Справа № 487/2267/24
Провадження № 2/487/204/25
12 серпня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді - Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., представника позивача: Рудь О.А., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - Мутьєва Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс» до ОСОБА_1 , про стягнення витрат на навчання,
07 березня 2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс» до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача витрати на його навчання у розмірі 20245,76 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 02.01.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір №17 про надання послуг з навчання та договір № 18 про відпрацювання за сплату за навчання. За умовами договору відповідач зобов'язаний після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві не менше двох років. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, в односторонньому порядку достроково припинив навчання, про що подав 28.02.2023 відповідну заяву. 28.02.2023 підприємство видало наказ про відрахування відповідача, а 02.03.2023 з відповідачем укладено додаткову угоду про розірвання договору №17. Також відповідач подав 02.03.2023 заяву про щомісячну виплату позивачеві відшкодування за навчання в розмірі 2530,72 грн протягом 8 місяці на загальну суму 20245,76 грн. Також у цій заяві відповідач повністю визнав суму витрат на навчання в розмірі 20245,76 грн. Станом на 02.11.2023 свої зобов'язання не виконав.
Ухвалою суду від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 , задоволено заяву про виклик свідка.
17 квітня 2025 року надійшли пояснення ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначає, що він пройшов непотрібний йому медичний огляд, який коштував багато грошей. Перший місяць він провчився добре, приходив на навчання вчасно, але стипендію за січень отримав не повністю, оскільки захворів на вірусну інфекцію і був відсутній три дні. Щоб скоріше одужати він приймав багато дорогих ліків. Під час навчання у нього також підвищувався тиск і він вживав ліки. Він захворів на грип, оскільки умови навчання були жахливі: відсутнє опалення, світло, вода. Провчився він січень та лютий, але за лютий йому не нарахували стипендію. За час навчання він витрачав кошти на проїзд, канцелярські предмети, термос, витрати на світло у квартирі. Його не повідомили, що навчання коштовне, що водії тролейбусів прокидаються о 3-й ранку і не мають змоги поснідати, оскільки потрібно готувати тролейбус до виїзду. Лише о 10:00 год. можна поїсти. За станом здоров'я йому такий режим не підходить. Згодом відбулась нові набори на безкоштовне навчання водіїв і підвищувалась стипендія, покращились умови. Вважає, що коштів підприємству вистачає, а з ним вони хочуть звести рахунки: спочатку не захотіли навчати, а потім, коли я захотів поскаржитися на них, заборонили піти до директора. Усі папери, які він підписав не мають юридичної сили, оскільки вони підписані з помилками та незрозумілій мові. Підписував він їх під тиском вчителів.
У наступних пояснення, які надійшли цього ж дня, ОСОБА_1 зазначає, що піти на навчання його змусив сусід, який працює водієм тролейбусу, але не повідомив що навчання коштовне і про усі складнощі. На навчанні до нього вчителі погано ставились, не хотіли вчити, весь час змінювались вчителі. Його змусили написати заяву на звільнення, він намагався це владнати, але його не допустили до директора. Також посилається на погану роботу керівництва підприємства, не погоджується з нарахуванням боргу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовну заяву і просила задовольнити. В подальшому подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмовому поясненні. Також повідомив, що ознайомлений з договором і знав вартість навчання та розумів необхідність його відшкодувати. Заяву про відшкодування за навчання він писав, але в нього відсутні кошти на це.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невеликий дохід відповідача.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що їм (їй та відповідачу) не було відомо про вартість навчання. Після проходження медичного огляду вони дізнались, про те, що навчання платне і будуть відраховувати з заробітної плати за навчання. Він навчався один місяць, але через погані умови він захворів і з його стипендії вирахували 400 грн. Другий місяць він навчався і йому завжди змінювали інструкторів. В кінці лютого ОСОБА_1 повідомив, що його звільнили і не пустили до директора, не запропонували іншу посаду, лише виставили рахунок. Але й нього мінімальна пенсія по інвалідності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку:
Судом встановлено, що КП ММР «Миколаївелектротранс» є надавачем освітніх послуг на підставі ліцензії АЕ № 636566 від 27 травня 2015 року, виданої Міністерством освіти і науки України.
02 січня 2023 року ОСОБА_1 подав директору КП ММР «Миколаївелектротранс» заяву про прийняття його на курси з підготовки водії тролейбуса при учбово-виробничому центрі КП ММР «Миколаївелектротранс» з 02 січня 2023 р.
У заяві зазначено, що він з умовами навчання та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений.
02 січня 2023 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір № 17 про надання послуг із навчання, за умовами якого КП ММР «Миколаївелектротранс» надає послуги із навчання (перепідготовки) ОСОБА_1 за професією (кваліфікацією) водій тролейбуса. Строк навчання 14 тижнів (далі Договір №17).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору №17, навчання здійснюється на базі Учбово-виробничого центру виконавця за рахунок виконавця за умовою, що після закінчення навчання Замовник не менше двох років зобов'язується працювати на підприємстві Виконавця. Фактична вартість навчання, яка станом на дату укладення Договору становить 37188 грн 12 коп. Замовник укладає Договір про відпрацювання на підприємстві за сплату за навчання з Виконавцем не менше двох років.
Пунктом 3.2.1 вказано договору передбачено право Виконавця відрахувати Замовника до закінчення строку навчання з ініціативи Замовника або з власної ініціативи у разі порушення Замовником дисципліни під час навчання та складання іспитів на атестаційній комісії (прогули, незасвоєння практичних навичок під час навчання (перепідготовки) на лінії, появлення у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння та інші порушення дисципліни під час навчання (перепідготовки), обумовлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. В такому випадку Замовник зобов'язаний повернути Виконавцю фактичну вартість коштів, витрачених на його навчання (перепідготовку) на дату відрахування.
Відповідно до пункту 3.3.4 Договору №17, Замовник зобов'язаний у випадку дострокового відрахування з навчання (перепідготовки) або строкового звільнення з підприємства Виконавця, повернути Виконавцю грошові кошти на умовах, передбачених даним Договором та Договором про відпрацювання.
Пунктом 3.4.1. вказаного договору передбачено право Замовника після вдалого проходження навчання (перепідготовки) та вдалого складання іспитів бути працевлаштованим на підприємстві Виконавця відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору, розірвати цей Договір з власної ініціативи шляхом написання письмового повідомлення про намір розірвати даний Договір.
02 січня 2023 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 укладено договір № 18 про відпрацювання за сплату за навчання, предметом якого є відпрацювання на підприємстві 2 роки за сплату за навчання, врегулювання цивільно-правових відносин між Роботодавцем та Працівником відносно порядку та умов оплати Працівником послуг щодо навчання.
Пункти 2.5. та 2.6. цього договору передбачають, що працівник зобов'язується перебувати у трудових відносинах з Роботодавцем не менше 2 (двох) років з моменту завершення навчання, передбаченого цим Договором, чим забезпечує своє безкоштовне навчання. У випадку розірвання Працівником з власної ініціативи трудових відносин з Роботодавцем до закінчення навчання Працівник зобов'язується відшкодувати Роботодавцю повний розмір здійснених Роботодавцем витрат на навчання, у разі відрахування Працівника за порушення дисципліни під час навчання (прогули, незасвоєння практичних навичок під час навчання (перепідготовки) на лінії, з'явлення на навчання у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння та інші порушення дисципліни) Працівник зобов'язується відшкодувати Роботодавцю витрати за навчання.
Наказом директора КП ММР «Миколаївелектротранс» від 02.01.2023 №1/К-тр ОСОБА_1 прийнято в учбово-виробничий центр підприємства для проходження навчання за професією «водій тролейбуса» з 02.01.2023.
28.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора КП ММР «Миколаївелектротранс» із заявою про відрахування його з курсів підготовки водіїв тролейбусів з 28.02.2023 р.
28.02.2023 директором КП ММР «Миколаївелектротранс» видано наказ № 57/К-тр про відрахування ОСОБА_1 з курсів підготовки водіїв тролейбуса з 28.02.2023.
02 березня 2023 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про розірвання Договору №17 від 02.01.2023 надання послуг із навчання, відповідно до якого Виконавець та Замовник дійшли згоди розірвати Договір №17 від 02 січня 2023 р.
02.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора КП ММР «Миколаївелектротранс» із заявою, в якій зазначає, що за власною ініціативою ним було розірвано Договір про надання послуг з навчання і він зобов'язується повернути витрачені на його навчання грошові кошти. Просить дозволити йому відшкодувати вартість його навчання в УВЦ у загальній сумі 20245,76 грн частинами, шляхом оплати зазначеної суми по 2530,72 грн щомісячно протягом 8 місяців. Також у заяві містить рукописний запис про те, що додаткову угоду отримав, фактичний кошторис витрат на навчання, а також сертифікати, медичну довідку.
З табеля обліку використання робочого часу за серпень та січень 2023 року та лютий 2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 був присутній 19 днів в січні 2023 року та 17 днів в лютому 2023 р.
ОСОБА_1 складав практичне водіння тролейбуса з 06.02.2023 по 24.02.2023, що підтверджується заліковою книжкою № НОМЕР_1 практичного водіння та виробничої практики слухача групи № 96.
На підставі фактичного кошторису витрат на навчання здобувача освіти ОСОБА_1 на курсах підготовки водіїв тролейбуса групи № 96, витрати складають у загальному розмірі 20 245,76 грн.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Поряд з цим, у частинах 1, 2, 4, 5 ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення» (чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної (повної або часткової) кваліфікації, компетентності для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.
Система професійного навчання охоплює:
1) осіб, які проходять первинну професійну підготовку в закладах освіти та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців;
2) працівників, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації впродовж трудової діяльності;
3) безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов'язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов'язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов'язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов'язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов'язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов'язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:
1) установлення інвалідності;
2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов'язане з учиненням працівником протиправних дій;
3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
4) за власною ініціативою у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;
5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов'язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров'я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов'язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов'язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов'язанням.
Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов'язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.
На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов'язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18), від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами умовами укладеної угоди про надання послуг із навчання №17 передбачений обов'язок замовника послуги після закінчення відповідного навчання відпрацювати два роки, або у разі дострокового відрахування з навчання повернути Виконавцю грошові кошти на умовах, передбачених даним Договором та Договором про відпрацювання. Таке зобов'язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов'язанням.
Зважаючи на те, що Договір між сторонами був розірваний до закінчення визначеного ним строку навчання відповідача (достроково) та відсутні визначені частиною 5 статті 34 Закону України «Про зайнятість населення», обставини, за наявності яких працівник або інша особа, які проходять професійне навчання, не зобов'язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов'язані з навчанням, позивач вправі вимагати відшкодування фактичної вартості навчання, що відповідає викладеним нормам цивільного права та умовам договору, який є обов'язковим для сторін та до виконання.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що умови договору не відповідали реальним обставинам навчання, оскільки відповідач був обізнаний про умови договору, ознайомлений з умовами навчання та Правилами внутрішнього розпорядку учбово-виробничого центру, про що зазначив у своїй заяві від 02.01.2023.
Заперечення відповідачем обов'язку відшкодовувати позивачу кошти за навчання з посиланням на те, що навчання професії було заявлене позивачем як безкоштовне, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується умовами договору №17.
Не доведено відповідачем і написання заяви про розірвання договору та відрахування з навчання під тиском.
Не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку відшкодувати вартість навчання і наявність у нього інвалідності, оскільки умовою звільнення від обов'язку відшкодувати вартість навчання відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення» є установлення інвалідності, тобто під час навчання, або після навчання. Тоді як ОСОБА_1 інвалідність була встановлена задовго до укладення договору з позивачем та відповідачу було відомо про умови та характер праці, які йому протипоказані і він був ознайомлений з умовами навчання та Правилами внутрішнього розпорядку учбово-виробничого центру.
У зв'язку з викладеним вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача витрат з оплати навчання працівника, які складають 20245,76 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс» до ОСОБА_1 , про стягнення витрат на навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс» 20245,76 грн витрат на навчання за професією «водій тролейбуса».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс» 3028,00 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектронтранс», ЄДРПОУ: 03328468, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя З.М. Сухаревич