Єдиний унікальний №336/2863/25 Головуючий в 1 інст. Зарютін П.В.
Провадження №33/807/821/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
1 серпня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Яблуновського А.Л., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 13 березня 2025 року о 14:23 год., на дорозі СО80712, ОСОБА_1 , керував т/з Land Rover Discovery, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною. ОСОБА_1 із правильністю встановлених судом обставин та прийнятих висновків не погоджується, свою вину не визнає.
Вказує, що суд в оскаржуваній постанові не вказав жодної ознаки сп'яніння, які передбачені Інструкцією, не вказано і місце вчинення адміністративного правопорушення, окрім дороги.
Наголошує, що він є діючим військовослужбовцем, під час зупинки працівниками поліції виконував військові обов'язки. Будь які алкогольні напої, наркотичні засоби не вживав та від проходження медичного огляду згідно діючого законодавства не відмовлявся.
Посилаючись на спеціальний порядок огляду військовослужбовця на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП зазначив, що його огляд мала проводити тільки посадова особа, уповноважена на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
Однак на місце зупинки транспортного засобу працівники поліції не викликали органи ВСП у ЗСУ, що вважає грубим порушенням норм чинного законодавства.
Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 6 червня 2025 року, провадження в справі закрити у зв'язку за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що не був повідомлений про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про дату та час судового засідання, участі під час розгляду справи не приймав. Про винесення оскаржуваної постанови дізнався лише 14 червня 2025 року через додаток «Дія». Копію оскаржуваної постанови не отримував.
Отже, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.
У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 6 червня 2025 року.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, присутність його захисника - адвоката Яблуновського А.Л., суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Яблуновський А.Л. підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просив її задовольнити. Пояснив суду, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, а отже останній не має права керування транспортними засобами, внаслідок чого не може бути позбавлений такого права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Яблуновського А.Л., перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 270311 від 13 березня 2025 року підтверджується:
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 березня 2025 року, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння: порушення мови, порушення координації рухів, підвищена жвавість рухів. Огляд не проводився у зв'язку з відмовою (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів в якому вказані виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння:порушення мови, порушення координації рухів, підвищена жвавість рухів. Огляд не проводився у зв'язку з відмовою (а.с. 4);
- відеозаписом події (а.с. 8).
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні нею вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, вимогами п.2.5 ПДР України на водія покладено обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння - порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови.
Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Працівниками поліції вказані вимоги закону дотримані.
Доводи апелянта щодо відсутності відмови з його боку від проходження медичного огляду, спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом, на якому зафіксовано чітку відмову водія від проходження запропонованого огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (час запису 07:21).
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Жодних об'єктивних, вагомих причин, які б можна було розцінити як поважні задля відмови від проходження відповідного огляду, суддя апеляційного суду не вбачає.
ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки останній є військовослужбовцем, а отже з урахування положень ч. 2-7 ст.266-1 КУпАП, його огляд мав бути проведений лише посадовою особою уповноваженою на те, начальником органу управління військової служби правопорядку (ВСП) ЗСУ або командиром військової частини, суддя апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду на підставі ст. 266 КУпАП, які проводять працівники поліції.
Крім того, слід зазначити про вимоги частини 1 статті 15 КУпАП, де крім іншого, зазначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Отже, на переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію».
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23,33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
А також не дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Як убачається з постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
На переконання судді апеляційного суду, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не мав і не має посвідчення водія, а тому на нього не може бути накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, заслуговують на увагу.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі
Згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи, складеною заступником начальника управлення поліції з превентивної діяльності Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області підполковником поліції Р.Котом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - посвідчення водія: згідно відомостей ІПНП інформація відсутня (а.с. 5).
Таким чином, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддею не в повній мірі досліджено матеріали справи щодо останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП та порушено приписи ст. 33 КУпАП і призначено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що суперечить санкції статті ч.1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення на інших осіб стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, наклавши на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, який взагалі не мав такого права, суддя не врахував також і роз'яснень, викладених у пункті 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якими визначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст. 121, ч.4 ст. 122, ст. 122-2, ч.3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З огляду на вищенаведене, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді зміні шляхом виключення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПКУпАП, змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.
Виключити з постанови посилання суду про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/2863/25