Справа № 133/1847/24
Провадження № 33/801/784/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
11 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчука Сергія Володимировича на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 22.06.2024 о 15 год. 32 хв. по вул. Героїв Майдану, 6, в с. Глухівці, Хмільницького району керував т/з «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законодавством порядку, проводився у лікаря-нарколога КП «Козятинська ЦРЛ», висновок №53, результат - 2,63% проміле, чим порушив п.2.9а ПДР.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Паламарчук С. В. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати і закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, так як вказаний протокол не відповідає дійсності, складений з грубим порушенням статей 251, 254, 256, 266, 268 КУпАП. пункту 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України та є неналежним та недопустимим доказом у цій справі.
Зокрема вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах справи, складено відносно ОСОБА_2 , тоді як висновок щодо результатів медичного огляду складено відносно ОСОБА_1 . Тобто протокол не відповідає цьому висновку, а тому, на переконання захисника, є неналежним та недопустимим доказом (в порядку статті 89 КПК України) та таким, що спростовує доводи, викладені в протоколі відносно його підзахисного ОСОБА_1 .
Крім того, зауважує, що матеріали справи не містять відеозаписів щодо факту керування, проходження огляду, складання адміністративних матеріалів саме щодо його підзахисного, чим порушено вимоги статті 266 КУпАП.
Вважає, що зазначені грубі порушення залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до винесення неправомірного рішення.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні присутні не були, а оскаржувану постанову останній отримав лише 16.06.2025 в електронному кабінеті. У зв'язку з чим, 26.06.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Паламарчук С. В. через суд першої інстанції вперше подав апеляційну скаргу, тобто в строк - 10 днів з моменту її отримання. Крім того звертає увагу, що текст оскаржуваної постанови був відсутній в ЄДРСР до 16.06.2025, що підтверджується витягом з цього реєстру, відповідно доступ до цього документу було надано для ознайомлення саме 16.06.2025. Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 09.07.2025, яка отримана захисником засобами поштового зв'язку 16.07.2025, відмовлено в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу повернуто скаржнику. З урахуванням викладеного, просить повторно розглянути клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки причини пропуску є більш чим поважними, та його пропуск не залежить ні від скаржника ні від його захисника.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Згідно з статтею 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріали справи, у яких відсутні відомості щодо направлення судом першої інстанції копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Паламарчуку С. В., причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Паламарчук С. В. не з'явилися, своєчасно повідомлені про місце і час розгляду справи, від них не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина ОСОБА_1 доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
До таких висновків суд першої інстанції правильно дійшов дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №883646 від 22.06.2024; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 22.06.2024; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №53 від 22.06.2024, в якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 2,63%; рапорт командира взводу №1 роти №1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Є. Черниша від 22.06.2024; диск із записом вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відеозаписом підтверджено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений в закладі охорони здоров'я з результатом тестування 2,63 проміле, що підтверджує факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності достовірних доказів про керування особою, що притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом. Зазначений факт підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, згідно з яким зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 здійснено в зв'язку з порушенням останнім ПДР України, а саме: виїзд на зустрічну смугу руху, паркування автомобіля на бордюрі. З дослідженого відеозапису також встановлено, що ОСОБА_1 спочатку заперечує факт керування ним транспортним засобом, однак, під час проходження огляду в медичному закладі, на питання поліцейського відповів, що приїхав за дитиною. При цьому ОСОБА_1 вказував, що вживав алкогольні напої у великій кількості.
Також суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах справи, складено відносно ОСОБА_2 , тобто протокол не відповідає висновку щодо результатів медичного огляду, а тому, на переконання захисника, є неналежним та недопустимим доказом та таким, що спростовує доводи, викладені в протоколі відносно його підзахисного ОСОБА_1 .
Матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №53, який проводився 22.06.2024 о 16 год. 15 хв. лікарем ОСОБА_3 в КП «Козятинська ЦРЛ» Козятинської міської ради, в якому вказано, що ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння ІІІ ступеня - 2,63%. Також його вина підтверджується рапортом командира взводу №1 роти №1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Є. Черниша від 22.06.2024, в якому він вказує, що саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.06.2024 о 15 год. 32 хв. в складі наряду Юнкер-352 спільно з лейтенантом поліції ОСОБА_5 в селищі Глухівці, Хмільницького району по вул. Героїв Майдану, 6, було зупинено під час керування автомобілем «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 . На водія ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 130 серії ААД 883646, та винесено адміністративну постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Водій відсторонений від керування транспортним засобом, шляхом передачі уповноваженій ним особі - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час дослідження в судовому засіданні відеозапису також встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 , він неодноразово на питання поліцейських вказував своє прізвище - ОСОБА_7 .
Отже доводи апеляційної скарги щодо складання документів з суттєвими помилками в частині зазначення прізвища, є недостатніми для виправдання ОСОБА_1 , оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення прізвище вказано правильно, у ньому містяться пояснення та підпис самого ОСОБА_1 ; висновок про стан алкогольного сп'яніння також містить коректні відомості. Допущена в написанні прізвища помилка в направленні на огляд (вказано ОСОБА_8 ) свідчить про технічну, а не смислову помилку, а тому не може бути підставою для визнання особи невинуватою.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.9 (а), що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчука Сергія Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко