Номер провадження 1-кп/754/656/25
Справа № 754/2816/25
Іменем України
12 серпня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12024100030002605 від 15.10.2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, з загальною середньою освітою, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої: не з'явилась;
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024100030002605 від 15.10.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Захисник та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на непідтвердженість ризиків, та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме, домашній арешт.
Вислухавши думки учасників, суд приходить до такого висновку.
Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, і за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , раніше судимий, у тому числі і за аналогічний злочин, неодружений, обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого злочину, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров'я особи, офіційно не працевлаштований, отже - без постійного джерела доходів, зареєстрованого постійного місця проживання не має, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, впливати на потерпілу, свідків.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним.
Так, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його засудження до можливого покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням встановлених на даному етапі обставин вчинення протиправних дій, доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Щодо ризику того, що обвинувачений може впливати на потерпілу та свідків з метою схиляння їх до зміни свідчень, суд вважає ці ризики необґрунтованими з огляду на стадію судового провадження, оскільки потерпіла й свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані судом.
Щодо більш м'яких запобіжних заходів, то суд приходить до таких висновків.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути достатніми та дієвими, не сприятиме виконанню покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та обмежень.
Щодо домашнього арешту, то оцінюючи можливість застосування такого запобіжного заходу, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 не має зареєстрованого місця проживання. До моменту затримання і взяття під варту проживав у потерпілої. Твердження обвинуваченого, що він може проживати у свого знайомого, не підтверджуються жодними доказами, які б свідчили про існування такого знайомого, а також його готовність до того, що ОСОБА_3 перебуватиме під домашнім арештом в його квартирі.
Крім того, тяжкість і характер правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , а саме - злочин проти життя і здоров'я, пов'язаний з насильством, вимагає його перебування під постійним візуальним контролем.
Отже, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 10.10.2025 року (включно).
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1