку, що є останнім етапом перед передачею майна на реалізацію. Ця послідовність дій демонструє, що приватний виконавець, будучи обізнаним про судовий процес, не проявив розумної обачності, а навпаки - форсував виконавчі дії з метою створення незворотних наслідків до введення судового мораторію. Оскаржуваний висновок про вартість майна від 17.07.2025 року, складений ТОВ «Експертна служба України», є юридично нікчемним, оскільки його складено з грубим порушенням імперативних вимог законодавства про оціночну діяльність, що унеможливлює його використання у виконавчому провадженні. Ключовою та безумовною вимогою для проведення об'єктивної оцінки майна є його особистий огляд оцінювачем. У даному випадку, як підтверджується змістом самого Висновку, ані Приватний виконавець, ані залучений ним оцінювач доступу до Квартири не мали, її візуальний та внутрішній огляд не проводили, а оцінку було здійснено «заочно», на підставі узагальнених даних з відкритих джерел. Невідповідність оцінки ринковій вартості аналогічного нерухомого майна. Проведення оцінки з грубими порушеннями та подальша реалізація майна за заниженою вартістю порушує не лише права боржника, а й фундаментальні засади виконавчого провадження, зокрема справедливий баланс інтересів сторін. Висновком про вартість майна від 17.07.2025 року, складеним ТОВ «Експертна служба України», було визначено ринкову вартість квартири площею 73,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 3 654 117,00 грн. Це еквівалентно $87 394, або $1 197 за м.кв. за курсом, вказаним у самому висновку. Об'єктивна ринкова вартість квадратного метра в даній локації становить щонайменше $1 400, що на 20% вище за показник, визначений оцінювачем. Це означає, що вартість квартири занижена щонайменше на $14 806, або приблизно на 619 000 грн., що завдає боржнику значної матеріальної шкоди та порушує справедливий баланс інтересів сторін у виконавчому провадженні. Отже, оскаржуваний висновок є недійсним як через фундаментальні процедурні порушення, так і через доведену невідповідність ринковим реаліям, а тому не може бути підставою для подальшої реалізації майна. Приватний виконавець може намагатися виправдати проведення «заочної» оцінки тим, що Скаржник відмовила у доступі до Квартири. Такий аргумент є неспроможним, оскільки він перекладає відповідальність за порушення закону з приватного виконавця на Боржника та ігнорує єдиний законний механізм дій виконавця у такій ситуації. Дійсно, 17.07.2025 року представник скаржника надав приватному виконавцю обґрунтовану письмову відмову у доступі до житла. Однак ця відмова була не безпідставною перешкодою, а законною реакцією на попередні протиправні дії самого виконавця та наявність інших абсолютних заборон на вчинення виконавчих дій. Законодавство чітко визначає єдиний правовий механізм дій виконавця у разі відмови боржника в доступі до житла. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право на примусове проникнення до житла виключно за наявності вмотивованого рішення суду. Ця норма є процесуальною гарантією захисту конституційного права на недоторканність житла, закріпленого у статті 30 Конституції України. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що виконавець зобов'язаний звернутися до суду із відповідним поданням, і лише ухвала суду надає йому право на примусовий вхід. Як зазначалось у попередній скарзі скаржника до суду, постанова про опис та арешт майна від 28.02.2025 року була винесена приватним виконавцем без фактичного виходу за адресою та без візуального огляду квартири. Це є грубим порушенням частини 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка імперативно вимагає зазначати у постанові про опис та арешт детальні характеристики об'єкта (загальну площу, кількість кімнат, їх площу та призначення, матеріали стін, ступінь зносу тощо). Очевидно, що отримати таку інформацію без фізичного доступу та огляду нерухомого майна неможливо. Винесення постанови «кабінетно», на основі даних з реєстрів, є прямим порушенням встановленої процедури. Окрім того, приватний виконавець не повідомив скаржника належним чином про намір провести опис та арешт саме нерухомого майна, чим порушив її право на участь у вчиненні виконавчих дій, гарантоване статтею 19 Закону «Про виконавче провадження». Дії приватного виконавця Телявського А.М. у період з 9 по 21 липня 2025 року свідчать не про сумлінне виконання судового рішення, а про цілеспрямоване зловживання процесуальними правами з метою унеможливлення реалізації скаржником її законного права на судовий захист через процедуру неплатоспроможності. Дії Приватного виконавця прямо суперечать цим засадам. Замість того, щоб діяти обачливо, знаючи про наявність судового процесу, який може зупинити його повноваження, він діяв у спосіб, що максимально прискорював відчуження майна. Це є зловживанням процесуальними правами, яке, відповідно до статті 44 ЦПК України, є неприпустимим.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2025 року прийнято до свого провадження скаргу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2025 року відмовлено в задоволені клопотання про зупинення реалізації майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення реалізації майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмолено приватному виконавцю в залученні до участі у справі третьої особи.
05.08.2025 року до суду від приватного виконавця надійшли письмові пояснення, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. З пояснень вбачається, що приватний виконавець вважає, що жодних доказів, що підтверджують умисне зловживання процесуальними правами чи «гонку з правосуддям» з боку приватного виконавця, матеріали справи не містять, усі виконавчі дії проведені в межах закону, у належний спосіб, з дотриманням прав та інтересів усіх сторін. Спроба боржника представити їх як упереджені чи протиправні є безпідставною та має виключно характер процесуальної тактики для уникнення виконання судового рішення. Також скаржник посилається на конфлікт інтересів, зумовлений фінансовою зацікавленістю, як мотив для «гонки з правосуддям». Отримання винагороди є прямою та законною складовою діяльності приватного виконавця, передбаченою законом, і не є приватною «користю» чи «прихованою вигодою». Аналогічний принцип діє і для адвокатів, нотаріусів та інших незалежних професій, де винагорода напряму пов'язана з виконанням професійних обов'язків. Також скаржник посилається на протиправність та нікчемність оцінки майна. З приводу цього слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає автоматичної нікчемності оцінки у випадку відсутності внутрішнього огляду об'єкта. Національний стандарт №1 (п. 56) передбачає, що у разі неможливості огляду оцінювач має зазначити у звіті відповідні пояснення, застереження та припущення. Саме така процедура була дотримана: у звіті наявні застереження щодо неможливості внутрішнього огляду. Натомість, відмова Боржника у доступі є суб'єктивною перешкодою, створеною самою стороною, і не може бути використана нею для визнання оцінки незаконною. Пункт 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право, а не безумовний обов'язок виконавця звертатися до суду за дозволом на примусове проникнення. Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов'язку у кожному випадку відмови в доступі автоматично звертатися до суду за дозволом на примусове проникнення, особливо коли доступ запитується саме з метою проведення оцінки, а боржник мав усі можливості сприяти виконанню дій добровільно. Більше того, сам скаржник офіційно підтвердив, що відмовив у доступі 17.07.2025, чим фактично унеможливив проведення внутрішнього огляду квартири та створив підстави для проведення оцінки за наявними зовнішніми даними. У таких умовах відсутність подання про примусове проникнення не свідчить про протиправну бездіяльність виконавця, а лише підтверджує, що перешкоди створені боржником були свідомими та систематичними, і саме він не виконав обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», - не перешкоджати законним діям виконавця та сприяти виконанню рішення. Звіт про оцінку є належним та повним документом, який містить методологію, застосовану оцінювачем, та відповідає вимогам Національного стандарту № 1. Аргументи боржника ґрунтуються на вибіркових оголошеннях про продаж, які не можуть вважатися професійною оцінкою, більш того для цього необхідно мати спеціальні знання, які скаржник у даній області не має. Твердження, що повний звіт був нібито складений «заднім числом», є непідтвердженим припущенням, боржник не надав жодних документальних доказів фальсифікації дати складання звіту. Отже, відсутність внутрішнього огляду була спричинена саме діями боржника і не є підставою для автоматичного визнання оцінки недійсною. Приватний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, доводи про «заниження» вартості та «дефектність» звіту ґрунтуються на непрофесійних порівняннях з цінами в оголошеннях і не спростовують професійної оцінки. Обраний боржником спосіб оскарження не відповідає заявленим ним підставам, оскільки фактично він не погоджується із сумою оцінки, а не з процедурою її проведення. Доводи скаржника зводяться до системних спроб перекласти на приватного виконавця відповідальність за власну свідому бездіяльність і перешкоджання виконанню судового рішення. Боржник неодноразово відмовляв у доступі до майна, не скористався передбаченими законом процесуальними інструментами (рецензування оцінки, надання альтернативної оцінки чи експертного висновку), не надав жодного належного доказу своїх тверджень. Усі виконавчі дії - опис, арешт, оцінка майна - здійснені у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», з дотриманням процесуальних гарантій та фіксацією належними доказами. Посилання скаржника на норми права та судову практику є вирваними з контексту й не стосуються фактичних обставин цієї справи, підстав для визнання дій приватного виконавця протиправними немає, а вимоги скаржника є безпідставними та підлягають відхиленню.
