462/3884/25
2/465/3297/25
12.08.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Гулієвої М. І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №462/3884/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.
Вказана справа надійшла до Франківського районного суду м. Львова для розгляду із Залізничного районного суду м. Львова на підставі розпорядження №6/227/2025 від 26.06.2025 року у зв'язку із тим, що після задоволення самовідводів неможливо сформувати склад суду у даній справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року цивільну справу №462/3884/25 передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвій М. І.
12.08.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Гулієвою М. І. подано заяву про самовідвід від розгляду даної цивільної справи. Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни. Оскільки одним із відповідачів у вказаній справі є ОСОБА_4 , яка являється суддею Франківського районного суду м.Львова та колегою по роботі головуючого судді Гулієвої М. І. вказанеможе свідчити про наявність потенційного конфлікту інтересів у рамках даної цивільної справи та викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді по справі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.
Вивчивши наявні матеріали справи та подану заяву про самовідвід, суддя звертає увагу на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).
Статтею15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013,передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуха проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»
Згідно з п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Недотримання судом зазначених положень означає порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Виходячи із вищезазначеного, з метою забезпечення об'єктивного розгляду справи, а також з метою запобігання у подальшому будь-яких нарікань на необ'єктивність чи упередженість головуючого та звинуваченні у заінтересованості у результаті розгляду справи, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вважаю, що заяву про самовідвід слід задоволити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М. І. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 462/3884/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.
Матеріали справи № 462/3884/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. І. Гулієва