Справа № 646/1966/21
№ провадження 1-кп/646/64/2025
12 серпня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 в порядку ст. 333 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному 26.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000001486 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про проведення слідчих дій, а саме: доручити органу досудового розслідування - слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області провести слідчий експеримент з участю обвинуваченого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_8 шляхом відтворення обстановки і обставин даної дорожньо-транспортної пригоди з залученням спеціаліста - експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса для з'ясування даних про швидкість руху автомобіля «БМВ 525» під керуванням ОСОБА_3 , об'єктивну видимість пішохода з місця водія, місце наїзду на пішохода ОСОБА_9 , час руху пішохода до місця наїзду, для чого необхідно залучити статиста- жінку такого ж віку, як і потерпіла ОСОБА_9 , 1966 року народження, встановити момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_3 , слідчий експеримент провести з застосуванням необхідних вимірювань, складання схем і фото фіксацій.
В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що в ході слідчого експерименту, проведеного 19.212.2020 ОСОБА_3 брав участь у ньому як свідок, а в подальшому він набув статусу обвинуваченого, що тягне недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту; також технічні дані протоколу слідчого експерименту від 19.12.2020, на думку сторони захисту не відповідають дійсності та фактичним обставинам пригоди, і саме тому він з самого початку відмовився його підписувати; статист, який приймав участь у слідчий дії був - чоловік, ( а не жінка ), вказівки про те, як потрібно рухатися статисту давав сам слідчий ОСОБА_10 .
Вважає, що слідча дія по відтворюванню обстановки і обставини події від 19 грудня 2020 року проводилася не з показів свідків, не при тих умовах, які були в момент ДТП, темп руху пішохода відтворювала не та людина, яка повинна була задіяна для цього тощо, що в цілому свідчить про неспроможність протоколу цього проведеного на досудовому розслідуванні слідчого експерименту, як доказу. Про необхідність проведення повторного слідчого експерименту зазначено в рішенні слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_11 від 17 лютого 2021 року, згідно якого слідчий ОСОБА_10 зобов'язаний був провести повторно слідчий експеримент на досудовому розслідуванні.
Прокурор проти задоволення даного клопотання заперечувала, посилаючись на те, що оцінку допустимості доказів суд надає під перебування у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті. Посилання на показання свідків, які приймали участь у слідчому експерименті, представлені захисником не повністю, а лише окремими частинами, які не відображають загальної картини подій, що призвело до неправильної інтерпретації фактів. Під час слідчого експерименту був присутні захисник ОСОБА_12 , таким чином права ОСОБА_3 було забезпечено. У частині посилання на те, що ОСОБА_3 приймав участь у вказаній слідчій дії як свідок, а потім набув статусу підозрюваного, вказала, що такі дії узгоджуються із постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18). Посилання на ухвалу слідчого судді Київського районного суду ОСОБА_11 від 17 лютого 2021 року щодо обов'язку слідчого провести повторний слідчий експеримент не є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_13 та захисник не скористалися таким правом, оскільки на виклики слідчого для проведення повторного слідчого експерименту не з'являлися.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 погодилися з позицією прокурора.
З'ясувавши думку учасників провадження, суд прийшов до наступного.
Відповідно до положень частини третьої статті 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Такий експеримент може проводитися за участю спеціаліста, експерта, під час його проведення можуть проводитися вимірювання, фотографування, відеозапис, складатися схеми, виготовлятися графічні зображення. До участі в слідчому експерименті залучаються підозрюваний, свідок, захисник, інші особи.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 15.12.2020 року за участю ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_14 , вказаний експеримент був проведений за участю понятих, в період часу з 07год 30хв та погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП . Згідно протоколу слідчого експерименту від 19.12.2020 року за участю свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_14 , в ньому заначено, що погодні умови збігалися з тими, які мали місце на момент ДТП.
У Постанові Верховного Суду від 02.07.2024 №303/5115/15к міститься правова позиція про те, що статті 240 КПК України не передбачає обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення експериментів.
Крім того, суд не позбавлений можливості самостійно надати оцінку доказам сторони обвинувачення та сторони захисту з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення у нарадчій кімнаті.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту, оскільки переконливих доводів, які б слугували підставою вважати проведені органом досудового розслідування слідчі експерименти за участю обвинуваченого та свідка сумнівним та необхідності проведення повторного слідчого експерименту суду надано не було, а питання, поставлені у клопотанні захисника будуються на версії сторони захисту і не відповідають даним щодо фактичних обставин, які маються в матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 240, 333 , 350 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про проведення слідчих дій, - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути надані у разі подання апеляційної скарги на вирок суду.
Суддя ОСОБА_1