справа № 753/4147/25
провадження № 2/753/5423/25
07 серпня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Начичко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборогованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, суд -
Позивач в особі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» у лютому 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборогованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості
Посилаючи на те, що Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» відповідно до Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено у газеті «Хрещатик» 14.07.2015 № 99 (4695), надаються послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , й у період з 01.06.2022 року по 31.12.2024 року він як власник квартири отримував житлово-комунальні послуги, які надавались Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», при цьому не виконував зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який надавав такі послуги, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги в частині утримання будинку та прибудинкової території, загальна сума заборгованості яких за період з 01.06.2022 року по 31.12.2024 року становить 31 422 грн. 23 коп.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 190 від 27.07.2018 року затверджено обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до вартості утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. До них, зокрема, належать: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); прибирання прибудинкової території; прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних);прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; дератизація; дезінсекція; придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача 3 146 грн. 81 коп. - індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості - 758 грн. 75 коп., всього 35 327 грн. 79 коп.
01.08.2025 року Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» подано заяву про збільшення позовних вимог поза правилом п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, яка відповідно ст.126 ЦПК України судом залишена без розгляду.
Так, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповіднодо ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В судове засідання позивач повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву від 0.08.2025 року про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язання за надані житлово-комунальні послуги.
Представник відповідача Богуш М.К., діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 22.04.2025 року, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. Вказала про те, що ОСОБА_1 , дійсно, є власником квартири кв м АДРЕСА_1 , проте загальною площею не 144 кв м, як зазначено у позові, а 143, 90 кв. м, а звертаючись із цим позовом, позивачем не надано на підтвердження реально наданих позивачем послуг відповідачу доказів, зокрема, послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та інших послуг, не надано акти приймання-передачі наданих послуг відповідачу, відсутні й докази надання відповідачу квитанції за, начеб-то, надані послуги, які містили б детальний опис наданих послуг та їх вартість з огляду на структуру та їх вартість. Вважає, що сам собі розрахунок заборгованості за надання послуг за відсутності доказів щодо погодження та затвердження ціни надання таких послуг, а відтак і наявності підстав здійснення позивачем відповідних нарахувань у певному розмірі є лише відображенням односторонніх розрахунків позивача та не є правової підставою для стягнення відповідних сум, такі розрахунки не є доказом безспірності вимог позивача до відповідача, а нарахування позивачем заборгованості за послуги на підставі нечинних тарифів не є правомірним. Також позивачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 , технічний паспорт на будинок, обміри прибудинкової території, тобто матеріали справи не містять докумнтального підтвердження прибудинкової території, інформації щодо конструктивних елементів будинку. Оскільки прибудинкова територія документально не закріплена, то нарахування плати за утримання будинку та прибудинкової території порушує права відповідача як споживача, так як не обґрунтовано, на яку саме площу прибудинкової території здійснюється нарахування. 28.10.2024 року мешканці будинку АДРЕСА_1 звертались до відповідача з колективним зверненням щодо поточного ремонту вхідної групи 2 та 3 під'їздів будинку, що вказує про те, що ганок житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільному стані, а листом від 03.12.2024 року позивач повідомив, що вхідна група 2 та 3 під'їздів будинку АДРЕСА_1 потребує капітального ремонту. Окрім того, вважає відсутнім чинний договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинокої території, який був оприлюднений в газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 року, п.8.2 якого визначено, що договір діяв до 31.05.2016 року, й міг бути продовженим на один календарний рік, тобто до 31.05.2017 року, й після вказаної дати є таким, що припинив дію. Ваажає, що позивач цим позовом намагається стягнути з відповідача за, начеб-то, надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, які законодавчо жодним нормативно-правовим актом не передбачені. На думку відповідача, з 10.06.2018 року чинним законодавством не передбачено надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинокої території. Будь-які докази на підтвердження надання відповідачу спірних послуг матеріали справи не містять, як й інформації про складові таких послуг, режиму надання спірних житлово-комунальних послуг.
Відповідачем подано відзив на позові від 07.05.2025 року, доводи якого зводяться до вказаних висновків.