05.08.2025 року до суду надійшли заперечення на письмові пояснення приватного виконавця, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просить суд: визнати неправомірними та скасувати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності та прийняття звіту про оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати висновок про вартість майна від 17.07.2025 року, складений ТОВ «Експертна служба України» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнати неправомірним та скасувати повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна від 21.07.2025 року, винесене приватним виконавцем Телявським А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В судовому засіданні приватний виконавець скаргу не визнав з підстав викладених у письмових поясненнях, просить відмовити в задоволенні скарги.
В судовому засіданні представник стягувача висловив думку, що скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, приватного виконавця, представника стягувача, перевіривши фактичні обставини справи наданими до неї письмовими доказами, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3: ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/13124/2012 від 03.04.2013 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 100-ф/08-р1 від 27 лютого 2008 року яка станом на 10 лютого 2012 року становить 107 796,03 доларів США заборгованості за тілом кредиту та процентами, що складає 72 375,00 доларів США строкової заборгованості за кредитом, 13 500,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 1 217,50 доларів США поточної заборгованості по процентах, 20 703,53 доларів США простроченої заборгованості по процентах; та 142 335,51 грн. пені, що складає 60 793,55 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності та 81 541,96 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.; ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 596/459/23 від 26.08.2024 року, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області, про стягнення солідарно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість в розмірі 13 702,78 доларів США., та судового збору в розмірі 7516 гривень 37 коп.
Постановою приватного виконавця від 22.08.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
Постановою приватного виконавця від 22.08.2024 року, накладено арешт на нерухоме майно: квартиру, реєстраційний номер 442021980000, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 3224683200:06:003:0009, місцезнаходження: Київська обл., Васильківський р., (Білоцерківський район) с/рада. Дібрівська, що належить ОСОБА_2 .
Постановою приватного виконавця від 07.10.2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 596/459/23 від 26.08.2024, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області.
Постановою приватного виконавця від 07.10.2024 року об'єднано виконавчі провадження у зведене виконавче провадження, якою об'єднано виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження НОМЕР_3.
24.02.2025 року, приватним виконавцем сформовано та направлено на адресу боржника ОСОБА_2 вимогу з метою надати доступ до квартири АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій з опису та арешту, що будуть здійснюватися ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20:00 год.
Постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.02.2025 року, у зв'язку з тим, що реалізованого майна на електронних торгах не достатньо для погашення заборгованості у повному обсязі, описано та арештовано квартиру, загальна площа (кв.м): 73, житлова площа (кв.м): 41.6, опис: трикімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
14.03.2025 року до офісу приватного виконавця від стягувача надійшла заява про призначення експерта оцінювача, оскільки на теперішній час згоди щодо вартості майна між Банком та Боржником не достягнуто.
23.04.2025 року до офісу приватного виконавця надійшла ухвала Солом'янського районного суду м. Києва, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на квартиру, загальна площа (кв.м): 73, житлова площа (кв.м): 41.6, опис: трикімнатна, адреса: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 03.07.2025 року у справі № 760/29407/24 ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 13.03. 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкргазБанк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович про визнання зобов'язання припиненим відмовлено.
Постановою приватного виконавця 10.07.2025 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Експертна служба України" для здійснення звіту з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: квартиру, загальна площа (кв.м): 73, житлова площа (кв.м): 41.6, опис: трикімнатна, адреса: АДРЕСА_1 .
15.07.2025 до офісу приватного виконавця надійшло клопотання від ТОВ «Експертна служба України», в якому останні просили забезпечити оцінювачу суб'єкту оціночної діяльності - ТОВ «Експертна служба України» доступ до квартири, загальна площа (кв.м): 73, житлова площа (кв.м): 41.6, опис: трикімнатна, адреса: АДРЕСА_1 .
