Справа № 473/3030/25
Номер провадження 1-кп/473/345/2025
іменем України
"12" серпня 2025 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в підготовчому засіданні матеріали кримінального провадження №12022152120000174 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Артемівка, Чутівського району, Полтавської області, громадянка України, українка, заміжня, має на утриманні одну неповнолітню дитину, маюча повну вищу освіту, раніше не судима, працююча секретарем судового засідання Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 01 серпня 2020 року ОСОБА_6 у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами категорії «В1», «В». Тому, ОСОБА_6 будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинна дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Так, 07 липня 2022 року близько 07 години 47 хвилин (більш точного часу під час проведення досудового розслідування не встановлено) водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним та працездатним автомобілем марки «Suzuki NEW SX4» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухалася по вул. Енергобудівельників, м. Південноукраїнськ, Миколаївської області у напрямку регульованого нерівнозначного перехрестя з просп. Незалежності у денний час тобто у світлу пору доби, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху та при наближені до вищевказаного перехрестя, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, усвідомлюючи, що повинна беззастережно виконувати вимоги ПДР України та маючи можливість їх виконувати, грубо порушила вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу», а також вимоги п.п.2.3(б), 16.11, 16.3 ПДР України, а саме проявила неуважність, не стежила належним чином за дорожньою обстановкою, не зупинившись перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не надала переваги у русі транспортному засобу, що рухався ліворуч, а саме мопеду марки «Honda Tact», без державного номерного знаку, яким керував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по просп. Незалежності у напрямку регульованого нерівнозначного перехрестя з вул. Енергобудівельників, в результаті чого у межах смуги руху водія мопеду відбулося зіткнення передньою частиною автомобіля з правою боковою частиною мопеду з послідуючим падінням громадянина ОСОБА_4 на асфальтобетонне покриття проїзної частини просп. Незалежності.
Внаслідок виниклої дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) водій мопеду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у виді: перелому дистального відділу правої променевої кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У вказаній дорожній ситуації з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням даної ДТП знаходяться дії водія автомобіля марки «Suzuki NEW SX4» з державним номерним знаком НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , які не відповідали технічним вимогам п.п. 16.11, 16.3 ПДР України, належним виконанням яких остання могла уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
Причиною настання даної ДТП стали порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 16.11, 16.3 ПДР України, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник заявили клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, зазначивши, що з дня вчинення ОСОБА_6 злочину минуло вже три роки.
У судовому засідання потерпілий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої, так як справа була передана до суду через тривалий проміжок часу, через неналежну роботу правоохоронних органів, просить призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду .
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та закриття кримінального провадження.
Суд, заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченої, її захисника, приходить до такого.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч.2 ст. 284 КПК України.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено що, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Також відповідна позиція висновку Верховного Суду, викладена в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к, згідно якої, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином, передбачений ст.49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні 07.07.2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України. Дане кримінальне правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_6 закінчився передбачений законом строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності за вказаний злочин, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався. Обвинувачена за цей час до кримінальної відповідальності не притягувалася. Обвинувачена просить звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, юридичні наслідки такого закриття їй зрозумілі і вона із ними погоджується.
Відповідно до ч.3 ст. 228 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Що ж стосується доводів потерпілого про те, що він не бажає закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_6 через те, що досудове розслідування умисно затягувалось правоохоронними органами, та клопотання потерпілого призначити справу до судового розгляду, суд зазначає, що тільки, за відсутності згоди обвинуваченого суд, відповідно до ч.7, 8 ст.284 КПК України, має розглянути справу в загальному порядку і за наявності підтвердження даних, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст.368 КПК України, та після виконання вимог, передбачених пунктами 6-14 ч. 1, частин 2-6 ст.368 КПК України, постановити обвинувальний вирок, призначити покарання та звільнити від покарання на підставі ст. 49 КК України, ч.5 ст.74 КК України.
Така правова позиція щодо порядку застосування положень ст. 49 КК України була висловлена Верховним Судом України зокрема в «Аналізі практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв'язку із закінченням строків давності» та повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права особи на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Потерпілим ОСОБА_4 був поданий цивільний позов про стягнення завданої злочином майнової та моральної шкоди.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні встановлений ст.129 КПК України. Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Таким чином, цивільний позов суд розглядає по суті у випадках, передбачених ч.1 ст.129 КПК України.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, поданий потерпілим цивільний позов суд залишає без розгляду.
При цьому суд роз'яснює потерпілому норми ч.7 ст.128 КПК України, відповідно до яких особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
На підставі ст.49 КК України, керуючись ст. ст. 284, 285, 314, 372 КПК України, суд
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12022152120000174 за обвинуваченням ОСОБА_6 в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити.
Процесуальнi витрати на суму 6058 /шість тисяч п'ятдесят вісім/ гривень 24 копійок за проведення судових експертиз стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь держави.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_4 його право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляції на ухвалу можуть бути подані до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 7-ми днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1