Позивачем подано відповідь на відзив від 01.08.2025 року у якому зазначає про те, що зазначення у позові загальної площі квартири відповідача помилково, проте нарахування вартості послуг, як і розрахунок заборгованості за вказаний період по вказаній квартирі здійснювались у відповідності до дійсної площі 143, 90, що підтверджує розрахунком заборгованості, його правильність.
Вказує, що послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надаються Керуючою компанією відповідачам на підставі Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено у газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 року № 99 (4695) та є договором приєднання відповідно до норм статті 634 ЦК України, та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов Договору.
Договір з утримання є типовим для Керуючих компаній 10-ти районів м.Києва.
З моменту оприлюднення Договору в газеті він став обов'язковим до виконання споживачами.
Від відповідача після опублікування Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 року не надходило жодних листів із запереченнями чи відмовою від надання послуг з утримання.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові від 30.10.2013 року у справі за № 6-59цс13; висновком Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10.12.2018 року у справі за № 638/11034/15 відсутність письмового договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг.
Щодо первинних документів на підтвердження надання послуг та відсутності індивідуальних актів приймання-передачі послуг, зазначає, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 190 від 27.07.2018 року затверджено обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до вартості утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. До них, зокрема, належать: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування димових та вентиляційних каналів; технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання; поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); прибирання прибудинкової території; прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних);прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; дератизація; дезінсекція; придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Тобто, послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій мають колективний характер. Це означає, що такі роботи, як прибирання території, технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж (електро-, водо-, теплопостачання), ліфтів, покрівлі тощо, виконуються спільно для всіх мешканців будинку. Вони не надаються окремо кожній квартирі, а спрямовані на підтримання належного стану та функціонування будинку і прилеглих територій. Тому ці послуги призначені для всіх співвласників колективно, що унеможливлює складання індивідуальних актів приймання-передачі для кожного власника квартири окремо та законодавчо не передбачено.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189- VIII від 09.11.2017 (Закон № 2189-УІІІ), ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ від 24.06.2004 (Закон №1875-ІУ), п. 6.1 та 6.2 публічного Договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій (опублікованого в газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695)) у разі ненадання або неналежної якості послуг споживач має право викликати представника виконавця для перевірки, за результатами якої складається акт-претензія, що підписується сторонами.
Відповідач жодного разу не скористався правом подати акт-претензію або висловити обґрунтовані заперечення, що передбачені Законом й Договором. Таким чином, він фактично користувався послугами, не заперечував щодо їх вартості, обсягів чи якості, що свідчить про його мовчазну згоду та безспірне визнання заборгованості.
Відповідно до законодавства, акти-претензії мають складатися окремо для кожного випадку ненадання або неналежного надання послуг, і лише такі документи є належним доказом у суді.
Юридичну позицію щодо цього закріплено в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц, де зазначено, що належним доказом ненадання або надання неякісної житлово-комунальної послуги є звернення споживача до виконавця з відповідною заявою та складанням сторонами акту- претензії.
Отже, відсутність з боку відповідача будь-яких дій щодо оскарження наданих послуг, а також ненадання ним належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, що свідчили б про ненадання або неналежне надання послуг, підтверджує необгрунтованість його заперечень та доводить безспірний характер заборгованості.
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, обов'язок доказування покладається на кожну сторону: якщо сторона заперечує факт надання послуг, вона повинна довести ці обставини, а не перекладати цей обов'язок на виконавця послуг
Щодо доказів надання відповідачу рахунків (квитанцій) за надані житлово- комунальні послуги, що містять інформацію про перелік наданих послуг та їх вартість з огляду на структуру послуги та тариф, вказує, що, нарахування плати за житлово-комунальні послуги, формування рахунків-повідомлень та їх передача споживачам здійснюється ЦКС, у тому числі за участі працівників (двірників) Керуючої компанії, шляхом розміщення паперових рахунків у поштових скриньках споживачів.
