Справа №592/15529/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/519/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його
Іменем України
06 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/15529/24 за апеляційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.11.2024 про приведення вироку суду у відповідність законодавства,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі заступник керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання засудженого та звільнити ОСОБА_8 від відбування частини покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК, яке декриміналізоване, призначеного вироком Роменського міськрайонного суду від 04.11.2016, зміненого ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27.04.2017, здійснивши приведення таким чином у відповідність вимог закону. Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 153 КК із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК до 10 років 5 місяців позбавлення волі.
19.09.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла заява засудженого ОСОБА_8 про приведення у відповідність законодавству України вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2016 відносно нього у зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.11.2024 клопотання засудженого ОСОБА_8 задоволене і постановлено вважати ОСОБА_8 таким, що звільнений від призначеного покарання за вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 18.02.2015 за ч. 3 ст. 185 КК. За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2016 вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, за які ОСОБА_8 засуджений вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2016 та вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 26.05.2016, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_8 засудженим вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2016 до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ст. 1 КПК).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК), а законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності КК, включаються до нього після набрання ними чинності. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК (ч. 1-3 ст. 3 КК).
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі, а злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення (ч. 2 ст. 4 КК).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ст. 5 КК).
09.08.2024 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, яким ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено КПК, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції (ч. 1 ст. 535 КПК), а відповідно ч. 1 ст. 537 КПК, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, крім іншого, такі питання, як: 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно ч. 3, 5 і 6 ст. 539 КПК, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом 10 днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі 3-х суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили, який має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 і 533-1 КПК, в обсязі, необхідному для його захисту (ч. 2, 3 ст. 43 КПК), включаючи і право на захист, яке, крім іншого, полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК (ч. 1 ст. 20 КПК). При цьому участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів; у цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного (ч. 1 ст. 52 КПК).
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК), а згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою (п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).
Оскільки вирішується питання про приведення вироку суду у відповідність законодавства України в кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_8 був засуджений за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 153 КК, то участь захисника в справі є обов'язковою, внаслідок чого були істотно порушені права ОСОБА_8 , зокрема право на захист, оскільки згідно ч. 1 ст. 49 КПК суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а засуджений не залучив захисника.
З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає безумовному скасуванню з вказаних вище підстав.
Після скасування зазначеної ухвали колегія суддів вважає за необхідне відповідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК призначити новий судовий розгляд, так як установлене порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, тим самим задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки порушені питання спочатку підлягають ретельній перевірці та безпосередньому дослідженню при новому судовому розгляді в суді першої інстанції з дотриманням приписів КПК, а вже потім при наявності остаточного судового рішення (у разі оскарження) бути предметом перевірки в апеляційному суді, так як суд апеляційної інстанції відповідно ч. 2 ст. 415 КПК не має права вирішувати наперед порушені питання.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.11.2024 відносно ОСОБА_11 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4