Справа № 602/535/25
Провадження № 1-кп/602/102/2025
"07" серпня 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання начальника Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12019210130000236 від 14.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -
Начальник Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 (далі по тексту - прокурор) звернувся до суду зі згаданим вище клопотанням.
Клопотання мотивоване тим, що за ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області відомості про кримінальне правопорушення були внесені 14.11.2019 до ЄРДР за фактом випущення працівниками Фермерського господарства "СМП" завідомо несправного в експлуатацію транспортного засобу, що призвело до смерті ОСОБА_5 . Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.08.2018 сільськогосподарським підприємством «СМП» повинен був здійснюватися обмолот зернових культур, на полях, які розташовані на території с. Вишгородок Лановецького району Тернопільської області. Для здійснення даних цілей, працівник вказаного підприємства (тракторист - машиніст за посадою), ОСОБА_5 вранці, 20.08.2018 по приходу на роботу, приєднав вантажний причіп до трактора марки БЕЛАРУС та з відома керівництва ФГ «СМП» відправився у місце проведення обмолоту вівса для його транспортування до місця зберігання (зернотоку). В подальшому, завантаживши з-під комбайна причіп вівсом ОСОБА_5 відправився в напрямку зернотоку. Маршрут руху, який обрав ОСОБА_5 , пролягав через село Вишгородок Лановецького району та включав у себе перетинання відрізку дороги із крутим схилом. Напрямок руху трактора під керуванням ОСОБА_5 передбачав спуск даним схилом. В подальшому, здійснюючи спуск схилом до низу ОСОБА_5 , не впорався з керуванням трактора завантаженого вівсом, який набрав значного руху, та в місці закінчення схилу на «Т» подібному перехресті, не маючи змоги гальмувати, допустив перевертання трактора, що призвело до смерті ОСОБА_5 .
Під час досудового розслідування було проведено низку слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, однак особу, яка вчинила дане кримінальне правопорушення, а саме: випуск завідомо несправного в експлуатацію транспортного засобу, що призвело до смерті ОСОБА_5 , не було встановлено, повідомлення про підозру жодній особі не було вручено.
Просить закрити зазначене кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки на момент звернення з клопотанням особа, яка вчинила це кримінальне правопорушення, не встановлена, а строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, який щодо цього кримінального правопорушення становить 5 років, минув.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання і просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання. Пояснила, що вважає відповідальними за смерть свого сина, ОСОБА_5 , інженера з охорони праці ФГ «СМП» ОСОБА_6 , який на той час виконував обов'язки голови фермерського господарства.
Суд, дослідивши матеріали клопотання прокурора та оглянувши матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом.
Зазначена норма покладає на державу зобов'язання не лише утримуватись від умисного чи протиправного спричинення смерті, але й вживати необхідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією (позитивне зобов'язання).
Покладене статтею 2 Конвенції на державу позитивне зобов'язання вживати необхідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією, застосовується у рамках будь-якої діяльності, незалежно від того, чи є вона публічною, якщо вона може стосуватись права на життя.
Зобов'язання захищати право на життя, закріплене цим положенням, в сукупності із загальним обов'язком, покладеним на державу на підставі статті 1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції», передбачає і вимагає провадити ефективне розслідування усіх подій, які спричинили загибель людини.
Це зобов'язання виникає у різних випадках, коли особі було завдано потенційно смертельних тілесних ушкоджень, коли особа загинула чи зникла за насильницьких або підозрілих обставин, незалежно від того, чи ймовірно відповідальними є представники держави чи приватні особи, як і від того, відомі вони чи ні, або ж від того, завдала особа сама собі поранень чи ні.
