Справа № 947/29482/25
Провадження № 1-кп/947/1181/25
11.08.2025 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши в залі суду в м. Одесі в спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025164480000254 від 07.05.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.06.2024 року Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді апробаційного нагляду на строк 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України,
Так, згідно вироку Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2024 року по справі №947/17062/24, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді апробаційного нагляду на строк 1 рік та покладено протягом року пробаційного нагляду такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органі державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Вирок набрав законної сили 05.07.2024 року та направлений на виконання до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
ОСОБА_3 , 18.03.2025 року перебуваючи в приміщенні Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, був належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді апробаційного нагляду, де останньому роз'яснено, що ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов'язків, передбачених ст.. ст.. 49-1, 49-3 КВК України, а також попереджений про кримінальну відповідальність у випадку ухилення від відбування покарання у виді апробаційного нагляду.
Того ж дня працівниками Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_4 ознайомлено з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої мав з'являтися на реєстрацію до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області 1-ий та 3-ий понеділок кожного місяця. 18.03.2025 року ОСОБА_3 отримав в Київському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області під підпис направлення до Одеського міського центру зайнятості для реєстрації як безробітного та сприяння у працевлаштуванні, відповідно до якого був забов'язаний прибути до вказаного органу до 28.03.2025 року.
ОСОБА_3 будучи ознайомлений з правилами відбування покарання у виді апробаційного нагляду, не прибув до Одеського міського центру зайнятості для реєстрації до 28.03.2025 року, про що 31.03.2025 року відносно останнього винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
О7.04.2025 року та 21.04. 2025 року ОСОБА_3 не з'явився на планову реєстрацію до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області та причини неявки не повідомив, за що 11.04.2025 року та 24.04.2025 року останньому винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
В подальшому, 24.04.2025 року ОСОБА_3 отримав в Київському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області під підпис направлення до Одеського місцевого центру зайнятості для реєстрації як безробітного та сприяння у працевлаштування, відповідно до якого був забов'язаний прибути до вказаного органу до 05.05.2025 року, однак 06.05.2025 року Завгородній не прибув до Одеського міського центру зайнятості для реєстрації про що 06.05.2025 року відносно останнього винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
19.05.2025 року та 07.07.2025 року ОСОБА_3 не з'явився на планову реєстрацію до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області та причини неявки не повідомив.
Крім того, ОСОБА_3 будучи ознайомлений з правилами відбування покарання у виді пробаційного нагляду вчинив адміністративні правопорушення, а саме: 02.04.2025 року за ч.1 ст. 178 КУпАП, 18.04.2025 року за ч.1 ст. 175 КУпАП, 29.04.2025 року за ч.2 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст. 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді апробаційного нагляду.
Прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 , звернувся до суду з заявою, згідно якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлена із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 3 ст. 389 КК України.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченій, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-69-1 КК України, ступінь тяжкості вчиненого проступку, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, вчинений обвинуваченою проступок, передбачений ч. 3 ст. 389 цього Кодексу, є нетяжким злочином, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 321-ХІ від 03.12.2019 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року, злочин, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України віднесений до кримінальних проступків.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України суд визнає визнання обвинуваченим вини у скоєнні кримінального правопорушення, каяття у скоєному та усвідомлення суспільної небезпеки свого діяння.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України суд не вбачає.
Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує обставини скоєного кримінального проступку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, у лікарів психіатра і нарколога на обліку не перебуває, щире каяття у скоєному. Крім того суд бере до уваги повне визнання ОСОБА_3 вини, і вважає, що необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних проступків або правопорушень, покарання йому слід призначити у виді обмеження волі.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2024 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.
Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.
Відповідно до ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про призначення ОСОБА_3 остаточного покарання у виді обмеження волі із врахуванням вимог ст.71,72 КК України, що в свою чергу відповідатиме основній меті його призначення - виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде необхідним та достатнім.
Підстав для застосування ст.69,75 КК України суд не вбачає.
Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходив з положень ст.100 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставіст.71,72КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2024 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , рахувати з моменту поміщення до виправного центру.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1