11.08.2025
Справа №720/3624/24
11 серпня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С. С.
за участю секретаря Штефанеса А. А.
розглянувши в місті Новоселиця цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу посилаючись на те, що між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв'язку із невиконанням останнім його умов.
Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Новоселицького районного суду від 23.01.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив про причини неявки. Із письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.
Крім цього, відповідач у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними доказами.
Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи встановлені судом
17 липня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику №4670270724 (далі - кредитний договір).
Розділом 2 цього договору визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в особистий кабінет, у порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого ним на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери). На умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 гривень (п.2.3 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.5. кредитного договору строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів, останній платіж з періодом внесення 10 днів.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. кредитного договору (п.2.6 кредитного договору).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.2.7 кредитного договору).
Розділом 3 договору визначено порядок та умови надання кредиту.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки номер НОМЕР_1 .
Згідно розділу 5 договору, товариство зобов'язане надати позичальнику кредит на умовах та в порядку передбачених договором та правилами. В свою чергу позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором
Відповідно до п. 10.5 Договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.2.5. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, договір продовжує діяти до повного виконання позичальником зобов'язань за ним.
Даний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «5134» 17.07.2024 року о 18:57, який був відправлений на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та перерахувало гроші в розмірі 5000 гривень шляхом їх зарахування на платіжну картку з маскою № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» №19921-1354-123865232 від 17.07.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься у позові та заяві про усунення недоліків позовної заяви, заборгованість по тілу кредиту, а також по відсотках рахується за період з 17.07.2024 року по 25.12.2024 року, розмір процентної ставки 1,5% в день. Позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 575 гривень, яка складається із 5 000 гривень заборгованості по тілу кредиту, 12 075 гривень заборгованості за відсотками та 2500 гривень неустойки.
Щодо укладення кредитного договору
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону)пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).
Такі дії сторін свідчать про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину, оскільки він був підписаний відповідачем, за допомогою одноразового ідентифікатора, який він отримав на номер мобільного телефону.
Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту
Відповідно до ст. ст.526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За нормою ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526,527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Разом з тим, у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19) є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Пунктом 5.1.13. кредитного договору передбачено, що товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених в п. 6.4. Договору.
Відповідно до п.6.4. у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений в договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.
В даному випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів (в тому числі і всіх платежів передбачених даним договором) протягом 30 календарних днів, з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги (повідомлення), у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику повідомлення (вимоги) та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги (повідомлення). В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов'язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги (повідомлення), повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені договором.
З додатку №1 - графік платежів до кредитного договору вбачається, що відповідач зобов'язаний сплатити тіло кредиту у розмірі 5 000 грн - 12 липня 2025 року.
З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» суд дійшов до висновку, що банк не скористався обов'язковим порядком досудового врегулювання спору, щоб у нього виникло право дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ « ІННОВА ФІНАНС» було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано.
Отже, в частині вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту слід відмовити у зв'язку з її передчасністю звернення із такою вимогою до суду без попереднього досудового врегулювання згідно п.6.4 кредитного договору.
Щодо стягнення заборгованості по відсоткам
Визначаючи розмір заборгованості у частині відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із п.5 Законом №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Законом №3498-XI) від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону №3498-XI установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону N 3498-IX, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.
Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз'яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом N 3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). Тобто, у період з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 1%.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3498-XI зобов'язано надавачів фінансових послуг, не зазначених у пункті 3 розділу ІІ Закону та надавачів допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
У заяві представника позивача від 21 січня 2025 року про виправлення недоліків позовної заяви останнім зазначено, що заборгованість по відсоткам нараховано за період з 17.07.2024 року по 25.12.2024 року.
Відповідно до п.2.6. кредитного договору та наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами у період з 17 липня 2024 року по 25 грудня 2024 року нараховувались за процентною ставкою 1,5%, а тому у період з 21 серпня 2024 року по 25 грудня 2024 року відсотки нараховувались у розмірі більшому ніж встановлений законом з визначених підстав.
У період з 17 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року позивачем нараховано заборгованість по відсоткам у розмірі 2550 грн (5000 (тіло кредиту) х 1,5% (розмір передбаченої договором процентної ставки) х 34 дня (кількість днів у періоді, починаючи з дня, наступного за днем укладення кредитного договору)), що є правильним.
У зв'язку з наведеним вище суд доходить до висновку, що розмір заборгованості за період з 21 серпня по 25 грудня 2024 року підлягає зменшенню, виходячи з встановленого ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1% і становить 6350 гривень (5000 (тіло кредиту) х 1% (максимальний розмір денної процентної ставки встановленої Законом) х 127 дів (кількість днів у періоді)).
Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за процентами становить 8900 гривень (2550 грн + 6350 грн).
Щодо задоволення вимог про стягнення 3175 грн відсотків за період з 21.08.2024 року по 25.12.2024 року слід відмовити у зв'язку із безпідставністю з вказаних вище мотивів.
Щодо стягнення заборгованості по пені
З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2500 грн слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню та із відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по відсоткам за кредитним договором №4670270724 від 17 липні 2024 року у розмірі 8900 грн.
Водночас, у задоволенні інших вимог слід відмовити, зокрема щодо стягнення тіла кредиту у зв'язку з передчасністю таких вимог, а в частині стягнення пені в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.,
Відповідно до платіжної інструкції №40 від 26 грудня 2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн.
З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (45,47%), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1101,37 грн (2422,4 * 8900 / 19 575).
На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДР:44127243, юридична адреса вул.Болсуновська,8, поверх 9 у м.Київ прострочену заборгованість по відсоткам за договором позики №4670270724 від 17 липня 2024 року у розмірі 8900 (вісім тисяч дев'ятсот) гривень та судовий збір у розмірі 1101 (однієї тисячі однієї) гривні 37 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК