Справа № 490/2832/25
нп 2/490/2524/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 серпня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Південна товарна біржа, про визнання угоди дійсною, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі відповідач, ОСОБА_3 ), та ОСОБА_4 (далі відповідач ОСОБА_4 ), в якому просила ухвалити рішення, яким визнати угоду дійсною.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на те, що 30.09.1999 року уклала з відповідачами угоду купівлі-продажу нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу №10135 оформлений через Південну Товарну Біржу. Сторони домовились про всі істотні умови договору та в подальшому вищевказаний договір зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що є відповідний запис №20437 від 14.10.1999 р.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2025 року відкрито підготовче провадження у справі.
У судове засідання сторони не з'явилися, не повідомивши суд про причини неявки. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача.
За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) 30 вересня 1999 року укладено договір №10135, відповідно до умов якого продавець продав, а Покупець відповідно з умовами цього договору придбав квартиру АДРЕСА_2 , яка складається із двох житлових кімнат площею 28,90 кв.м. Цей договір укладено на Південній товарній біржі та зареєстровано в Миколаївському МБТІ 14 жовтня 1999 року за № 20437.
Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
У даному випадку біржова угода укладена у 1999 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР(в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 227Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано нате, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10та 203ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Криму випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину неповинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Зі змісту означений договорів купівлі-продажу слідує, що ці угоди укладені на Універсальній товарній біржі "Нерухомість Н" відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».
Згідно із частиною першою та другою статті 15Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991року №1956-ХІІ, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а)якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б)якщо її учасниками є члени біржі; в)якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі,не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
За своїм змістом означені договори купівлі-продажу відповідають вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року №1956-ХІІ.
Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.
Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачами була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить відповідні реєстраційні посвідчення.
Зі змісту договорів купівлі-продажу слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 12 331 грн. 00 коп.
З огляду на зазначене, означені договори купівлі-продажу є дійсними.
З відповіді КП «Миколаївське бюро технічної інвентаризації» від 13 червня 2025 року №15700/40.02/40/020/25 слідує, що станом на 28 грудня 2012 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.1999 р., зареєстрованого на «Південній товарній біржі» за №10135, зареєстрованого в КП «ММБТІ»14.10.1999 р. за № 20437.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.
Біржову угоду договір купівлі-продажу №10135 квартири АДРЕСА_2 , укладений 30.09.1999 року на Південній товарній біржі між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та зареєстрований в КП «ММБТІ»14.10.1999 р. за № 20437. слід визнати дійсною.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір сплачено під час подачі позову до суду.
Керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, суд -
Позов задовольнити повністю.
Договір купівлі-продажу №10135 квартири АДРЕСА_2 , укладений 30.09.1999 року на Південній товарній біржі між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що зареєстрований в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»14.10.1999 року - визнати дійсним.
Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Суддя Л.М. Шолох