Оскільки нормативно-правовими актами не встановлено окремих вимог до форми рахунків за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, їх оформлення здійснюється за аналогією до вимог, передбачених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 від 31.01.2020, яким затверджено Вимоги до формування рахунків за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення. Вибіркові копії рахунків, які надавалися відповідачу у паперовому вигляді, додаються до матеріалів справи як докази належного інформування про послуги та їх вартість.
Як вбачається з листа ЦКС № 058/02-2843 від 24.07.2025 року споживач ОСОБА_1 05.09.2023 відмовився від отримання паперових рахунків-повідомлень та активував функцію отримання рахунків в електронному вигляді через особистий кабінет споживача на сайті ЦКС (електронна адреса, вказана споживачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відтак, починаючи з вказаної дати, усі рахунки та нарахування за житлово- комунальні послуги надавалися відповідачу виключно в електронній формі, через особистий кабінет на сайті ЦКС та шляхом надсилання на вказану електронну адресу, що відповідає чинним вимогам цифровізації документообігу.
З огляду на сучасні технічні можливості та розвиток електронних сервісів в Україні, отримання та оплата рахунків за житлово-комунальні послуги є доступними також через мобільні банківські додатки, електронні платіжні системи та інші онлайн- інструменти.
Структура тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», оприлюднене у газеті «Хрещатик» від 13.06.2017 № 62 (4975).
Інформація про структуру тарифу, а також відомості щодо доходів і витрат підприємства, пов'язаних із наданням послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, є публічно доступною та оприлюднюється у розділі «Інформація» Інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом міста Києва «Ваш будинок» на офіційному сайті www.municipal.kiev.ua, у тому числі - щодо житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зазначена інформація оприлюднюється для загального користування мешканців згідно з формою, затвердженою дорученням Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09.12.2014 №058/4/3-19766.
Інформація щодо вартості та структури вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та інформація про доходи та витрати на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_1 (2022-2024) додаються.
Щодо розрахунку за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (УБПТ) за тарифом 7,1 грн з ПДВ за 1 кв.м
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» № 1875-ІУ (чинного на момент затвердження тарифів), порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (Порядок).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній до 03.04.2019), тариф на зазначені послуги розраховується окремо для кожного будинку, залежно від необхідних кількісних показників послуг, які мають надаватися з метою забезпечення технічного та санітарного стану житлового будинку і прибудинкової території. При цьому враховується перелік послуг відповідно до додатка до цього Порядку.
Згідно з пунктом 5 Порядку, калькуляційною одиницею є 1 кв. м загальної плоші приміщення, що перебуває у власності або користуванні (наймі).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що інформація про перелік послуг, їх вартість і структуру тарифу підлягає доведенню до відома споживачів у порядку, встановленому наказом Мінрегіону № 390 від 30.07.2012 року.
На виконання вказаних вимог, Керуюча компанія оприлюднила проект розрахованих тарифів та їх структури у газеті «Хрещатик» від 21.04.2017 № 44 (4957), у тому числі щодо житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач не подав жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо оприлюдненого, у встановленому порядку, проекту тарифів та їх структури. Така бездіяльність з боку споживача, за відсутності будь-якого оскарження чи заяв про незгоду, свідчить про його погодження із запропонованим розрахунком тарифів, що, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, є проявом мовчазної згоди щодо обсягів, вартості та структури таких послуг.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 та частини другої статті 43 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ (чинного на час затвердження тарифів), повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги належать до компетенції органів місцевого самоврядування.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» було затверджено тарифи та їх структуру окремо для кожного будинку.
Вказаним розпорядженням, для будинку АДРЕСА_1 встановлені наступні тарифи за 1 кв.м загальної площі, з урахуванням ПДВ: при оплаті послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду - 6,44 грн., при оплаті послуг після 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду - 7,1 грн.
З огляду на те, що відповідач систематично не здійснював оплату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, до нього застосовувався підвищений тариф у розмірі 7,10 грн з ПДВ за 1 кв.м загальної площі, встановлений розпорядженням КМДА від 06.06.2017 № 668.
