Справа № 737/635/25
Провадження № 2/737/268/25
12 серпня 2025 року с-ще Куликівка
суддя секретар Лібстер А. С. Скляр А.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 737/635/25
за позовомОСОБА_1
до відповідача третя особаКуликівська селищна рада Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Євгеній Петрович
пропро визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами
учасники справи та представники:
позивачне з'явився
представник відповідачане з'явився
третя особа не з'явився
15 липня 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування після покійного батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (житловий буд. Літ. А-1, А1-1 а-1, а1 - загальною площею 77,5 кв. м., житлова площа 43, 2 кв. м., сарай літ. Б.Г,Ж, навіс літ. В, погріб Д, гараж літ. Е, колодязь №1, колодязь №2).
Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 21.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 12.08.2025.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача Куликівської селищної ради надала відзив на позовну заяву, в якому вказує про повне визнання позову, просить справу розглянути за відсутності їх представника.
Третя особа в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час, місце та дату судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за результатами підготовчого судового засідання за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як зазначено в свідоцтві про його смерть (а.с. 7).
Відповідно до Довідки № 198 від 10 червня 2025 року виданої Вересоцьким старостинським округом Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_2 . (а.с. 10).
ОСОБА_3 при житті заповітів не складав.
Після смерті ОСОБА_3 (діда позивача) із заявою про прийняття спадщини за законом до державного нотаріуса Чернігівської районної державної нотаріальної контори звернувся (батько позивача) ОСОБА_2 . Нотаріусом було заведено спадкову справу № 312/23 (а.с.82).
Бабуся позивача ОСОБА_4 відмовилась від належного їй частки у спадщині покійного чоловіка, як спадкоємець першої черги за законом (а.с.69).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як зазначено в свідоцтві про її смерть (а.с. 7 зворот).
Відповідно до Довідки № 199 від 10 червня 2025 року, виданої Вересоцьким старостинським округом Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_2 (а.с. 11).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, фактично спадщину прийняв її син (батько позивача) ОСОБА_2 , але не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , як зазначено в свідоцтві про його смерть (а.с. 8).
Відповідно до Довідки № 197 від 10 червня 2025 року виданої Вересоцьким старостинським округом Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 , один (а.с. 12).
ОСОБА_2 при житті заповітів не складав.
Після смерті батька, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П., яким і була заведена спадкова справа № 49/2024 (а.с.20).
23.04.2025 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П., відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після покійного батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням того, що відсутні документи , що посвідчують право власності на житловий будинок (а.с.32).
Крім того, 23.04.2025 приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П., видано на ім'я позивача Свідоцтво про право на спадщину за законом № 483, за яким йому стала належати земельна ділянка площею 0, 2500 га, кадастровий номер:7422781000:01:002:0383, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії 1- ЧН № 005142 виданого Вересоцькою сільською радою Куликівського району Чернігівської області 06 листопада 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21, реєстрація земельної ділянки проведена Відділом №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київської області 08.04.2025 яка належала ОСОБА_3 , батьку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкоємцем якого був його син, ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.49).
В складі спадщини, яка залишилась після померлого ОСОБА_1 є житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який був збудований у 1960 році дідом та бабою позивача за час перебування у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про їх одруження (а.с.9).
Відповідно до витягів з погосподарських книг Вересоцької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на 1991-2025 роки, головою домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , а після його смерті головою домогосподарства був записаний його син - ОСОБА_2 (а.с.13-19).
Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 при житті спадкодавців не виготовлявся.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, складеного ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна справа № 5485-5 від 12.11.2024, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має такі характеристики: житловий будинок з дерева, загальною площею 77,5 кв. м., житлова площа 43,2 кв. м., на плані зазначений літерою А-1 ,А1 -1 ,а-1 ,а 1, сарай літ, Б, Г, Ж, навіс літ.В, погріб літ.Д, гараж літ. Е, колодязь №1, №2 (а.с.22-24).
Відповідно до Довідки № 715 від 25.11.2024 року виданої ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2012 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 право власності не зареєстровано (а.с.21).
Відомостей щодо самочинного будівництва суду не надано.
Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Чернігівській області ліквідовано Куликівський район та одночасно утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, в тому числі, Куликівської селищної територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Надані суду докази суперечностей не містять та оцінюються судом як належні та допустимі.
Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.
Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Позивач позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та у зв'язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює судове рішення про задоволення позову. Визнання позову представником відповідача не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач, як спадкоємець за законом, належним чином прийняв спадщину після смерті батька.
Враховуючи встановлені обставини, що будинок був побудований до 05.08.1992 року, позивач спадщину після померлого прийняв, але не може оформити право на спадщину у нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння, суд вважає що право власності підлягає судовому захисту, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд не стягує судові витрати з відповідача на користь позивача, оскільки у позовній заяві позивач не просить стягувати судовий збір з відповідача.
Керуючись статтями ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (загальною площею 77,5 кв. м., житлова площа 43,2 кв. м., житловий будинок літ. А-1, прибудова А1-1, веранда а-1, ганок а1, сарай літ. Б,Г,Ж, навіс літ. В, погріб літ. Д, гараж літ. Е, колодязь №1, колодязь №2) у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. С. Лібстер