Справа №478/642/25 пров. №2-з/478/9/2025
12 серпня 2025 року Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П., за участю секретаря Поліщук С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Казанка заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рішенням (заочне) Казанківського районного суду від 11.08.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задоволені повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 02 лютого 2023 року, в розмірі 82000 (вісімдесят дві тисячі) грн, та за договором позики від 27 серпня 2023 року, в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США, а також стягнуто судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1900 грн 56 коп.
11.08.2025 року, після ухвалення судом рішення, позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 482355500:07:000:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , оскільки в разі винесення рішення про стягнення коштів згідно боргових розписок, якщо ОСОБА_2 відчужить земельну ділянку, стане неможливим виконання рішення і забезпечення права на захист майнових прав.
Перевіривши та дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст.2,18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, ч. 2 ст.149 ЦПК України чітко визначені стадії, на яких допускається забезпечення позову: 1) до пред'явлення позову; 2) на стадії розгляду справи.
Статтею 151 ЦПК України не передбачено можливості вжиття заходів забезпечення позову після завершення розгляду справи і на етапі виконання судового рішення, що набрало законної сили. Відповідно ч. 3 ст. 208 ЦПК України, судовий розгляд справи закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках передбачених статтями 389-6 та 389-11 цього Кодексу,- постановленням ухвали.
Отже, норми ЦПК України не передбачають подачу позивачем заяви про забезпечення позову після ухвалення заочного рішення.
Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149, 151-153, 258-261 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Дата складення ухвали 12.08.2025 року.
Суддя Сябренко І.П.