ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13445/25
провадження № 1-кп/753/1903/25
"07" серпня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, кримінальне провадження №72025102400000055 від 10.06.2025 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-1 КК України,
27 червня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва із Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшло клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_2 .
У клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_2 діючи у порушення вимог чинного законодавства, будучи обізнаним з обов'язком своєчасно сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника податків, умисно не сплатив суми самостійно нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період перебування на посаді директора товариства, у тому числі в період, що охоплює I-IV квартал 2022 року та І квартал 2023 року, що призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов'язкового державного страхування коштів на загальну суму 2 312 783,76 грн.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
При розгляді вказаного клопотання судом встановлено, що воно фактично скеровано до суду не з метою, визначеною ст.ст. 2, 9 КПК України, а з метою штучного нарощування статистичних показників та створення ілюзії боротьби зі злочинністю.
Зокрема, прокурором скеровано до суду кримінальне провадження відносно особи похилого віку, без проведення обов'язкової експертизи, якою б встановлювався факт наявності матеріальних збитків, відомості в ЄРДР внесено після спливу двох років з часу, коли заборгованість за ЄСВ була вже добровільно погашена.
Для звільнення особи від кримінальної відповідальності необхідна наявність належних та допустимих доказів вчинення особою такого діяння.
Прокурор у своєму клопотанні як на докази наявності несплати внеску посилається лише на наказ №84-к від 20.04.2016 ДК «Укроборонпром», яким ОСОБА_2 призначено на посаду директора ТОВ «Радіовимірювач» з 21.06.2016; статут ТОВ «Радіовимірювач»; матеріали висновку аналітичного дослідження ТУ БЕБ у м. Києві; відомостями про рух коштів по рахунках ТОВ «Радіовимірювач» в банківських установах; протокол огляду відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Радіовимірювач»; протокол огляду відомостей інтегрованої картки платника податків ТОВ «Радіовимірювач»; лист ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до якого у ТОВ «Радіовимірювач» заборгованість зі сплати ЄСВ не обліковується.
?Відповідно до п.6 ч.2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо: визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Враховуючи те, що потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, єдиним належним та допустимим доказом встановлення збитків у даному кримінальному провадженні мала бути судово-економічна експертиза. Крім того, враховуючи те, що диспозицією частини першої статті 212-1 КК України передбачене умисне ухилення від сплати єдиного внеску, то встановити саме умисне ухилення може лише судова економічна експертиза, яка повинна відповісти на питання, чи мало можливість підприємство у зазначений період сплатити обов'язкові платежі у вигляді єдиного внеску (тобто чи мало підприємство кошти на розрахункових рахунках).
Таким чином, відповідно до вимог п.6 ч.2 ст. 242 КПК України проведення експертизи у даному кримінальному провадженні було обов'язковим, разом з тим прокурором її проведення не забезпечено.
Крім того, відповідно до наданих прокурором платіжних доручень, станом на час внесення відомостей до ЄРДР (10.06.2025) підприємством було сплачено борг по ЄСВ за звітний період I-IV квартал 2022 року та І квартал 2023 року.
Таким чином, станом на час початку досудового розслідування підприємства не мало боргу по сплаті ЄСВ на суму, достатню, для кваліфікації діяння за частиною першою статті 212-1 КК України.
У зв'язку з чим судом встановлена очевидна необґрунтованість клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за тих умов та підстав, на які посилається прокурор в даному клопотанні, зважаючи на відсутність достатніх доказів наявності події кримінального правопорушення та причетності ОСОБА_2 до неї.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об'єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.
Таким чином, судом встановлено можливі порушення вимог ст.2 КПК України, зокрема, відповідно до встановлених обставин, дії прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 під час досудового розслідування були спрямовані на не виконання завдання кримінального провадження в частині захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а на штучне створення статистичних показників шляхом притягнення до відповідальності особи похилого віку.
Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону та низькопрофесійні дії прокурора не відповідають вимогам закону, а тому потребують відповідного реагування.
Кримінальні процесуальні рішення - це правозастосовні акти уповноважених державних органів або посадових осіб, виражені у встановленій законом процесуальній формі та прийняті у межах їх компетенції у передбаченому законом порядку. Вони виражають владні волевиявлення про дії та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність
Отже, системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3,статтях 91, 110, 369, 371, 372 КПК дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.
Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК, а також задля забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
Керуючись ст. 369 КПК України, суд
Довести до відома Генерального прокурора ОСОБА_4 про вказані порушення Закону з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів.
Зобов'язати Генерального прокурора ОСОБА_4 повідомити Дарницький районний суд міста Києва про вжиті заходи реагування упродовж місяця з дня отримання ухвали.
Суддя ОСОБА_1