Іменем України
06.08.2025 Справа №607/16264/25 Провадження №1-кс/607/4483/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, у якого на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді лікаря-хірурга судинного відділення судинної хірургії КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
06.08.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернулася до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, під час проведення досудового встановлено, що на початку червня 2025 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 , який з 24.04.2018 перебуває на посаді лікаря-хірурга судинного відділення судинної хірургії КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, в ході розмови із ОСОБА_7 , яка впродовж 2024-2025 років проходила лікування у відділенні судинної хірургії КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради та виявила бажання у зв'язку із наявним захворюванням оформити документи для призначення групи інвалідності, виник злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди від останньої за вплив на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо оформлення документів для призначення ОСОБА_7 групи інвалідності.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, на початку червня 2025 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 в ході особистої зустрічі із ОСОБА_7 , яка мала місце у приміщенні відділення судинної хірургії КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, повідомив про те, що зможе посприяти у вирішенні питання щодо отримання ОСОБА_7 групи інвалідності шляхом впливу на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, однак висунув вимогу щодо надання йому за це неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США.
Так, ОСОБА_7 , розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненою до кримінальної відповідальності та бажаючи викрити незаконні дії ОСОБА_4 та невстановлених на даний час членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, звернулась з відповідною заявою до правоохоронних органів та почала діяти під їхнім контролем.
Надалі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 05.08.2025 приблизно об 11 год. 20 хв. в ході особистої зустрічі із ОСОБА_7 , яка мала місце у приміщенні відділення судинної хірургії КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, діючи з прямим умислом, повторно висунув вимогу останній щодо надання йому неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США за вплив на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо оформлення документів для призначення ОСОБА_7 групи інвалідності.
У подальшому 05.08.2025 приблизно о 15 год. 15 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на сходовій клітці між другим та третім поверхом у приміщенні екстреної медичної допомоги КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, що за адресою: вул. Клінічна, 1, м. Тернопіль, в ході особистої зустрічі та спілкування із ОСОБА_7 одержав від останньої грошові кошти в сумі 5000 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ, станом на 05.08.2025 становило 208950,5 гривень) як неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо оформлення документів для призначення ОСОБА_7 групи інвалідності, які попередньо вимагав.
Слідчий зазначив, що у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
05.08.2025 о 15 год. 32 хв. ОСОБА_4 затриманий у порядку ст. 208 КПК України як особа, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.
05.08.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн, та у разі сплати застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотанняпідтримав та просив клопотання задовольнити повністю. Зазначив, що необхідно покласти на підозрюваного обов'язок не спілкуватись членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, не зважаючи на те, що особи цих членів експертної команди стороні обвинувачення станом на даний час ще невідомі. Зауважив, що саме підозрюваний обізнаний з особами цих членів експертної команди, а тому зможе виконати указаний обов'язок.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що підозрюваний не має наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування. Також вказав, що усі необхідні слідчі дії у межах даного кримінального провадження вже проведені. При цьому підозрюваний має постійне місце роботи, міцні соціальні зв'язки та має на утриманні двох малолітніх дітей. Також вказав, що заявлений стороною обвинувачення обов'язок щодо утримання від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема з членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, є необґрунтованим та неконкретизованим, оскільки стороною обвинувачення не визначені конкретні особи членів експертної команди, а свідок у даному кримінальному провадженні станом на даний час встановлений лише один - ОСОБА_7 . Зазначив, що доцільним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, оскільки підозрюваний вже готовий сплатити максимальний розмір застави та має на це фінансову можливість.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Так, слідча суддя встановила, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
05.08.2025 о 15 год. 32 хв. ОСОБА_4 затриманий у порядку ст. 208 КПК України як особа, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.
05.08.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.07.2025; протоколи допиту свідка ОСОБА_7 від 22.07.2025, 06.08.2025, 05.08.2025, 30.07.2025; медична документація ОСОБА_7 ; протокол огляду від 05.08.2025; протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 05.08.2025; наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 12.02.2018; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 06.08.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 06.08.2025.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідча суддя зазначає таке.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при о цінюванні ризиків переховування. Відтак слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена наявність вказаного ризику.
Так само ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та продовжуються проводитись слідчі дії, спрямовані на встановлення інших осіб, причетних до злочинної діяльності, та свідків кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, насамперед, медичну документацію ОСОБА_7 , яка на даний час не вилучена та має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати.
Щодо ризику незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть показання свідка, які будуть надані останнім безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані нею в ході досудового розслідування. Указане доводить, що з метою зміни свідком своїх показань на користь підозрюваного, відмови від дачі показань останній може впливати на вказану особу у незаконний спосіб.
Разом з тим слідча суддя вважає, що посилання прокурора на наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, не є доведеним прокурором належними та допустимими доказами. Так, підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований і має постійне джерело доходу. З урахуванням викладеного слідча суддя вважає, що указаний ризик не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не може покладатись в основу рішення про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких підстав слідча суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідча суддя враховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідча суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Однак з урахуванням встановлених обставин слідча суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідча суддя зазначає, що вказаний запобіжний захід є наближеним до запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому вказані запобіжні заходи згідно з КПК України передбачають обмеження особистої свободи громадян та є найтяжчими, а також застосовуються за вчинення кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Так, зокрема у рішенні від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі.
З урахуванням викладеного, враховуючи матеріальний склад вчиненого кримінального правопорушення та отримання внаслідок його вчинення незаконного прибутку, а також що охоронюваним законом правам та інтересам завдана матеріальна шкода, слідча суддя доходить висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти ризикам, наявним у цьому кримінальному провадженні, є запобіжний захід у виді застави.
При цьому слідча суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, що останній одружений, має постійні місце проживання та джерело доходу, а також має на утриманні двох малолітніх дітей, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідча суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність інформації про те, що ОСОБА_4 має постійне джерело доходу, слідча суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі, який запропонований прокурором, а саме у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язку утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема з членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи слідча суддя зазначає таке.
Конституційний Суд України в Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Встановлення підозрюваному заборони на спілкування з іншими особами має бути належним та необхідним заходом для забезпечення легітимної мети - виконання завдань кримінального провадження, зокрема щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зобов'язує підозрюваного виконувати обов'язок, зокрема утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.
Аналіз указаної норми свідчить про те, що закон чітко та однозначно встановлює, що слідчий суддя може визначити підозрюваному обов'язок утримуватися від спілкування з певними особами та визначити осіб, з якими підозрюваний зобов'язаний утримуватися від спілкування, однак законодавець зобов'язує слідчого суддю визначити конкретну особу, з якою підозрюваний не має права спілкуватися. Зокрема, слідчий суддя зобов'язаний визначити коло осіб, від спілкування з якими має утриматися підозрюваний, визначити умови, з дотриманням яких має відбуватися спілкування з певною (визначеною слідчим суддею) особою, визначити місця, які заборонено відвідувати, шляхом зазначення у відповідній ухвалі прізвищ та імен осіб, назв місць, адрес.
Обмеження спілкування підозрюваного з невизначеним та необмеженим колом осіб унеможливлює належну реалізацію підозрюваним права на захист, що не узгоджується з легітимною метою, закріпленою ст. 2 КПК України. При цьому судове рішення, яким є і ухвала слідчого судді, повинно бути конкретизованим, чітким, зрозумілим, не допускати двозначності та містити чіткі вказівки щодо дій, які необхідно виконати, та їх строків, якщо це можливо.
Разом з тим заявлений стороною обвинувачення обов'язок щодо утримання від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема членами експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є неконкретизованим, оскільки стороною обвинувачення не зазначені дані про осіб, які входять до такої експертної команди, а також не зазначена медична установа, до якої належать члени експертної команди. Більше того з матеріалів клопотання вбачається, що на даному етапі досудового розслідування встановлена наявність лише одного свідка сторони обвинувачення - ОСОБА_7 .
Відтак у разі задоволення клопотання у цій частині такі обставини, на думку слідчої судді, позбавлять підозрюваного можливості належним чином виконувати покладені на нього обов'язки, а відтак слідча суддя вважає за необхідне у цій частині клопотання задовольнити частково та покласти на підозрюваного обов'язок утримуватися від спілкування лише зі свідком ОСОБА_7 у цьому ж кримінальному провадженні.
Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідча суддя покладає на підозрюваного інші обов'язки, визначені даною нормою закону, в тому обсязі, який запропонований прокурором, сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігатиме ризикам цього кримінального провадження.
Керуючись ст. 2, 8, 177, 178, 181, 183, 194, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025210000000099 від 18.07.2025 за ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.08.2025.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у цьому ж кримінальному провадженні;
- у разі наявності здати на зберігання до УДМС України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Установити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 06.10.2025.
У іншій частині клопотання відмовити.
Роз'яснити, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Роз'яснити, що якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1