11.08.25
22-ц/812/1465/25
Єдиний унікальний номер судової справи 486/719/25
Номер провадження 22-ц/812/1465/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
11 серпня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заочне рішення, яке ухвалено Південноукраїнським міським судом Миколаївської області 26 червня 2025 року під головуванням судді Далматової Г.А. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит на суму 11 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
14 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу за №14/11/2024, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4155077 від 20 листопада 2023 року.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримав, у зв'язку із чим станом на 14 листопада 2024 року утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 60 184 грн. 55 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 11 398 грн. 98 коп., заборгованість за відсотками у розмірі - 48 785 грн. 57 коп.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 листопада 2023 року в загальному розмірі 60 184 грн. 55 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4155077 від 20 листопада 2023 року у розмірі 35 791 грн. 76 коп., яка складається з: 11 398 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 24 392 грн. 78 коп. - заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 440 грн. 60 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отриманих за договором коштів у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В той же час, з урахуванням надмірно завищеного розміру процентів, нарахованих відповідачу, тієї обставини, що неодноразово здійснювалось погашення заборгованості на загальну суму 28 634 грн. 75 коп., з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, міський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру процентів нарахованих відповідачу та стягнення з останнього в рахунок погашення заборгованості по процентам в розмірі 24 392 грн. 78 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення міським судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення процентів скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що процентна ставка, передбачена кредитним договором №4155077, укладеним 20 листопада 2023 року, була встановлена відповідно до вимог чинного на той момент законодавства. Зазначений договір підписано до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон України №3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, тому положення цього нормативного акту не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Укладення договору відбулося в межах правового регулювання, чинного на момент його підписання, що підтверджує правомірність дій сторін. Відповідно до ст.58 Конституції України, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, отже, нові законодавчі зміни не впливають на вже укладені договори. У зв'язку з цим перегляд процентної ставки судом першої інстанції є безпідставним.
Крім того, нарахування процентів було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору. Вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у договорі №4155077 від 20 листопада 2023 року, зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі №623/2936/19.
Крім цього, на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позикодавця із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору.
В частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту рішення суду не оскаржується.
Учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, були повідомлені про місце, день та час судового засідання шляхом направлення судової повістки: позивач - через підсистему Електронний суд, відповідач - ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку.
В апеляційній скарзі представник позивача просить розглянути справу у його відсутність. Відповідач причини неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомив.
Зважаючи на вимоги ст.ст.128,130, ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.
Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам не відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема із договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір за №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов п.1.2 якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 11 400 грн. (а.с.44-61).
Згідно з п.1.1 вищевказаного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС товариства.
Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що строк кредиту становить 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Відповідно до п.1.4.1 договору стандартна процента ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.
Згідно з п.п.1.5, 1.5.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 40262.89% річних.
У відповідності до п.п.1.6, 1.6.1 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 91 200 грн.
В пункті 1.8 договору сторони узгодили, що мета отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п.3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Отже, сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Виконання ТОВ «Лінеура Україна» обов'язку щодо надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 в сумі 11 400 грн. підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» про те, що це товариство як технологічний оператор платіжних послуг 20 листопада 2023 року провело успішну транзакцію на платіжну картку позичальника на суму 11 400 грн. (а.с.71).
14 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №14/11/2024, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до боржників, зокрема, за договором №4155077 від 20 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується копією договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 14 листопада 2024 року, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №14/11/2024 від 14 листопада 2024 року (а.с.88-101,102,103,104).
До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості відповідно до якого загальний розмір заборгованості станом на 14 листопада 2024 року становить 60 184 грн. 55 коп., з яких 11 398 грн. 98 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 48 785 грн. 57 коп. (а.с.74-87).
Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов'язок на відповідача щодо погашення основної суми заборгованості.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром процентів за користування кредитом, визначеним судом, а тому вважає, що такий розмір підлягає відповідному корегуванню.
Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1 ст.5 ЦК України).
Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (з подальшими змінами) (далі - Закон України №1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (ст.2 Закону України №1734-VIII).
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (ст.3 цього Закону України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі - Закон України №3498-IX) ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Водночас у п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2.5 %; протягом наступних 120 днів - 1.5 %.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Також, частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір було укладено 20 листопада 2023 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», проте строк дії вищевказаного договору закінчився 04 листопада 2024 року відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору (350 днів).
За таких обставин, посилання судом першої інстанції на приписи Закону України «Про споживче кредитування» в цілому є обґрунтованим.
Відтак, проценти за договором за №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» і п.17 Прикінцевих та перехідних положень, повинні нараховуватись з 20 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року (включно) по 2% в день, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) по 1.5% в день, з 21 серпня 2024 року по 04 листопада 2024 року (включно) по 1% в день.
За такого, загальна сума нарахованих відсотків за договором становить 64 518 грн. 11 коп. і повинна була нараховуватися наступним чином:
з 20 листопада 2023 року по 11 грудня 2023 року (включно) з врахуванням тіла кредиту в розмірі 11 400 грн. - по 228 грн. в день (22 дні) = 5 016 грн.;
з 12 грудня 2023 року по 12 лютого 2024 року (включно) з врахуванням тіла кредиту в розмірі 11 399 грн. 99 коп. - по 227.99 грн. в день (63 дні) = 14 363 грн. 37 коп.;
з 13 лютого 2024 року по 22 квітня 2024 року (включно) з врахуванням тіла кредиту в розмірі 11 398 грн. 98 коп. - по 227.97 грн. в день (70 днів) = 15 957 грн. 90 коп.;
з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) - по 170.98 грн. в день (120 днів) = 20 517 грн. 60 коп.;
з 21 серпня 2024 року по 04 листопада 2024 року (включно) - по 113.99 грн. в день (76 днів) = 8 663 грн. 24 коп.
З огляду на вищенаведене загальний розмір заборгованості по процентам, з урахуванням суми сплачених відповідачем коштів на погашення процентів, повинна становити 35 884 грн. 38 коп. (64 518 грн. 11 коп. - 28 633 грн. 73 коп.).
Зменшуючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, міський суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, відповідно до яких, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, слід зазначити, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі положень ст.625 ЦК України.
Проте, суд першої інстанції вирішуючи справу помилково ототожнив проценти річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, з процентами, які є платою за користування кредитом.
За такого, у вказаній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом збільшення процентів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з 24 392 грн. 78 коп. до 35 884 грн. 38 коп.
У зв'язку із цим, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» також слід змінити, збільшивши його з 35 791 грн. 76 коп. до 47 283 грн. 36 коп.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
У зв'язку з цим, рішення суду відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає зміні у частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», шляхом часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 47 283 грн. 36 коп., яка утворилась станом на 04 листопада 2024 року за договором №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 листопада 2023 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINAND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10лютого2010 року).
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого, заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року в частині визначення розміру судового збору слід також змінити, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 1 903 грн. 04 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог (78.56%).
Також з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 1 711 грн. 79 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги на судове рішення, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (47.11%).
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року, змінити в частині визначення розміру процентів за користування кредитом та загальної суми заборгованості за договором №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 листопада 2023 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором №4155077 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 листопада 2023 року в загальному розмірі 47 283 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 36 коп., з яких: 11 398 (одинадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 98 коп. - сума заборгованості за кредитом, 35 884 (тридцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 38 коп. - сума заборгованості за користування процентами.
Заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 червня 2025 року, в частині визначення розміру судового збору змінити, збільшивши розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ 35234236) з 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 60 коп. до 1 903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ 35234236) 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 79 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 12 серпня 2025 року