Справа № 644/6865/25
Провадження № 3/644/1687/25
Іменем України
12 серпня 2025 р. м.Харків
Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, рнокпп НОМЕР_1 , головного бухгалтера ТОВ «СЕКВОЙЯ 2000», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
встановив:
До Індустріального районного суду міста Харкова надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення № 1282/20-40-07-30 від 29.07.2025 року, ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером ТОВ «СЕКВОЙЯ 2000», яке розташовано за адресою: м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, буд. 301, офіс 19, з 01.07.2023 року по 31.03.2025 року (триваюче порушення, яке виявлено 24.06.2025 року), в порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п. 135.1 ст. 135 , п.п 140.5.51 та п.п 140.5.11, п. 140.5 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено суму фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 355 408 грн., у т.ч. у III кварталі 2023 року 9301 грн., у IV кварталі 2023 року 134 535 грн., у І кварталі 2024 року 46 210 грн., у II кварталі 2024 року 51 000 грн., у III кварталі 2024 року 34 000 грн., у IV кварталі 2024 року 29 362 грн. та у І кварталі 2025 року 51 000 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 63 973 грн., у т.ч. у III кварталі 2023 року 1 674 грн., у IV кварталі 2023 року 24 216 грн., у 1 кварталі 2024 року 8 318 грн., у II кварталі 2024 року 9 180 грн., у III кварталі 2024 року 6 120 грн., у IV кварталі 2024 року 5 285 грн. та у І кварталі 2025 року 9 180 грн., чим порушила вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
В порушення вимог п.п. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, занижено податкові зобов'язання на загальну суму 3 978 грн., у т.ч. за липень 2023 року на суму 3026 грн., за вересень 2024 року на суму 952 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (показник рядка 18 Декларації) на суму 3 978 грн., в т. ч. за серпень 2023 року на суму 3 026 грн., за вересень 2024 року на суму 952 грн.
В порушення вимог частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» за зовнішньоекономічним контрактом від 19.06.2023 № 1/2023, який укладено з NINGBO CHENTIAN INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD, Китай та за зовнішньоекономічним контрактом від 23.11.2023 № FGL2023112302, який укладено з JIANGSU FAYGO UNION MACHINERY CO.,LTD, Китай, в порушення вимог абз. 1 п.п. 267.2.1 п. 267.2, п.п. 267.3.1 п. 267.3 п. 267.4 ст. 267 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1, із змінами та доповненнями, занижено транспортний податок на загальну суму 31 250 грн., у т.ч. за 2023 рік у сумі 6 250 грн., за 2024 рік у сумі 25 000 грн..
В порушення вимог п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, не надано податкову декларацію з транспортного податку за 2023 та 2024 роки; п. 63.3 ст.63 Кодексу, п.п. 8.4., 8.5. п.8. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами і доповненнями, в результаті чого не подано повідомлення за формою № 20-ОПП по 23 об'єктам оподаткування (транспортні засоби).
В порушення вимог п. 201.10 ст.201, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних при виникненні податкових зобов'язань: порушення строку реєстрації до 15 календарних днів на суму ПДВ 3 269,5 грн., порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 7290,17 грн.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про розгляд повідомлялась, причини неявки суду не повідомила.
Суддею вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, доказів поважності причин його неявки в судове засідання ним надано не було.
Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та провести судове засідання за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України,
Об'єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею є суспільні відносини в сфері оподаткування.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю вини яку формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 КУпАП можуть бути керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають викладатись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Неконкретність обвинувачення не дозволяє особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, організувати ефективний захист своїх інтересів, а суду перевірити обґрунтованість висунутого обвинувачення у вчиненні правопорушення.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, яке зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення № 1282/20-40-07-30 від 29.07.2025р., який останньою не підписано, надано: акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “СЕКВОЙЯ 2000» № 27740/20-40-07-13-05/39503390 від 24.06.2025р.; запрошення Головного управління ДПС у Харківській області для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі головного бухгалтера ТОВ “СЕКВОЙЯ 2000» ОСОБА_1 на 13 год. 00 хв. 29.07.2024р.; акт неявки посадових осіб ТОВ «СЕКВОЙЯ 2000» на підписання протоколів про адміністративне правопорушення № 2991/ж12/20-40-07-13-05/39503390 від 29.07.2025р.; наказ (розпорядження) № 59к від 20.09.2024 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1 .
При дослідженні вказаних доказів встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підтвердження порушень податкового законодавства надано не всі сторінки акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “СЕКВОЙЯ 2000» № 27740/20-40-07-13-05/39503390 від 24.06.2025р., а лише сторінки під №№ 1-3, 61-63, без жодних додатків до акта перевірки.
Вищевказане ставить під сумнів належне виконання Головним управлінням ДПС у Харківській області обов'язку щодо зібрання та подачі до суду доказів та доброчесність останнього під час вчинення таких дій.
Суд зазначає, що висновки, викладені в Акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Акт перевірки не є правовим актом, який установлює відповідальність для платника податків. При цьому дії службової особи щодо складання такого акту та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює будь-яких прав і обов'язків для платника податків.
Зазначена позиція висловлена, наприклад, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.03.2019р. по справі №810/5854/14, а також Верховним Судом в постановах від 17.07.2019р. по справі №814/2124/14, від 08.09.2020р. по справі №П/811/2893/14.
В свою чергу, Податковий кодекс України не містить норм, за якими Акт перевірки є носієм доказової інформації на відміну від довідки перевірки (п. 86.1 ст. 86 ПК України).
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 15 «Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016р. №566 до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно п. 16 «Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016р. № 566, якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в податкових органах та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Однак, Головним управлінням ДПС у Харківській області до акту перевірки не надано жодних доказів, зокрема документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували встановлені актом порушення вимог податкового законодавства.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення № 1282/20-40-07-30 від 29.07.2025 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення триваючого адміністративного правопорушення з 01.07.2023 р. по 31.03.2025 р. При цьому, зі змісту протоколу слід дійти висновку, що правопорушення стосується періоду часу починаючи з 2023 року до моменту його виявлення - 24.06.2025 р.
Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою.
Водночас з наказу (розпорядження) № 59к від 20.09.2024 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1 вбачається, що остання прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «СЕКВОЙЯ 2000» з 23.09.2024 року. Інформації про те, що ОСОБА_1 працювала на вказаному підприємстві з 2023 року матеріали судової справи не містять.
З огляду на вищевикладене слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення № 1282/20-40-07-30 від 29.07.2025 року не містить зазначення обставин, які з урахуванням положень КпАП України, свідчили б про відповідальність ОСОБА_1 , як головного бухгалтера, за події, які відбувалися задовго до її працевлаштування у ТОВ “ СЕКВОЙЯ 2000».
В сукупності вищевикладеного, суд вважає, що Головне управління ДПС у Харківській області допустило порушення вимог чинного законодавства під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та не довело “поза розумним сумнівом» належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами наявність в діях ОСОБА_1 ознак складів адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, оцінивши належним чином всі наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не доведена у встановленому законом порядку, а відтак в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим, провадження в даній справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя Я.М. Ритов