Справа № 643/1568/25
Провадження № 2/643/2246/25
12.08.2025
12 серпня 2025 року м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі представника - Лоскот Марини Ігорівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
Позивач КП «Харківські теплові мережі» - в особі представника Лоскот М.І. звернулося до суду з позовною заявою, якою просить стягнути: -з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість на загальну суму 23 611,81 грн; -з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість на загальну суму 41 929,00 грн. Також представник позивача просить стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 3 108,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 до 06.06.2019 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , площею 65,1 кв.м, з централізованою системою опалення, теплопостачання, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі». Із 06.06.2019 згідно договору купівлі-продажу від 06.06.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1267, єдиним власником квартири став ОСОБА_1 . Відповідачі користувалися тепловою енергією, яку подає позивач в централізовану систему теплопостачання всього будинку. За адресою: АДРЕСА_2 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (опалення та гаряча вода), на ім'я ОСОБА_1 . За вказаною вище адресою відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Відповідачі будучи зобов'язаними своєчасно здійснювати оплату за отриманні послуги, припинили виконувати взяті на себе зобов'язання. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг, станом на 01.01.2025 у відповідачів утворилася заборгованість на загальну суму 62 986,97 грн, з яких: - у відповідача ОСОБА_2 23 059,20 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2014 по 05.06.2019; 371,82 грн - інфляційні втрати; 180,79 грн - 3% річних; - у відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 41 929,00 грн, з яких: 35 503,84 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 06.06.2019 по 31.12.2024; 764,40 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 3 079,05 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 по 30.12.2024; 443,04 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 103,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 33,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 1 462,72 грн - інфляційні втрати; 538,61 грн - 3% річних. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача, а також судові витрати в сумі 3 108,00 грн.
Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.
Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке. Позивачем додано до позовної заяви відомість нарахувань та оплат за послуги теплової енергії та гарячої води, у відповідності до яких неможливо визначити, яким чином позивач виконав нарахуання плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період, не зазначено норми споживання на 1 кв.м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні. Позивачем не подано документів про помісячні показники будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено. Із наданого позивачем розрахунку неможливо перевірити правильність нарахування заборгованості. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач у своїх відомостях зазначає, що 3 січня 2014 року по січень 2020 року включно загальна площа опалювального житла становила 63,39 кв.м, а з лютого 2020 року по грудень 2024 року включно - 63,4 кв.м. Документальне збільшення позивачем, хоч і невелике, загальної площі власності відповідача, на думку останнього, є безпідставним та протиправним. Позивачем не надано жодних даних, які необхідні для розрахунку обсягу спожитої гарячої води, а тому, на думку відповідача, нарахування сум заборгованості за спожиті послуги є безпідставними та необґрунтованими. Більш того, розрахунок сум до сплати за попередні періоди, а саме з січня 2014 року по лютий 2020 року, проводився на 2 (дві) особи, хоча жодних правових підстав для цього не було. Також ОСОБА_1 зазначив, що з 06.06.2019, згідно договору купівлі-продажу, він став єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а всі мешканці були зняті з реєстрації 14.06.2019, натомість він, ОСОБА_1 , офіційно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Окремо зазначив про якість отриманих послуг стосовно постачання теплової енергії та гарячої води. Так, 24.02.2020 за його заявою було опломбовано та перекрито вентиль холодної води (Акт КП «Харківводоканал» від 24.02.2020), 04.10.2023 при обстеженні гарячого водопроводу були виявлені видимі розриви (тамбур) біля квартири АДРЕСА_4 , тому працівником КП «Харківводоканал» було опломбовано та заглушено стояк з гарячою водою (Акт від 04.10.2023) На даний момент постачання гарячої води відсутнє. Відтак, зауважує, що через неякісне обслуговування системи опалення та подачі гарячої води, він, як споживач, отримував неналежної якості послуги. Заперечує усі зазначені позивачем нарахування, оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та протиправними. Бльш тго, позивачем не надано розрахунок та періоди, за які індекс споживчих цін перевищив відповідний поріг індексації у розмірі 103 відсотки та його показник для здійснення обрахування дійсних інфляційних втрат.
