Справа № 459/1784/24
Провадження № 2/459/475/2024
08 серпня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Середницької І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим адвокатом Левицьким Ігорем Семеновичем в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, без самостійних вимог: Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства
Представник позивача адвокат Левицький Ігор Семенович в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, без самостійних вимог: Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, у якому просить визнати ОСОБА_1 , уродженця с. Городище Сокальського району Львівської області, громадянина України, батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Семятиче, воєводство Підляське, Республіки Польща, та зобов'язати Шептицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні відомості в Державний реєстр актів цивільного стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати нове свідоцтво про народження дитини, де записати дані про дитину - ОСОБА_4 , а також батьком ОСОБА_4 записати ОСОБА_1 .
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2014 року. За час спільного проживання сторони вели спільний бюджет та домашнє господарство, піклувалися один про одного, виховували та доглядали дітей, проте шлюб не зареєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 . В свідоцтві про народження сина ОСОБА_5 позивач записаний батьком. В подальшому, в березні 2022 року у зв'язку із військовою агресією росії ОСОБА_2 вимушена була виїхати в Республіку Польщу, де отримала тимчасовий захист від російської агресії. В період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 в Республіці Польща у сторін народилась донька ОСОБА_6 , про що відділом запису актів громадянського стану у місті Семятиче (воєводство Підляське, Республіка Польща) 24 травня 2022 року було видане свідоцтво про її народження. Оскільки ОСОБА_6 народилася під час фактичних шлюбних відносин без офіційної реєстрації шлюбу, у свідоцтві про народження вона записана на прізвище матері - ОСОБА_7 , однак як ім'я батька вказано ОСОБА_8 , що відповідає імені позивача. Позивач вважає себе батьком та підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 02.07.2024 прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 03.09.2024 призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи це виключається?
24.10.2024 від відповідачки на електронну адресу суду надійшла заява, в якій вона заперечує батьківство позивача ОСОБА_1 . Відповідачка зазначила, що з 28 лютого 2022 року, з початком війни в Україні, вона перебуває на території Республіки Польща. У зв'язку з необхідністю збереження соціального захисту в цій країні повідомила, що не має можливості прибути до України. Крім того, відповідачка вказала, що позивач ОСОБА_1 з моменту народження їхньої доньки не виявляв інтересу до неї та не брав участі в її вихованні чи догляді. Наразі відповідачка перебуває у стосунках з іншим чоловіком, якого в майбутньому має намір записати батьком доньки. Дана заява не підписана цифровим підписом.
05.12.2024 від Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення від 22.11.2024 №СЕ-19/114-24/23223-БД про повернення без виконання ухвали суду від 03.09.2024, у зв'язку з тим, що 13.11.2024 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не прибули ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_9 , що унемоливило відібрання зразків букального епітелію для проведенн молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою від 09.12.2024 провадження у справі було поновлено.
13.01.2025 від відповідачки на електронну адресу суду надійшла заява, у якій вона повідомила, що разом із донькою не з'явилася до експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв'язку з тим, що проживає на території Республіки Польща та не має можливості прибути до України, оскільки це може призвести до втрати соціального статусу та захисту. Відповідачка заперечує проти заявлених позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою суду від 31.01.2025 повторно призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи це виключається?
03.04.2025 до суду на електронну адресу надійшла заява від відповідачки, у якій вона зазначила, що не має можливості прибути до України для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв'язку з проживанням на території Республіки Польща та відсутністю фінансових можливостей для приїзду.
17.04.2025 на адресу суду надійшла цивільна справа та повідомлення від 10.04.2025 №СЕ-19/114-25/4273-БД від Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, про повернення без виконання ухвали суду від 31.01.2025 у зв'язку з тим, що 04.04.2025 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не прибули ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_9 , що унемоливило відібрання зразків букального епітелію для проведенн молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою від 18.04.2025 провадження у справі було поновлено.
Ухвалою від 19.06.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.
