Номер провадження: 11-кп/813/2175/25
Справа № 522/23893/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42023160000000042 від 27.01.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 30 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, громадянина України, українця, який має вищу освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України,
встановив:
На розгляді Приморського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження №42023160000000042 від 27.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України.
Оскарженою ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою до 25 серпня 2025 року, з визначенням застави 3028000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту, або в разі продовження строку тримання під вартою, визначити заставу у визначеному законом розмірі, яка відповідатиме майновому стану обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує необґрунтованістю клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та недоведеністю існування ризиків, які слугують підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Звертає увагу, що обвинувачений перебуває під вартою більше двох років, а судовий розгляд кримінального провадження не звершений.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу; думку прокурора, який заперечував проти її задоволення; дослідивши виділені матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів судового провадження, в Приморському районному судді м.Одеси, на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №42023160000000042 від 27.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України,
Відповідно до положень ст.331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 КПК.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Абзацом 2 частини 3 статті 407 КПК передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24 ч.1 ст.3 КПК судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції про продовження застосування запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, відсутні передбачені законом підстави для дослідження будь-яких інших доказів та надання їм оцінки.
Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення висунутого ОСОБА_8 .
Оскарженою ухвалою місцевого суду обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою, оскільки місцевий суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою допустив неповноту судового розгляду та не дослідив обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Так, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджений прокурором 15.12.2023 року та скерований для розгляду до Приморського районного суду м.Одеси.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні був застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 07.08.2023 року, після чого він неодноразово продовжувався під час досудового розслідування та судового розгляду. При цьому, очевидною залишається неспроможність обвинуваченого та його родини на протязі двох років внести визначену заставу, розмір якої значно перевищує визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК.
Слід звернути увагу, що обвинувачений утримується під вартою майже 2 роки, в той час, як до інших фігурантів даного кримінального провадження, які в тому числі, за версією сторони обвинувачення, виступали організаторами протиправних дій, застосовані більш м'які запобіжні заходи не пов'язані з позбавленням волі.
Вказані обставини не заперечувались прокурором під час апеляційного розгляду.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 є громадянином України, одружений, утримує малолітню дитину, на території м.Одеси має постійне місце проживання.
Крім того, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків на переконання колегії суддів істотно знижує ступінь існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Колегія суддів зазначає, що суд продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою обґрунтував свій висновок здебільше тяжкістю злочину, який йому інкримінується.
Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Апеляційний суд наголошує, що запобіжний захід не є покаранням, а засобом забезпечення кримінального провадження. Його метою гарантування належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, а не покарання за скоєний злочин.
За таких обставин, враховуючи той факт, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває в місцевому суді, обвинувачений майже два роки утримується під вартою, а визначений йому розмір застави є вочевидь непомірним для нього та його родини, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на даній стадії судового розгляду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та надасть можливість правоохоронним органам контролювати місце перебування обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, тобто нівелювати існуючи ризики.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
За наведених обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою до обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 409-411, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року, якою в кримінальному провадженні 42023160000000042 від 27.01.2023 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 серпня 2025 року включно, з визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , але з можливістю залишати житло у разі оголошення повітряної тривоги чи іншої небезпеки для життя та здоров'я обвинуваченого.
Обвинуваченого ОСОБА_8 , 17.04.1982 року, звільнити з-під варти та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі м. Одеси, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
4) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду становить до 30 вересня 2025 року.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Організацію виконання ухвали покласти на співробітників ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання; начальнику ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - для виконання в частині контролю за виконанням домашнього арешту; прокурору - до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4