15.07.2025 приватним виконавцем сформовано та направлено на адресу боржника ОСОБА_2 вимогу з метою надати доступ до квартири АДРЕСА_1 , для проведення оцінки зазначеного об'єкта нерухомого майна, що будуть здійснюватися ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:00 год.
18.07.2025 до офісу приватного виконавця надійшла відповідь на вимогу приватного виконавця від 15.07.2025 від представника ОСОБА_2 - адвоката Чутченко Сергія Олексійовича, в якій було відмовлено надавати доступ до квартири для здійснення її опису та арешту.
21.07.2025 приватним виконавцем отримано висновок про вартість майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , вартість майна становить 3 657 117 грн. Щодо проведення оцінки нерухомого майна без огляду об'єкта оцінки.
Одночасно із цим судом встановлено, що05.02.2025 року, приватним виконавцем сформовано та направлено на адресу боржника - ОСОБА_2 вимогу з метою надати доступ до квартири АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій з опису та арешту, що будуть здійснюватися ІНФОРМАЦІЯ_3 о 08:00 год.
Виходом за місцезнаходженням майна боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, доступ до квартири не надано, про що складено акт приватного виконавця від 11.02.2025 року у присутності представника стягувача.
Також, виходом за місцезнаходженням майна боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, доступ до квартири не надано, про що складено акт приватного виконавця від 20.02.2025 у присутності представника стягувача.
20.02.2025 року, приватним виконавцем повторно сформовано та направлено на адресу боржника - ОСОБА_2 , (№ 0601115396114 від 20.02.2025, яке вручено адресату 24.02.2025 ) вимогу з метою надати доступ до квартири АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій з опису та арешту, що будуть здійснюватися ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08:30 год.
Виходом за місцезнаходженням майна боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, доступ до квартири не надано, боржнику у дверях квартири залишено повторну вимогу надати доступ до майна для проведення виконавчих дій з опису та арешту, що будуть здійснюватися ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20:00 год, про що складено акт приватного виконавця від 25.02.2025 року у присутності представника стягувача.
Виходом за місцезнаходженням майна боржника, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, доступ до квартири не надано, про що складено акт приватного виконавця від 28.02.2025 року.
28.02.2025 року приватним виконавцем проведено дії з опису та арешту майна боржника , а саме квартири АДРЕСА_1 у присутності двох понятих та представника стягувача, про що винесено відповідну постанову.
Отже, з викладеного чітко вбачається, що ОСОБА_2 не надала доступ до квартири, що стало підставою проведення опису та арешту майна боржника без доступу до приміщення.
Слід звернути увагу, що дії приватного виконавця щодо опису та арешту майна боржника ОСОБА_2 судом не визнані неправомірними.
Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Частиною першою ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, а тому вимоги скарги в частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.04.2021 року у справі № 753/3055/18.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до п. 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Згідно з п. 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону(частина друга статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Скаржник не вчиняв визначених чинним законодавством дій на спростування оцінки майна в оспорюваному звіті, зокрема, не заявляв клопотань про проведення рецензування звіту про оцінку майна, оскільки у разі незгоди з результатами оцінки майна, він мав право звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна.
Враховуючи наведене та перевіряючи доводи скарги у такій категорії справ, суд, перш за все, має перевірити дотримання виконавцем вимог закону зокрема, під час проведення опису та арешту майна, визначення суб'єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна.
Як сама скарга, так і долучені до неї матеріали, не містять посилань на докази, що підтверджують порушення виконавцем встановленої законом процедури опису та арешту майна, визначення суб'єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна.
Скаржницею не наведено обґрунтованих доводів на користь того, що державний виконавець порушив встановлену законом процедуру опису і арешту нерухомого майна, а також порядок визначення суб'єкта оціночної діяльності і доручення подати звіт про оцінку майна. Також скаржницею не доведено неправомірність повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна.
Приватним виконавцем повідомлено боржника про визначення вартості майна боржника в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів, які б свідчили про звернення боржниці до приватного виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна вказаного у цьому звіті не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця та дотримання ним вимог закону, а отже скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120-127, 260, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -
В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягував ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Н.О.Яровенко