28.07.2025 сторони та третя особа у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи без участі сторони позивача, де також вказав, що позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити. Крім того, вважає аргументи відповідачки щодо неявки до експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не є поважними причинами, оскільки вона не надала суду доказів, що підтверджують вказані обставини, а також не повідомила фактичну адресу проживання в Польщі, вказавши у заяві адресу: АДРЕСА_1 . Представник зауважує, що суд належним чином повідомляв відповідачку за цією адресою, оскільки вона не інформувала про зміну місця проживання чи перебування. На думку представника позивача, працюючи та отримуючи аліменти відповідачка має можливість здійснити поїздку до України. Крім того, відповідачка не надала доказів, які б спростовували доводи та докази позивача щодо його батьківства дитини, обмежившись лише запереченням, що не може вважатися належним доказом. Також відповідачка не скористалася правом на отримання безоплатної правничої допомоги та можливістю брати участь у судових засіданнях особисто або через представника в режимі відеоконференції.
Від представника третьої особи - Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідачка у судові засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду справи. Разом із тим, у матеріалах справи міститься ї заява, в якій вона просила проводити розгляд справи у її відсутність
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 08 серпня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 28 липня 2025, датою ухвалення даного рішення є саме 08 серпня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Семятиче Республіки Польща, її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з актового запису про народження, виданим відділом запису актів громадянського стану у місті Семятиче, воєводство Підляське, Республіка Польща, від 24 травня 2022 року, засвідченим перекладом на українську мову, виконаним присяжним перекладачем Наталією Гогой від 05 червня 2022 року. У даному свідоцтві вказано особу, яка повідомила про народження « ОСОБА_2 », а також зазначено, що відповідно до ст. 61, 2 пункту від 28 листопада 2014 року - право про акти цивільного стану (1741) вписано прізвище « ОСОБА_7 » як прізвище батька і на заяву повідомляючої про народження, ім'я « ОСОБА_8 » як ім'я, по - батькові дитини (а. с. 18-22).
Згідно відповіді Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актового запису про народження щодо гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі ДРАЦС не виявлено, тому витяг з ДРАЦС видати є неможливим (а. с. 24).
Також судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції у Львівській області від 07.04.2016 (а .с. 23).
Позивач вважає себе батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд визнати за ним батьківство.
При ухваленні рішення суд керується наступними нормами чинного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Семятиче Республіки Польща, її батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з актового запису про народження, виданим відділом запису актів громадянського стану у місті Семятиче, воєводство Підляське, Республіка Польща, від 24 травня 2022 року, засвідченим перекладом на українську мову, виконаним присяжним перекладачем Наталією, Гогой від 05 червня 2022 року
24 травня 1993 року між Україною і Республікою Польща було укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою ВР N 3941-XII 04 лютого 1994 року. Дата набуття чинності 04 серпня 1994 року.
Частинами 1, 2 ст. 1 Розділу I зазначеного Договору встановлено, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, які і громадяни цієї Договірної Сторони . Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони.
Розділ II Договору регулює питання щодо справ у галузі сімейного права.
Відповідно до ст. 15 цього Договору, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Таким чином, суд вважає повний витяг з актового запису про народження, засвідчений присяжним з урахуванням норм міжнародних договорів є дійсним в Україні без додаткового засвідчення, а також воно являється належним доказом у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 28 Договору встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене.
Судом встановлено що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №668940 від 01.07.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 43).
Таким чином, при вирішенні спору між сторонами застосуванню підлягає законодавство України.
Питання визначення походження дитини унормовані главою 12 Сімейного кодексу України.
Положеннями ст. 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного станув порядку, встановленому статтями 122 (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та 125 (батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України).
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (аб.1 ч.1 ст.135 СК України)
Аналогічне передбачено і в законодавстві Республіки Польщі - ст. 61 п.2 Права про акти цивільного стану
Згідно з ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» роз'яснено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Із матеріалів справи вбачається, що реєстрація народження ОСОБА_3 здійснювалась за законодавством Республіки Польща, через що відсутня інформація у Шептицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актового запису про народження про здійснення запису за аналогією ст.135 СК України.
Разом з цим, у повному витязі з актового запису про народження, виданому відділом запису актів громадянського стану у місті Семятиче, воєводство Підляське, Республіка Польща, від 24 травня 2022 року вказано, що відповідно до ст. 61, 2 пункту від 28 листопада 2014 року - право про акти цивільного стану (1741) вписано прізвище « ОСОБА_7 », як прізвище батька і на заяву повідомляючої ( ОСОБА_2 ) про народження, ім'я « ОСОБА_8 » як ім'я по батькові дитини.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 визначено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
З метою з'ясування обставин у даній справі за клопотаннями представника позивача судом двічі було призначено судову молекулярно-генетичну (біологічну) експертизу, на дослідження якої було поставлені питання про те, чи є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи це виключається?