У рішенні по справі «Космата проти України» ЄСПЛ вказав: «У справах за статтею 2 Конвенції стосовно нещасних випадків, які стались внаслідок виконання особливо небезпечної роботи, лише цивільно-правовий засіб юридичного захисту може виявитися недостатнім, а компетентні органи влади повинні за власною ініціативою розпочати розслідування, здатне, по-перше, встановити обставини, за яких відбувся нещасний випадок, та будь-які недоліки нормативно-правової бази, а, по-друге, встановити посадових осіб або органи влади, що є будь-яким чином причетними до зазначених подій на будь-якому етапі їхнього розвитку. Загалом держави повинні мати свободу розсуду щодо вирішення питань розробки і імплементації законодавства про захист права на життя. Проте найважливішим є те, що яким би не був спосіб розслідування, доступні засоби юридичного захисту в їх сукупності повинні становити юридичні засоби, здатні призвести до встановлення фактів, притягнення до відповідальності винних осіб та забезпечення відповідного відшкодування. Будь-який недолік розслідування, який перешкоджатиме його здатності встановити причину смерті або осіб, що несуть за неї відповідальність, може призвести до констатації недотримання вимог Конвенції (рішення по справі «Космата проти України» (Case of Kosmata v. Ukraine), заяви №№ 10558/11 і 28218/11, п. 49-52).
У справі «Association «21 decembre 1989» та інші проти Румунії» ЄСПЛ підкреслив, що процесуальні зобов'язання, які витікають зі статті 2 Конвенції, у жодному випадку не можна вважати виконаними, якщо внаслідок бездіяльності державних органів розслідування закривається за спливом строків давності.
Нормою п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Згідно з положенням п.3 ч.1 ст. 49 КК України, на яке посилається прокурор у клопотанні, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
З огляду на положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України, є нетяжким злочином.
Разом з тим, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина друга статті 9 КПК України, розкриваючи таку засаду кримінального провадження як законність, вказує на те, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані, серед іншого, всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.
Норма статті 25 КПК України вказує на те, що прокурор, слідчий зобов'язані також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження. З'ясування обставин для закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом (див. зокрема постанови від 25 серпня 2021 року по справі № 142/536/20, від 29 червня 2022 року по справі № 725/3569/21, від 07 червня 2023 року по справі № 545/51/22, від 15 лютого 2024 року по справі № 687/1066/22, від 23 жовтня 2024 року по справі № 570/6533/23).
З огляду на наведене вище, суд звертає увагу на те, що віднесення законодавцем вирішення питання про закриття кримінального провадження до компетенції суду свідчить про неприпустимість формального спрощеного підходу щодо встановлення правових підстав до закриття кримінального провадження та покладає на суд обов'язок перевірити належним чином обставини, які свідчать про ефективність досудового розслідування та реальну неможливість органів досудового розслідування встановити особу, яка вчинила правопорушення.
Сама по собі тривалість часу, що пройшов з дня вчинення злочину не є підставою для закриття провадження без вжиття дієвих заходів для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Особливо це стосується випадків, коли можливе вчинення злочину призвело до загибелі людини.
Нормою статті 287 КК України передбачена кримінальна відповідальність за випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть.
Об'єктивна сторна вказаного кримінального правопорушення виражається у: 1) випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів; 2) допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має права на керування транспортним засобом; 3) іншому грубому порушенні правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, може бути як фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, що є відповідальною за технічний стан транспортного засобу, у випадку випуску його в експлуатацію, так і та, що є відповідальною за дотримання правил його безпечної експлуатації, у тому числі за делегованим обов'язком дотримання правил експлуатації. Це керівники підприємств та їх підрозділів, інші особи, яким делеговано відповідні повноваження по контролю за технічним станом транспортних засобів, дотриманню правил їх експлуатації, допуску осіб до керування транспортними засобами (завідувачі та начальники гаражів, інспектори безпеки руху, головні механіки та ін.). Суб'єктами можуть бути і водії, за якими закріплено транспортний засіб, а також власники транспортних засобів.
Як слідує зі змісту Витягу з ЄРДР, відомості про це кримінальне провадження внесені за фактом випущення працівниками Фермерського господарства «СМП» в експлуатацію завідомо несправного транспортного засобу, що призвело до смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 випуск в експлуатацію завідомо технічно несправного транспортного засобу належить розуміти як усні або письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів на (про) використання у сфері дорожнього руху якогось із них з такими технічними несправностями, за яких його експлуатація відповідно до розд. 31 Правил дорожнього руху заборонена.
З наданих прокурором на вимогу суду матеріалів кримінального провадження №12019210130000236 від 14.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, вбачається наступне.
Згідно з Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, складеним за результатами проведеного комісією з розслідування нещасного випадку, затвердженим начальником Управління Держпраці у Тернопільській області 20.09.2018 ОСОБА_7 , встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме 20.08.2018 виїзд техніки (з ФГ «СМП») ніхто не проконтролював, оскільки керівник господарства знаходився на лікуванні, а виконувати обов'язки нікого не призначив. Близько 15 год. 00 хв. тракторист-машиніст ОСОБА_5 , рухаючись трактором із причепом, завантаженим зерном, по вул. Колгоспній в с. Вишгородок на спуск до Т-подібного перехрестя із вул. Зарічна, не справився з керуванням, внаслідок чого трактор почало заносити, оскільки був відсутній гідравлічний шланг з'єднання гальмівної системи трактора із гальмівною системою причепа та в подальшому трактор перекинувся на лівий бік.
Також у Акті зазначено заходи щодо усунення причин настання нещасного випадку, зокрема, заборонено випуск на лінію транспортних засобів з несправною гальмівною системою (виконавець - в.о. директора господарства ОСОБА_8 ).
Згідно з листом Управління Держпраці у Тернопільській області від 26.12.2019 №4201/01-05-7.1/19, адресованим СВ Лановецького ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, за підписом першого заступника начальника ОСОБА_9 , В ході розслідування нещасного випадку було виявлено ряд порушень вимог Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві та Закону України «Про охорону праці». За допущення порушень вимог законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто в.о. голови фермерського господарства ОСОБА_8 .
Згідно з висновком від 07.12.2020 №15/15 СЕ-20 судової експертизи у галузі безпеки життєдіяльності та охорони праці, призначеної у кримінальному провадженні, на момент настання нещасного випадку стан трактора марки «БЕЛАРУС 892» з причіпом не відповідав вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності (п.1 Висновку).
В описовій частині зазначеного висновку зазначено, що у відповідності до наказу №1-ОП від 02.04.2018 по ФГ «СМП» призначено особою, відповідальною за технічний стан автомобілів, тракторів на лінію та передрейсовий медичний огляд - ОСОБА_8 .
При цьому, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 вранці, 20.08.2018 по приходу на роботу, приєднав вантажний причіп до трактора марки БЕЛАРУС та з відома керівництва ФГ «СМП» відправився у місце проведення обмолоту вівса для його транспортування до місця зберігання (зернотоку).
З матеріалів клопотання та наданих прокурором матеріалів кримінального провадження не убачається, яких саме заходів було вжито та які саме слідчі дії проведено органом досудового розслідування, що були спрямовані на встановлення службової особи (службових осіб) Фермерського господарства «СМП», причетних до випуску в експлуатацію 20.08.2018 трактора марки «БЕЛАРУС 892» з причіпом, що не відповідав установленим вимогам, яким керував ОСОБА_5 .
Більше того, як суд уже зазначав в ухвалі від 05.12.2024 (справа №602/1048/24), якою вирішувалася аналогічне клопотання прокурора у цьому кримінальному провадженні, у клопотанні не викладена об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, про закриття кримінального провадження за яким ставиться питання, а лише відображено обставини загибелі ОСОБА_5 та його дії, які передували цьому.
Відтак, на переконання суду, органом досудового розслідування не у повній мірі дотримано вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, зокрема, щодо наявності самої події (факту) кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, а у разі наявності такої події (факту) - встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення.
При цьому, вирішуючи питання про закриття цього кримінального провадження суд також ураховує правову позицію Верховного Суду, що неодноразово викладалася у його постановах, згідно з якою в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи. У такому випадку закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в контексті приписів статей 370, 412 КПК України. (див. до прикладу постанови ВС від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23) та від 05 червня 2025 року (справа № 552/6926/23, провадження № 51-1333км25)).
У зв'язку з наведеним вище суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. 284, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 12019210130000236 від 14.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо ухвала не була скасована, вона набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 12 серпня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1