Єдиний унікальний №337/2283/25 Головуючий в 1 інст. Котляр А.М.
Провадження №33/807/814/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
1 серпня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фельського С.Л., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Фельського С.Л. на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2025 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 26 квітня 2025 року о 22:24 годині, ОСОБА_1 біля будинку №24А по вул. Василя Сергієнка у м. Запоріжжя, керував автомобілем DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Крім того, ОСОБА_1 керував автомобілем в той час, коли стосовно нього було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 13 березня 2025 року.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Фельський С.Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та зазначив, що вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю.
Посилаючись на порушення проведення процедури огляду водія, визначену Інструкцією № 1452/735 вказав, що з матеріалів справи вбачається, як не маючи жодних підстав, не оглянувши водія у будь-який спосіб на встановлення у нього ознак сп'яніння, співробітники поліції вимагали проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Разом із цим, до матеріалів справи долучено акт огляду та направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я у яких зазначено, що у водія виявлено ознаки сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнин рота, тремтіння пальців рук та порушення мови. Вважає, що підставою для проведення огляду водія ОСОБА_1 став факт раніше проходження ним медичного огляду на стан сп'яніння.
Наголошує, що поліцейський формально оголосив ознаки наркотичного сп'яніння, тоді як зазначив в документах зовсім інші ознаки алкогольного сп'яніння, та склав протокол за відмову від проходження огляду.
Вважає, що вищевказана вимога співробітника поліції щодо проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан сп'яніння була необґрунтованою та безпідставною такою, що суперечить положенням Інструкції, а дії поліцейського, зафіксовані відеозаписом події, є перевищенням службових повноважень та зловживанням службовим становищем. Відтак, сам по собі факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки проведення такого огляду можливо лише за наявності ознак сп'яніння.
Крім того зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 умислу на керування транспортними засобами при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій обізнаний.
Наголосив, що в матеріалах справи наявна постанова державного виконавця про обмеження у праві керування транспортними засобами. Однак, жодного документу який підтвердив отримання цієї постанови ОСОБА_1 чи хоча б направлення на адресу місця проживання особи, матеріали справи не містять.
Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи.
Просить скасувати постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження в справі закрити за відсутності в діях особи, складу адміністративного правопорушення.
Окрім вимог щодо скасування постанови судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року, просить поновити строк на її апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що постановою судді Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2025 року, йому було повернуто апеляційну скаргу, яка була подана ним у встановлений ст. 294 КУпАП строк, з роз'ясненням права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 271 КУпАП.
Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.
У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2025 року.
Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2003 р. п. № 28), присутність його захисника - адвоката Фельського С.Л., суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
У судовому засіданні апеляційного суду, адвокат Фельський С.Л. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 27 березня 2025 року, на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан сп'яніння. Однак, 26 квітня 2025 року, ОСОБА_1 знов був зупинений працівника поліції, ознак сп'яніння не мав. На думку захисника, підставою для проведення огляду слугував той факт, що ОСОБА_1 раніше вже притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Фельського С.Л., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень за обставин викладених у протоколах про адміністративне правопорушення від 26 квітня 2025 року серії ЕПР1 № 312812 та серії ЕПР1 №312818 підтверджується:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 квітня 2025 року;
- копією постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
- відеозаписом події.
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Так, диспозиція ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На доводи захисника про те, що не оглянувши водія у будь-який спосіб на встановлення у нього ознак сп'яніння, співробітники поліції вимагали проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, при цьому оголосив ознаки наркотичного сп'яніння, а в документах вказали ознаки алкогольного сп'яніння, слід зазначити наступне.
Так відеозаписом події зафіксовано рух транспортного засобу автомобілем DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_1 , намагання поліцейських на протязі тривалого часу зупинити автомобіль за допомогою проблискових маячків. Перевірка документів, встановлення особи водія ОСОБА_1 за посвідченням УБД, посвідчення водія відсутнє.
Під час перевірки документів, у поліцейського виникають підстави, що водій перебуває в стані сп'яніння. На запитання поліцейського «чи ви щось вживали», водій відповідає неоднозначно «чи щось». На підставі наданої відповіді водія, поліцейський з'ясовує чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння, останній відповідає відмовою. Слідує візуальний огляд водія, встановлення ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція пройти огляд в закладі охорони здоров'я. Слідує повторна пропозиція ОСОБА_1 пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я, відмова водія від проходження огляду. Роз'яснення прав, складання протоколу.
Положеннями Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735, відповідно до п. 2 розділу І якої, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктами 3, 4 розділу І цієї Інструкції встановлені наступні ознаки: алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; наркотичного сп'яніння - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, з урахуванням відсутності у поліцейського спеціальних знань у сфері медичної галузі, останнім на місці події були виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, які частково відносяться як до стану алкогольного сп'яніння так і до стану наркотичного сп'яніння, а тому був запропонований огляд в закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога.
На переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані на відео події наявні у достатньому об'ємі задля встановлення обставин, які мають значення у рамках даної справи.
Аргументи сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 умислу на керування транспортними засобами при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій був обізнаний спростовуються відеозаписом події, де під час спілкування із поліцейським Кузьменко О.О. зазначає про невиплату певної заборгованості за аліментами (час запису 00:37:35).
Отже, сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушеннях, передбачених ч.3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33, 36 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які стосується безпеки дорожнього руху і є грубим.
У рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Поновити адвокату Фельському Сергію Леонідовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Фельського Сергія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 337/2283/25