Проте, експертиза проведена не була у зв'язку із неявкою до експертної установи для відібрання біологічних зразків ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22), від 27 листопада 2024 року у справі № 132/338/19 (провадження № 61-12432св24).
Судова практика з вказаного процесуального питання щодо застосування статті 109 ЦПК України є сталою та незмінною.
У даній справі двічі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза з використанням ДНК, однак ОСОБА_2 так жодного разу не з'явилась для відбору експериментальних зразків до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, будучи належним чином повідомленою про дати відбору біологічних зразків - 13.11.2024 року та 04.04.2025 року.
Суд констатує, що відповідачці ОСОБА_2 відомо про наявність в провадженні суду даної цивільної справи та про необхідність явки до експертної установи для проведення експертизи, що вбачається з її заяв, поданих до суду.
При цьому, суд критично оцінює наведені ОСОБА_2 у заявах обставини її перебування за кордоном разом із дитиною з 28 лютого 2022 року та вважає, що зазначені доводи не свідчать про поважність причин її неявки до експертної установи, оскільки суду не надано жодних доказів перетину державного кордону, відомостей про фактичну адресу проживання у Республіці Польща, документів, що підтверджують місце роботи, відвідування дітьми школи чи дошкільного навчального закладу, а також підтвердження соціального статусу.
Більш цього, відповідачка не вчиняла дій, які б свідчили про те, що вона не ухиляється від проведення експертизи та не клопотала перед судом про вирішення питання про відібрання необхідних біологічних зразків у малолітньої ОСОБА_3 , за межами України.
Також суд акцентує увагу на тому, що не визнаючи позовні вимоги відповідачка не зазначає, що ОСОБА_1 не являється батьком дитини ОСОБА_9 та що батьком дитини являється інша особа, а лише стверджує, що позивач ОСОБА_1 з моменту народження доньки не виявляв інтересу до неї та не брав участі в її вихованні чи догляді.
З огляду на викладене, відповідачка не довела наявність поважних причин, які перешкоджали їй з'явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини.
Вказані дії та бездіяльність відповідачки призвели до неможливості проведення експертизи, що надає суду можливість визнати факт та встановити походження дитини від позивача.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження №6030св18); від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18); від 17 грудня 2021 року у справі № 683/1732/17 (провадження № 61-15821св21); від 26 квітня 2023 року у справі № 199/3284/19 (провадження № 61-12682св22).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, про визнання позивача батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо вимоги представника позивача «зобов'язати Шептицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відомості до Державного реєстру актів цивільного стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити дані про дитину на ОСОБА_4 , записати ОСОБА_1 як батька та видати нове свідоцтво про народження» суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та міжнародних договорів факт народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований компетентним органом Республіки Польща, а саме відділом запису актів громадянського стану у місті Семятиче, воєводство Підляське, де було видано свідоцтво про народження встановленого зразка. Це свідоцтво є єдиним документом, що посвідчує факт народження дитини, і відповідно до законодавства України та міжнародних норм повторна видача свідоцтва про народження в Україні є неможливою.
Внесення змін до актового запису про народження, зокрема щодо прізвища дитини та відомостей про батька, можливе на підставі судового рішення, однак такі зміни вносяться органом, який здійснив первинну реєстрацію народження, тобто компетентним органом Республіки Польща.
Оскільки актового запису про народження ОСОБА_3 в Державному реєстрі актів цивільного стану України немає, Шептицький відділ ДРАЦС не має повноважень вносити відомості про народження або видавати нове свідоцтво про народження. Реєстрація народження та внесення змін до актового запису мають здійснюватися через подання відповідної заяви до компетентного органу Республіки Польща або шляхом визнання іноземного свідоцтва в Україні з подальшою реєстрацією актового запису відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання Шептицького відділу ДРАЦС внести відомості до Державного реєстру актів цивільного стану та видати нове свідоцтво про народження не підлягає до задоволення, оскільки це виходить за межі повноважень зазначеного органу та суперечить нормам чинного законодавства і міжнародних договорів.
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги статті 141 ЦПК України, в силу якої з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Семятиче, воєводство Підляське, Республіки Польща.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 08.08.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );
Третя особа без самостійних вимог: Шептицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Львів) (ЄДРПОУ: 25323622, Львівська область, м. Шептицький, вул. Грушевського, 2);
Суддя: М. В. Мельникович