Номер провадження: 22-ц/819/517/25
Єдиний унікальний номер справи: 650/1932/25
07 серпня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Приходько Л. А.,
суддів: Бездрабко В. О.,
Радченка С. В.,
секретар Андреєва В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 06 травня 2025 року у складі головуючого судді Сікори О.О.,
встановив:
05 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іщук Н.Р., звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,27 га з кадастровим номером 6520685200:04:056:0038, яка знаходиться за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що у в межах розгляду аналогічних судових справ судами було встановлено, що відповідач - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - вчиняє дії, спрямовані на відчуження прав оренди земельних ділянок, що перебували у його користуванні, зокрема, шляхом укладення угод з третіми особами та реєстрації нових орендарів у Державному реєстрі речових прав. У квітні 2025 року, за наявною інформацією, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уже уклало такі правочини щодо інших земельних ділянок, які перебували в оренді на території Борозенської та Новорайської територіальних громад Бериславського району Херсонської області, внаслідок чого права оренди були зареєстровані на іншу юридичну особу.
Посилаючись на те, що існує обґрунтоване припущення, що аналогічні дії можуть бути вчинені і стосовно земельної ділянки, яка є предметом цього спору, що ускладнить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення та поновлення порушених прав позивача.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 06 травня 2025 року заяву задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,27 га з кадастровим номером 6520685200:04:056:0038, яка знаходиться за межами села Новорайськ на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.
Ухвала мотивована тим, що ТОВ "ЮТС-Агропородукт" було укладено Договір № 1704/25-24 від 17 квітня 2025 року, за умовами якого право оренди земельних ділянок, щодо яких вже існує спір про належне виконання зобов'язань, було відчужено на користь третьої особи ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Вказане свідчить про очевидну спробу змінити правовий статус спірного об'єкта, зокрема шляхом передачі прав на нього іншій особі поза волею власника земельної ділянки та без погодження з ним, попри наявність невиконаних договірних зобов'язань зі сторони орендаря.
Така поведінка відповідача має ознаки зловживання процесуальними правами та є потенційно фраудаторною (ухильницькою), оскільки в умовах фактичної заборгованості з орендної плати та існуючого судового спору, відповідач вчиняє дії, спрямовані на створення нових правовідносин щодо земельної ділянки, чим ускладнює можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.
Запропонований заявником вид забезпечення позову є необхідним, пропорційним та обґрунтованим способом захисту прав позивача. При цьому суд врахував, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача як орендаря земельної ділянки, оскільки земельна ділянка й надалі перебуває у користуванні відповідача, а обмежується лише забороною відповідним особам вчиняти дії пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірні земельні ділянки.
Заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження, оскільки не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Крім того такий захід не позбавляє відповідачів права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому неправомірному відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справ.
23 травня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що захід забезпечення позову, який просить вжити позивач не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначив, що позивачем жодним чином не доведено підстав для заборони вчинення реєстраційних дій відносно земельної ділянки, право на оренду якої було відчужено підприємством третій особі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Іщук Н.Р. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, вказуючи, що судом першої інстанції правильно застосовані норм права
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, судом зазначено, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо її відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Підставою для звернення до суду з позовом стало вчинення відповідачем дій, направлених на відчуження права оренди спірної земельної ділянки, щодо якої існує спір про розірвання договору оренди, а саме через систематичне порушення умов договору, а саме несплату орендної плати протягом 2022-2024 років.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно вимог пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії(пункт 2).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» існує спір щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номерам 6520685200:04:056:0038, власником якої є заявник, через систематичну несплату орендної плати за 2022-2024 роки.
ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» 17 квітня 2025 року здійснило відчуження права оренди земельних ділянок, у тому числі і спірної, на користь третьої особи, уклавши відповідний договір № 1704/25-24 з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», предметом якого є відчуження (продаж) продавцем права оренди земельної ділянки, що належало йому на підставі зареєстрованого речового права згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на користь покупця з одночасною передачею всіх прав та обов'язків орендаря, передбачених відповідним договором оренди землі, укладеним із власником земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки в умовах фактичної заборгованості з орендної плати та існуючого судового спору, відповідач вчиняє дії, спрямовані на створення нових правовідносин щодо земельної ділянки, чим ускладнює можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну правового статусу спірної земельної ділянки, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, є необхідним, пропорційним та обґрунтованим способом захисту прав позивача.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи те, що такий захід не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду про забезпечення позову.
Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, залишенню без змін судового рішення.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області про забезпечення позову від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 11 серпня 2025 року.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді: В. О. Бездрабко
С. В. Радченко