Єдиний унікальний номер справи: 766/5148/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/422/25 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження тримання під вартою
12 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калінінград рф, громадянина України, працюючого на посаді в.о. директора ТОВ «ЕЛВІН», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 6 ст. 111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 12 вересня 2025 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022230000000434 від 25.11.2022 року стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2025 року, задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.09.2025 року, включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду захисник ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно його підзахисного інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про необґрунтованість обвинувачення пред'явленого його підзахисному, який вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає. Пред'явлена йому підозра ґрунтується виключно на показаннях ряду свідків, так як інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій не здійснювалося взагалі.
Також, апелянт звертає увагу на відсутність в оскаржуваній ухвалі посилань суду про неможливість застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Зазначає, що ризик переховування у випадку з даним обвинуваченням є вкрай низьким, оскільки ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, дітей, внуків, постійне місце реєстрації та проживання в м. Києві, де не ведуться військові дії та правоохоронні органи мають можливість в повній мірі виконувати свої обов'язки, та зможуть проконтролювати його поведінку у разі ухвалення рішення про застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації, яке співпадає з місцем постійного проживання у м. Києві. Крім того, апелянт вказує, що його підзахисний має виключно позитивну характеристику, що унеможливлює наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
В клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор зазначає про обґрунтованість його обвинувачення, існування ризиків, визначених на досудовому розслідування, які не зменшилися та не перестали існувати та неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Зазначене вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги про необґрунтованість обвинувачення пред'явленого ОСОБА_7 та пред'явленої йому під час досудового розслідування підозри. Тому, доводи сторони захисту з цього приводу є неприйнятними.
Крім того, перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання.
Разом з тим, він обвинувачується у вчиненні відразу двох кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, що в умовах воєнного стану, пов'язаного із взаємодією з державою-агресором, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, за вчинення яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі нас строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої
Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, адже за вчинення найтяжчого з них (ч.6 ст.111-1 КК України) передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. На думку суду, вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, який може мати зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів на тимчасово окупованій території, має місце реєстрації, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, свідчить про існування ризику переховування ОСОБА_7 від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що частина свідків у даному кримінальному провадженні є працівниками очолюваного обвинуваченим підприємства, які за версією сторони обвинувачення з погрозами залучалися до вчинення обвинуваченим злочину, наявні підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Крім того, інкриміновані обвинуваченому злочини спрямовані проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Зокрема, запобіжний захід у виді домашнього арешту у даному випадку не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, або ж скоєння ним нового кримінального правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.
З огляду на викладене, твердження захисника ОСОБА_8 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав та інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Крім того, за приписами ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Інші обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Неспроможними є посилання обвинуваченого ОСОБА_7 про несвоєчасне, а саме менш ніж за 3 години до розгляду вручення йому відповідного клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження дослідженим в суді першої інстанції, зазначене клопотання було вручене обвинуваченому ОСОБА_7 більш ніж за три години до початку його розгляду.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли стати безумовними підставим для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, при розгляді клопотання, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 липня 2025 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.6 ст.111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 12 вересня 2025 року, включно - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12