Зазначений тариф економічно обгрунтований, без урахування знижок, які надаються за умови своєчасної та повної оплати послуг, та застосовується до споживачів, які не виконують зобов'язань зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, передбачені умовами договору та чинним законодавством.
Розпорядження КМДА від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2017 за № 117/1709 та офіційно оприлюднено у газеті «Хрещатик» від 13.06.2017 №62 (4975), що відповідає вимогам законодавства щодо набрання чинності нормативно-правових актів, якими визначаються права і обов'язки громадян.
У разі незгоди із затвердженим тарифом, споживач відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та частини першої статті 4 ЦПК України мав право звернутися до суду з:
позовом про визнання акта органу місцевого самоврядування незаконним; позовом про перерахунок нарахувань; оскарженням рішення щодо встановлення тарифу.
Відповідач не скористався жодним із зазначених правових механізмів: не звертався до суду з відповідним позовом, не подавав обґрунтованих заперечень чи скарг на дії позивача, не вимагав перерахунку. Натомість протягом тривалого періоду відповідач регулярно отримував рахунки на оплату послуг та не висловлював жодних заперечень, що відповідно до правових позицій Верховного Суду є проявом мовчазної згоди зі спожитими послугами та застосованим тарифом.
Правомірність застосування тарифу також підтверджена рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25.05.2023 у справі № 753/6998/22, яким з відповідача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 31.05.2022 року, включаючи період дії тарифу, встановленого розпорядженням КМДА від 06.06.2017 № 668.
Зазначене рішення не оскаржене відповідачем, набрало законної сили, виконане в повному обсязі через органи державної виконавчої служби. Таким чином, відповідач фактично визнав законність застосованого тарифу, що виключає можливість повторного його оскарження у межах цієї справи.
Відповідно до статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, є преюдиційними і не потребують повторного доказування у справах з тими самими сторонами, предметом і підставами позову.
Отже, посилання відповідача на скасування розпорядження КМДА від 06.06.2017 № 668 іншим розпорядженням №1317 від 25.07.2019 не впливають на законність застосування тарифу, який діяв у відповідний період, застосовувався щодо конкретного будинку та правомірність якого підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, не оскаржене та виконанно відповідачем в повному обсязі.
Щодо містобудівної та землевпорядної документації на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 , технічного паспорта на будинок та обмірів прибудинкової території, вказує про те, що посилання відповідача на відсутність належним чином оформленої містобудівної або землевпорядної документації на прибудинкову територію, не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку сплачувати житлово-комунальні послуги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Закон №417-УІІІ), прибудинкова територія - це територія, що розташована навколо багатоквартирного будинку, визначена відповідною містобудівною та землевпорядною документацією, необхідна для обслуговування будинку та задоволення потреб його мешканців.
Згідно з Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, прибудинкова територія визначається актом на право власності чи користування земельною ділянкою та призначена для обслуговування житлового будинку.
Частина друга статті 5 Закону №417-VIII встановлює, що така прибудинкова територія належить до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, не підлягає поділу і використовується виключно в інтересах усіх співвласників.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку єспіввласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №417-УІІІ, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, що перебувають у спільній сумісній власності співвласників квартир і нежитлових приміщень, підлягають безоплатній передачі у власність або в постійне користування співвласникам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до пункту 6 цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний був у шестимісячний строк з дня набрання чинності Законом №417-VIII привести свої нормативно-правові акти у відповідність до його положень. На сьогоднішній день порядок безоплатної передачі зазначених земельних ділянок Кабінетом Міністрів України належним чином не врегульовано.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання земельних відносин.
Зазначає,, що прибудинкова територія житлового будинку АДРЕСА_1 також не передавалась у власність, користування або господарське відання Керуючої компанії, а також містобудівна та землевпорядна документація.
Водночас, абзац перший частини першої та абзац третій частини четвертої статті 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначають, що фінансування заходів із благоустрою, утримання та ремонту об'єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів (якщо це передбачено договорами), а також за рахунок пайових внесків та інших джерел, передбачених законодавством.
Благоустрій та утримання прибудинкової території багатоквартирного будинку здійснюються за рахунок коштів власників житлових і нежитлових приміщень, які сплачуються у складі плати за послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.
Згідно з Правилами утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженими Наказом № 76, обслуговуючі організації зобов'язані забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, відповідно до вимог законодавства, та несуть відповідальність за утримання і належний санітарний стан об'єктів протягом усього періоду їх експлуатації.
З огляду на зазначене, Керуюча компанія забезпечувала належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , та надавала послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, враховуючи розміри прибудинкових територій, що були враховані при розрахунку тарифів на ці послуги, а саме відповідно до Схеми прибирання прибудинкових територій житлових будинків (гуртожитків), що затверджені рішенням Дарницької районної в м. Києві ради від 31.05.2010 № 22 «Про затвердження тимчасових схем прибирання прибудинкових територій житлових будинків Дарницького району м. Києва».
Схеми прибирання прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 затверджено рішенням Дарницької районної ради м. Києва від № 22, а також копію експлікації цієї схеми позивач надає.
Відповідно до Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33, Керуюча компанія прийняла на праві господарського відання об'єкти комунальної власності територіальної громади Дарницького району, у тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 від Комунального підприємства «Господар Дарницького району міста Києва». У складі технічної документації, яка супроводжувала передачу будинку, містилися: поверховий план будинку; паспорти на ліфтове обладнання; план-схема прибирання прибудинкової території, разом з тим, технічний паспорт не було передано.
Щодо колективного звернення мешканців від 28.10.2024 року стосовно капітального ремонту вхідної групи 2-го та 3-го під'їздів будинку АДРЕСА_1 вказує, що колективне звернення було адресоване особисто депутату Київської міської ради Конопелько М.В., а не позивачу - Керуючій компанії, як це безпідставно стверджує представник відповідача, чим вводить суд в оману.
Зазначене колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 підтверджують лише факт звернення споживачів до депутата, не до Керуючої компанії безпосередньо, з проханням провести обстеження технічного стану вхідної групи та пандусів 2-3 під'їздів та вжити заходи щодо їх ремонту. Таке звернення, не є актами-претензіями у розумінні статті 27 Закону № 2189-VIII, статті 18 Закону№ 1875- IV та п.6.1 та 6.2 публічного Договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій
З відповіді Керуючої компанії, наданого депутату Київської міської ради Конопелько М.В., за № 101/50-4291 від 03.12.2024, вбачається, що вхідні групи зазначених під'їздів потребують капітального ремонту із облаштуванням пандусів. Ці роботи за своєю природою належать до категорії капітальних (заміна дверей, конструктивні елементи, пандуси) згідно з Листом Держкомбуду від 30.04.2003 № 7/7- 401, положеннями Наказу Держжитлокомунгоспу № 76 від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд».
Капітальний ремонт - це окремий вид робіт, який не входить до складу послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та не фінансується за рахунок відповідного тарифу, встановленого розпорядженням КМДА від 06.06.2017 № 668.
Відповідно до Закону 417-УІН, співвласники зобов'язані забезпечувати технічне обслуговування та у разі потреби проводити поточний і капітальний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Рішенням Київської міської ради від 20.11.2018 №56/6107 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 22.12.2026 №780/1784 «Про затвердженняПоложення про спів фінансування реконструкції, реставрації, проведення капітальних/ ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках міста Києва».
З 01.01.2019 Положення поширюється на багатоквартирні будинки, які експлуатуються більш ніж десять років, та передбачає спів фінансування робіт за рахунок коштів співвласників багатоквартирних будинків та бюджету міста Києва.
Розпорядженням райдержадміністрації від 12.02.2024 № 91 «Про капітальний ремонт об'єктів,що фінансується в 2024 році за рахунок бюджетних коштів по Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації» затверджено перелік об'єктів для проведення ремонтних робіт, враховуючі першочерговість та пріоритетність. Житловий будинок АДРЕСА_1 не увійшов до зазначеного переліку в частині капітального ремонту вхідних груп.
У зв'язку з цим, питання капітального ремонту спільного майна, зокрема вхідних груп, має бути вирішене за рішенням загальних зборів співвласників будинку відповідно до вимог Закону України № 417-УІІІ та Цивільного кодексу України. Керуюча компанія здійснює лише технічне обслуговування та поточний ремонт, і не несе відповідальності за фінансування або організацію капітального ремонту без такого рішення.
Щодо Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій,зазначає, що Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надаються Керуючою компанією на підставі публічного Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено в офіційному виданні Київської міської ради газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695), який вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього Договору і вважається укладеним із споживачами послуг з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. З моменту оприлюднення Договору він став обов'язковим до виконання споживачами.
Зазначений договір розроблено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2189- VIII, який набув чинності 10.12.2017р. та введений в дію 01.05.2019р.
Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про наданняпослуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком - договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.
Зважаючи на те, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не визначилися з формою управління, в спірний період Керуюча компанія продовжувала надавати послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі оприлюдненого Договору, за попередньо встановленою вартістю та відповідно до норм, стандартів, структури, періодичності та строків виконання встановлених чинним законодавством України.
Таким чином, позивач, діючи в межах існуючого законодавства, яке регулює відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг, виконував свої зобов'язання перед відповідачем по наданню послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з 01.05.2015 по 31.12.2024 року.
Факт відсутності окремо укладеного договору зі споживачем, не може бути підставою для звільнення від оплати послуг в повному обсязі, й вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 10.04.2016 у справі №6-2951 цс 15 та підтверджена у постанові Великої палати Верховного суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.
Отже відсутність договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідача заборгованості та не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.
Крім того, чинність Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вже підтверджена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.05.2023 у справі № 753/6998/22 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 31.05.2022. Зазначене рішення не оскаржене відповідачем, набрало законної сили й виконане в повному обсязі через органи ДВС.
Відповідач фактично визнав чинність Договору, що виключає можливість повторного оскарження його в межах цієї справи.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив від 07.08.2025 року, доводи якого зводяться до висновків відзиву на позов, вважаючи, що за відсутності наданих позивачем доказів про реально надані позивачем відповідачу житлово-комунальні послуги, позов не підлягає задоволенню.
Наведені обставини свідчать, що сторни завчасно повідомлені про розгляд справи судом, й, виходячи з положень ст.13 ЦПК України, кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, реалізовані сторонами такі процесуальні права, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Вислухавши пояснення представника відповідача, доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» відповідно до Договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено у газеті «Хрещатик» 14.07.2015 № 99 (4695) надаються послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-14).
Відповідач ОСОБА_1 з 13.01.2005 року відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.01.2005 року виданого на підставі Наказу Головного упраління житлового забезпечення від 22.12.2004 року № 2421-С/КІ є одноособовим власником квартири загальною площею 143, 90 кв м, житловою 98, 0 кв м, яка складається із 4-х кімнат, АДРЕСА_1 (а.с.7).
У період з 01.06.2022 року по 31.12.2024 року ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 отримував житлово-комунальні послуги, які надавались Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», при цьому не виконував зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який надавав такі послуги, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги в частині утримання будинку та прибудинкової території, загальна сума заборгованості яких за період з 01.06.2022 року по 31.12.2024 року становить 31 422 грн. 23 коп. (а.с.5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14).
Вбачається, що відповідно до рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» створено та зареєстроване комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.10.2015 № 2 затверджено Статут Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Відповідно до Статуту Керуючої компанії, предметом діяльності Керуючої компанії є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Керуючою компанією на праві господарського відання; надання послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів; надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньо будинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації; надання послуг із ремонту житлового і нежитлового фонду, інженерного й ліфтового обладнання; проведення підготовки житлового фонду по експлуатації в осінньо-зимовий період; здійснення контролю за додержанням, встановленого законодавством, порядку користування житловими та нежитловими приміщеннями.
На підставі розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва» за позивачем на праві господарського відання закріплено об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Державної районної в місті Києві державної адміністрації, у тому числі, багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.9, 10-11).
За вказаною адресою з 01.05.2015 року працівники структурного підрозділу Керуючої компанії ЖЕД № 209 забезпечують цілодобове та безперебійне надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Щодо стягнення заборгованості з відповідача за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01.06.2022 року по 31.12.2024 року, суд зазначає таке.
Послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у спірний період у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 , у якому розміщена квартира АДРЕСА_1 , належна відповідачу, надавались позивачем на підставі публічного договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено в офіційному виданні Київської міської ради газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Факт відсутності окремо укладеного договору зі споживачем, не може бути підставою для звільнення від оплати послуг в повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 10.04.2016 у справі №6-2951 цс 15 та підтверджена у постанові Великої палати Верховного суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.
Отже відсутність договірних відносин не є перешкодою для стягнення з відповідача заборгованості та не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги, а тому позиціювВідповідача про відсутність чинного договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у спірний період, суд відхиляє.
Крім того, при вирішенні позову, судом враховується рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 25.05.2023 у справі № 753/6998/22, яким з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2016 року по 31.05.2022 року. Зазначене рішення не оскаржене відповідачем, набуло законної сили й виконано в повному обсязі через органи виконавчої служби, що визнається відповідачем, ним не спростовано.
Таким чином, відповідач фактично визнав чинність договору з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за спірний період, що виключає можливість повторного оскарження його в межах цієї справи. Відповідно до ст.78 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не потребують повторного доказування, якщо сторони, предмет і підстава збігаються.
Структура тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», оприлюднене у газеті «Хрещатик» від 13.06.2017 № 62 (4975).
Інформація про структуру тарифу, а також відомості щодо доходів і витрат підприємства, пов'язаних із наданням послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, є публічно доступною та оприлюднюється у розділі «Інформація» Інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом міста Києва «Ваш будинок» на офіційному сайті www.municipal.kiev.ua, у тому числі - щодо житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зазначена інформація оприлюднюється для загального користування мешканців згідно з формою, затвердженою дорученням Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09.12.2014 №058/4/3-19766.
Розрахунок за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (УБПТ) визначений позивачем за тарифом 7,1 грн з ПДВ за 1 кв.м.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ (чинного на момент затвердження тарифів), порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій Порядок).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній до 03.04.2019), тариф на зазначені послуги розраховується окремо для кожного будинку, залежно від необхідних кількісних показників послуг, які мають надаватися з метою забезпечення технічного та санітарного стану житлового будинку і прибудинкової території. При цьому враховується перелік послуг відповідно до додатка до цього Порядку.
Згідно з пунктом 5 Порядку, калькуляційною одиницею є 1 кв. м загальної плоші приміщення, що перебуває у власності або користуванні (наймі).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що інформація про перелік послуг, їх вартість і структуру тарифу підлягає доведенню до відома споживачів у порядку, встановленому наказом Мінрегіону № 390 від 30.07.2012 року.
Керуюча компанія оприлюднила проект розрахованих тарифів та їх структури у газеті «Хрещатик» від 21.04.2017 №44 (4957), у тому числі, щодо житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач не подав жодних зауважень, заперечень чи пропозицій щодо оприлюдненого у встановленому порядку проекту тарифів та їх структури. За відсутності будь-якого оскарження чи заяв про незгоду свідчить про погодження відповідача із запропонованим розрахунком тарифів, що, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, є проявом мовчазної згоди щодо обсягів, вартості та структури таких послуг.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 та частини другої статті 43 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ (чинного на час затвердження тарифів), повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги належать до компетенції органів місцевого самоврядування.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» було затверджено тарифи та їх структуру окремо для кожного будинку.
Вказаним розпорядженням, для будинку АДРЕСА_1 встановлені наступні тарифи за 1 кв.м загальної площі, з урахуванням ПДВ: при оплаті послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду - 6,44 грн., при оплаті послуг після 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду - 7,1 грн.
Позивач вказує, що відповідач систематично не здійснював оплату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, тому до нього застосовувався підвищений тариф у розмірі 7,10 грн з ПДВ за 1 кв.м загальної площі, встановлений розпорядженням КМДА від 06.06.2017 № 668, й зазначений тариф економічно обгрунтований, без урахування знижок, які надаються за умови своєчасної та повної оплати послуг, та застосовується до споживачів, які не виконують зобов'язань зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, передбачені умовами договору та чинним законодавством.
Розпорядження КМДА від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2017 за № 117/1709 та офіційно оприлюднено у газеті «Хрещатик» від 13.06.2017 №62 (4975), що відповідає вимогам законодавства щодо набрання чинності нормативно-правових актів, якими визначаються права і обов'язки громадян.
У разі незгоди із затвердженим тарифом, споживач відповідно до статті 15 ЦК України та частини першої статті 4 ЦПК України мав право звернутися до суду з позовом про визнання акта органу місцевого самоврядування незаконним, про перерахунок нарахувань, оскарженням рішення щодо встановлення тарифу, проте не скористався жодним із зазначених правових механізмів: не звертався до суду з відповідним позовом, не подавав обґрунтованих заперечень чи скарг на дії позивача, не вимагав перерахунку. Натомість протягом тривалого періоду регулярно отримував рахунки на оплату послуг та не висловлював жодних заперечень, що відповідно до правових позицій Верховного Суду є проявом мовчазної згоди зі спожитими послугами та застосованим тарифом.
Правомірність застосування тарифу також підтверджена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.05.2023 у справі № 753/6998/22, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 31.05.2022 року, включаючи період дії тарифу, встановленого розпорядженням КМДА від 06.06.2017 № 668.
Зазначене судове рішення відповідачем не оскаржене, набуло законної сили, виконане в повному обсязі через органи державної виконавчої служби.
Таким чином, відповідач фактично визнав як чинність договору, так й законність застосованого тарифу.
Положення статей 66, 68, 162 ЖК України покладають на наймача чи власника житла обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Розмір плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розраховується виходячи з розміру цін/тарифів, затверджених в установленому порядку.
Згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» № 2189-VIII, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Оскільки з 01.06.2022 року послуги з витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території, керуючись умовами діючого договору на послуги, підприємством виконано перерозподіл витрат в межах діючої вартості послуг, передбачені зазначеною складовою.
Розрахунок заборгованості, складений позивачем, стороною відповідача не спростований, контррозрахунку і необхідного обгрунтування не надано. Звернень від відповідача щодо перерахунку вартості послуг у вигляді актів-претензій за спірний період не надходило, а тому суд відхиляє доводи відповідача про ненадані послуги та їх неналежну якість, що спонукали мешканців будинку звернутись зі зверненням до депутата міської ради 03.12.2024 року про капітальний ремонт вхідної групи під'їздів № 2, 3 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Положення ст.ст.66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Власники несуть відповідальність, відповідно до вказаного Закону, за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.
За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались вказані житлово-комунальні послуги.
Відповідач щомісяця отримували від позивача рахунки на їх оплату із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Так, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.
Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача 3 146 грн. 81 коп. - індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості - 758 грн. 75 коп., всього 35 327 грн. 79 коп., яка підлягає задоволенню із таких правових підстав.
Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Й, за відсутності доказів на спростування позовних вимог, наявність заборгованості за надані послуги станом на 01.01.2025 року становить 31 422 грн. 23 коп., з урахуванням індексу інфляції - 3 146 грн. 81 коп. та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості - 758 грн. 75 коп., всього 35 327 грн. 79 коп., які визначені позивачем у розрахунку (а.с.5), їх розрахунок (сума) відповідачем не спростовується належними, достатніми та допустими доказами, а саме лише посилання відповідача на непогодження із позовом, не є доказом на спростування позовних вимог, адже обов'язок доказування покладається на сторін, й вказаного процесуального обов'язку по доказуванню відповідачем у відзиві на позов не досягнуто.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов'язок доказування покладається на сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)
Відповідно, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів про спростування позовних вимог.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, запереченні на відповідь на відзив, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборогованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва", код ЄДПРОУ - 39604270, 31 422 грн. 23 коп. - заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, інфляційну складову боргу - 3 146 грн. 81 коп., 758 грн. 75 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, 3 028 грн. 00 коп. - судового збору, всього - 38 355 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.