Провадження № 3/742/877/25
Єдиний унікальний № 742/2936/25
Постанова
іменем України
12 серпня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , зі слів не працюючої,
за ч.1 ст. 184 КУпАП,
ОСОБА_1 ухилилася від належного виконання батьківських обов'язків щодо догляду, навчання та виховання свого неповнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 24.05.2025 приблизно 14 год 30 хв в АДРЕСА_2 , на дитячому майданчику, вчинив хуліганські дії по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме вдарив цеглиною по голові останнього, чим порушила вимоги ст.150СК України, та вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.184КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином (а.с.15).
Крім того, про судове засідання призначене на 14 год. 00 хв. 12.08.2025 року ОСОБА_1 повідомлялася через оголошення на сайті Судової влади України (а.с.12).
Відповідно до змісту протоколу, ОСОБА_1 була повідомлена про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області, а тому мала можливість цікавитись рухом справи відносно себе.
У відповідності до ч.1 ст.277КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень статті 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Приймаючи до уваги,що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, причини її неявки до суду визнано неповажними, враховуючи положення ст.268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності,вважає,що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 184 КУпАП, яке підтверджується зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 24.05.2025 (а.с.4), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.05.2025 (а.с.5), письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.05.2025 (а.с.6), протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ№047918 від 24 травня 2025 року, який вона підписала та отримала копію, рапортом працівника поліції від 24.05.2025 (а.с.3), документом, що підтверджує особу ОСОБА_1 (а.с.7) та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (а.с.8).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до положень ст.184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст.12ЗаконуУкраїни«Про охоронудитинства'від26.04.2001року на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 норми закону.
Зокрема, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а його об'єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП, оскільки вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина.
Згідно ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, вбачаючи в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушень, передбачених ч.1 ст. 184 КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, що відносяться до адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, враховуючи особу правопорушниці, її ставлення до скоєного та керуючись ч.1 ст.184,221,283-285,294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді - попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно ст.291КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА