Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3771/25
Провадження № 1-кс/572/733/25
12 серпня 2025 року м.Сарни
Слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,
Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 17.08.2025 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, автомобіль марки «Фольксваген гольф» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ СТР185590 від 11.04.2023р., згідно якого ТЗ перебуває у власності ОСОБА_5 та залишено на зберіганні на території спеціального майданчика ГУНП в Рівненській області для зберігання тимчасового затриманих та арештованих транспортних засобів, що в м. Сарни по вул. Технічна, 1.
Представник власника майна звернувся до Сарненського районного суду з клопотанням про скасування арешту вищевказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію. та повернути вказаний автомобіль ОСОБА_5 , як володільцю майна.
Адвокат ОСОБА_4 заяву підтримав, зазначив, що власник майна не є стороною кримінального провадження №12025181200000429, а втручання у право власності особи, без підтвердження для цього відповідних підстав та обґрунтованих підозр у вчиненні кримінального правопорушення, є порушенням принципу співмірності та пропорційності, а відтак є свавільним. За таких обставин вважає, що подальше зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів під повним контролем органу досудового розслідування, обмежує права ОСОБА_5 , як володільця майна та є невиправданим.
Прокурор просив задовольнити заяву частково.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Арешт майна відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який і йдеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім того, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт вилучення належного на праві власності ОСОБА_5 транспортного засобу порушує право власності на володіння та користування ним, та неповернення його власнику призводить до заподіяння значних збитків, тому слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучений транспортний засіб, для забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій, з метою забезпечення арешту майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт на автомобіль марки «Фольксваген гольф» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ НОМЕР_2 від 11.04.2023р., власником якого є ОСОБА_6 та повернути безоплатно без права його відчуження (купівлі-продажу, дарування, тощо) до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 12025181200000429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили і підлягає безумовному виконанню з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: