Справа № 597/757/21Головуючий у 1-й інстанції Шевчук В.М.
Провадження № 22-ц/817/688/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
11 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої Хома М.В.
суддів Гірський Б. О., Костів О. З.,
секретар Панькевич Т.І.
з участю представника ОСОБА_1 -
адвоката Данильчука Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данильчука Назарія Богдановича на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року у справі №597/757/21 за заявою ОСОБА_2 , зацікавлені особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем - її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час відкриття спадщини.
В обгрунтування заяви вказує, що після смерті її батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне йому майно. Заявниця фактично проживала разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , однак не була зареєстрована за цією адресою.
Для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 заявниця звернулася до приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу Лучків І.В., однак листом приватного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, оскільки необхідно встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у судовому порядку.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с.Кошилівці Заліщицького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , разом із померлим ОСОБА_4 однією сім'єю на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Данильчука Н.Б. подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує про порушення судом норм процесуального права, зокрема, суд не повідомив його належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Крім цього, суд не надав належну оцінку всім обставинам справи та не провів всебічний розгляд.
На момент смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_2 не проживала разом з батьком, проживала в іншому населеному пункті, що підтверджується довідкою селищної ради №22 від 07.02.2024 року.
В той же час, ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживали та зареєстровані разом з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Звертає увагу, що справи щодо спадкування, або встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права і обов'язки, мають розглядатися в порядку загального позовного провадження.
Між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 наявний спір про право, так як вони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_4 , і ОСОБА_9 не визнає того факту, що ОСОБА_8 проживала разом з батьком на час відкриття спадщини.
Тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про встановлення юридичного факту.
У відзиві ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що на момент смерті батька ОСОБА_4 її брат ОСОБА_1 проживав за кордоном, де і продовжує надалі проживати.
Вказує, що ОСОБА_1 після смерті батька до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звертався, відтак його спадкові права не порушені та спору про право на момент звернення до суду з заявою про встановлення факту не було.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Данильчука Н.Б., який підтримав доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлені судом обставини справи.
ОСОБА_4 , який проживав по АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 12 липня 2017 року.
ОСОБА_2 (дощлюбне прізвище - ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що не заперечується учасниками справи, зокрема, ОСОБА_8 вказала про це у заяві про встановлення юридичного факту.
Як вбачається із змісту довідки №1844 від 29.03.2021 року, виданої Товстенською селищною радою Заліщицького району Тернопільської області, станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 разом з ним без реєстрації у будинку по АДРЕСА_1 проживала його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава видачі довідки - акт обстеження про фактичне місце проживання без реєстрації від 29.03.21.
Відповідно до акту про фактичне місце проживання без реєстрації на території Товстенської селищної ради Заліщицького району Тернопільської області, складеного секретарем Товстенської селищної ради, ОСОБА_2 , яка зареєстрована в с.Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області, проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 в період з 17.05.2017 року по час складення акту.
Листом приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу № 51/01-16 від 02.04.2021 року заявниці ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки необхідно встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у судовому порядку.
У суді першої інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що заявниця дійсно постійно проживала із батьком в його будинку на момент його смерті та продовжує там проживати.
З доданої до апеляційної скарги довідки №22 від 07.02.2024 року, виданої Товстенською селищною радою Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 , вбачається, що станом на момент смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ним проживали (були зареєстровані) та продовжують проживати син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_12 , внучка ОСОБА_6 , внучка ОСОБА_7 , а також проживала дружина ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року
тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Враховуючи, що між ОСОБА_8 , та ОСОБА_1 , які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , наявний спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому заяву ОСОБА_8 слід залишити без розгляду та роз'яснити останній, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був зацікавленою особою при розгляді справи в суді першої інстанції, однак належним чином не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
В матеріалах справи містяться знімки екрану про виклик до суду зацікавленої особи ОСОБА_1 у справі №597/757/21 від 31 травня 2021 року та 07 червня 2021 року шлязом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
При прийняті рішення у даній справі суд першої інстанції зазначив, що зацікавлена особа в судове засідання не з'явилась, однак є належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, однак з таким твердженням суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Системно аналізуючи положення ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу) - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
Нормативно закріплено перелік учасників справи, яких можливо повідомляти через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а саме:
- будь-який учасник справи за умови, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження або місця роботи знаходиться на тимчасово окупованій території у разі відсутності офіційної електронної адреси (Стаття 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Ухвала ВС від 28 листопада 2022 року у справі № 757/2884/20-ц (провадження № 61-9211ск22), Постанови ВС від 10 квітня 2020 року у справі № 415/7119/15-ц (провадження 61-7829св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 463/4305/15-ц (провадження № 61-12164св18);
лише відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису Частина 11 статті 128 ЦПК України, постанови ВС від 11 листопада 2022 року у справі № 0417/2-4308/2011 (провадження № 61-12162св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/72370/17 (провадження № 61-17265св20), від 10 серпня 2022 року у справі № 757/28189/20-ц (провадження № 61-6264св22).
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 було відомо суду, однак у матеріалах справи відсутні докази надсилання судової повістки ОСОБА_1 за місцем його зареєстрованого проживання.
Аналізуючи вказане вище, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, так як він не є особою, яку можливо повідомляти про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Оскільки у даній справі наявний спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, тому рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання - залишенню без розгляду на підставі ч.4 ст.315, п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України.
Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данильчук Назарій Богданович слід задовольнити.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 її право на звернення до суду на загальних підставах - у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання даної апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 681,00грн.
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує рішення суду першої інстанції та заяву ОСОБА_2 залишає без розгляду, то належний до сплати апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 681,00грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу адвоката Данильчука Назарія Богдановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання - залишити без розгляду
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 681,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови апеляційного суду складено 12 серпня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Гірський Б.О.