Єдиний унікальний №336/3520/25 Головуючий в 1 інст. Боєв Є.С.
Провадження №33/807/751/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
18 липня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 7 квітня 2025 року, о 21:15 год. у м. Запоріжжі по пр. Моторобудівників, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, днз НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР України. Тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що судом не виконанні покладені на нього обов'язки, оскільки не встановлені фактичні обставини справи не досліджено матеріали справи, а лише формально перелічені докази, яким не надано належної правової оцінки, чим не в повній мірі виконанні вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП. Крім того, зазначив про порушення його права, передбаченого на справедливий суд, оскільки справу розглянуто за його відсутністю, із наявним клопотанням захисника про відкладення розгляду справи.
Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2025 року. Прийняти нову постанову, якою його визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
17 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з доповненням до апеляційної скарги, в якому вказав на суворість накладеного на нього адміністративного стягнення.
Зазначив, що є батьком у багатодітній сім'ї та має на своєму утриманні трьох малолітніх дітей. Разом із цим, його дружина офіційно не працевлаштована. Діти дуже часто хворіють, зокрема перебували на стаціонарному лікуванні та перебувають на диспансерному обліку у лікаря терапевта.
Наголошує, що позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 рік, фактично призведе до неможливості виконання конституційного обов'язку щодо догляду за своїми дітьми, адже вони потребують регулярних оглядів у лікарнях. Дружина права керування транспортними засобами не має, права керування транспортними засобами в родині має тільки він.
Крім того зазначив, що проходить військову службу на посаді командира 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1- ої стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відповідно до службової характеристики характеризується позитивно, за період проходження служби у вживанні алкогольних напоїв, наркотичних, психотропних речовин та їх аналогів помічений не був. Отже, позбавлення його права керування транспортним засобом, також позбавить його можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час під час військової агресії російської федерації. Звернув увагу, що є особою, яка до кримінальної відповідальності ніколи не притягувалася та у розшуку не перебувала. Додав, що в день складання протоколу, він дійсно керував автомобілем Opel Vectra у стані алкогольного сп'яніння, однак не перебував у такому стані алкогольного сп'яніння, як показав результат приладу Драгер. Вважає, що при застосуванні технічного приладу були порушенні вимоги його використання. Так, згідно квитанції Драгеру температура повітря на вулиці в той час становила +16 градусів тепла. Однак, інформації метеорологічної станції в м. Запоріжжя максимальна температура повітря за 07 квітня 2025 року становила +6,3 градусів тепла, а середня добова температура повітря за 07 квітня 2025 року становила + 3,7 градусів тепла. Вважає, що даний факт підлягає належній оцінці.
Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2025 року. Прийняти нову постанову, якою його визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що не перебував в такому стані сп'яніння, що встановлений за результатом його огляду за допомогою технічного приладу «Драгер».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідаючи на доводи апелянта про порушення судом права на захист ОСОБА_1 , оскільки справу розглянуто за його відсутністю, із наявним клопотанням захисника про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2025 року, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи. Судове засідання, призначене на 14 травня 2025 року, було відкладено за клопотанням останнього, для можливості його звернення за правничою допомогою. В судове засідання призначене 26 травня 2025 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник не з'явилися. Перед початком судового засідання, 26 травня 2025 року, адвокат Балковий Р.Л. звернувся до суду з клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому процесі. При цьому, доказів на підтвердження поважності не явки в судове засідання, захисник не надав. Доказів поважності причин неявки ОСОБА_1 також не надано.
Отже, ОСОБА_1 був зобов'язаний цікавитись відомостями про рух справи про адміністративне правопорушення та прибути до суду для участі в судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, який становить п'ятнадцять днів з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалі, зважуючи на поведінці ОСОБА_1 щодо його неявки до суду без підтверджуючих доказів поважності такої неявки, обізнаність останнього по судовий розгляд справи, суддя апеляційного суду не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Крім того, права передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом призначення його апеляційної скарги до розгляду та виклику до суду апеляційної інстанції. В свою чергу, суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст. 268 КУпАП правами, і останній скористався таким правом.
Отже, сукупність наведених обставин, на переконання судді апеляційного суду, не дають підстав для скасування судового рішення з підстав не дотримання прав ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 293690 від 7 квітня 2025 р. підтверджується:
- актом огляду на стан сп'яніння в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результати огляду за допомогою технічного приладу Alkotest DRAGER 6820 - позитивний, складає 2,03 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 5);
- роздруківкою результатів продуття алкотестеру «DRAGER» Alkotest 6820, тест № 2605, виготовленою о 21 год. 22 хв. 7 квітня 2025 року, якою підтверджується, що за результатами тестування у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю, який складає 2,03 % проміле (а.с. 4);
- відеозаписом події (обкладинка справи).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Процедура виявлення у водія транспортного засобу стану сп'яніння передбачена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735.
Згідно п. 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі передбачено у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (п.7 розділу І).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів регламентовано розділом ІІ згаданої Інструкції.
Так, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння проводить поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом , та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
З дотриманням встановленого законом порядку, поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проведено огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 за згодою ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту - 2,03 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, внаслідок чого, співробітником поліції був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом із цим, відеозаписом події зафіксовано інформування особи про порядок застосування технічного засобу, зокрема, ОСОБА_1 особисто обрав мундштук для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який мав індивідуальне пакування. Поліцейським зроблений контрольний забір повітря та продемонстровано ОСОБА_1 нульовий показник. Роз'яснення останньому щодо правильності продуття технічного приладу Alcotest Drager 6820.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані на відео події наявні у достатньому об'ємі задля встановлення обставин, які мають значення в рамках даної справи.
Доводи апелянта, що при застосуванні технічного приладу були порушенні вимоги його використання є необґрунтованими та не виходять за межі припущень, оскільки з роздрукованого результату приладу «Драгер 6820», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 4 листопада 2024 року, тобто в межах міжповірочного інтервалу та є діючим, відтак підстави для визнання його результату недійсним відсутні.
Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 , під час огляду його на стан алкогольного сп'яніння погодився з його результатами, також в матеріалах справи наявний підпис водія на роздруківці чеку приладу Drager (а.с. 4), в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), відповідно до яких останній погоджується з результатами огляду, а тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи про порушення вимог використання приладу «Драгер» з підстав розбіжності в температурі, на що вказував апелянт.
Апелянт не погоджується накладеним на нього суддею місцевого суду адміністративним стягненням та просить скасувати постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, а саме не позбавляти його права керування транспортними засобами, враховуючи те, що позбавлення його можливості керувати транспортними засобами унеможливить здійснювати свою діяльність військовослужбовця та виконувати батьківські обов'язки, зокрема доставляти дітей до лікарні, оскільки останній є багатодітним батьком, діти якого потребують регулярних медичних оглядів.
Суддя апеляційного суду приймає до уваги те, що ОСОБА_1 безпосередньо приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Разом з цим, в контексті апеляційних вимог, суддя апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Між тим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, в даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто в цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст. 130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
У даному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, суддя апеляційного суду вважає за потрібне звернути увагу на наступне рішення.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який провину визнав, приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією рф проти України те, що він є багатодітним батьком не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст. 130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/3520/25