Також, відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 25.04.2025, на підставі ч.ч. 11, 12, 13 ст. 187 ЦПК України, залишено без руху позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі представника - Лоскот Марини Ігорівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. У тексті зазначеної ухвали суду, окрім іншого, звернуто увагу позивача та його представника на те, що відповідачем ОСОБА_1 повідомлено суд в усній формі про те, що другий відповідач по справі ОСОБА_2 - помер.
На виконання вимог ухвали суду від 25.04.2025, представник позивача КП «Харківські теплові мережі» - Давидов В.О., подав до суду письмові додаткові пояснення, де зазначив таке. Повідомлення відповідача ОСОБА_1 щодо ймовірної смерті відповідача ОСОБА_2 , всупереч покладеного на нього, ОСОБА_1 , обов'язку щодо доведення такої обставини, жодним доказом не підтверджується та відповідно є припущенням ОСОБА_1 . У свою чергу, позивачем до позовної заяви додано всі необхідні документи на обґрунтування своїх позовних вимог. Інших документів у позивача немає, тому підтвердити або спростувати факт смерті відповідача ОСОБА_2 не виявляється можливим.
Відповідь на відзив стороною позивача до суду не подавалася.
За тривалий час перебування справи в суді, будь-яких клопотань про витребування доказів стороною позивача заявлено не було.
Ухвалою суду від 01.05.2025 продовжено розгляд справи.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо) не застосовувалися.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзив та клопотання відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, надані докази, дійшов до такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 до 06.06.2019 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , площею 65,1 кв.м. (а.с.4-8).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.06.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1267, єдиним власником квартири АДРЕСА_1 став відповідач ОСОБА_1 (а.с.4-8).
Зазначена квартира має централізовану систему опалення, теплопостачання, яке постачає КП «Харківські теплові мережі».
Позивач КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.
Постачання теплової енергії відповідачам підтверджується актами про включення опалення та відключення опалення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Із 01 грудня 2021 року на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII у багатоквартирних будинках набрав чинності індивідуальні договори про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет 31 жовтня 2021 року.
Згідно із п. 5 Індивідуальних договорів, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Розрахунковим періодом відповідно до п. 32 Індивідуальних договорів є календарний місяць.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Пунктом 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - «Правила») визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Пунктом 34 зазначених вище Правил встановлено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до положень п. 36 зазначених вище Правил, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Положеннями п. 37 Правил визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Встановлено, що між сторонами наявні фактичні договірні відносини, оскільки послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідачам фактично надавалась позивачем.
У тексті позовної заяви представник позивача зазначає, що за адресою: АДРЕСА_2 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (опалення та гаряча вода), на ім'я ОСОБА_1 .
Також, судом встановлено, що за вказаною вище адресою відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані. (а.с.21-24). Однак, зазначена квартира перебувала у власності спочатку ОСОБА_2 , а на теперішній час перебуває у власності ОСОБА_1 .
Щомісячно позивач нараховував плату за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак відповідачами кошти за вказані послуги в повному обсязі не сплачувались.
Щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Із позовної заяви вбачається, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг, станом на 01.01.2025, у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 41 929,00 грн, з яких: 35 503,84 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 06.06.2019 по 31.12.2024; 764,40 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 3 079,05 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 по 30.12.2024; 443,04 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 103,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 33,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 1 462,72 грн - інфляційні втрати; 538,61 грн - 3% річних.
Розмір заборгованості підтверджується наданою відомістю (розрахунком) заборгованості. (а.с.11-15).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує суму заборгованості у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та, одночасно, подав письмове клопотання про застосування строків позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Строк карантину неодноразово продовжувався.
Так, постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 9 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року (із змінами і доповненнями), карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.»
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, також строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану, то період заборгованості з 06 червня 2019 року по 31 грудня 2024 року не виходить за строки позовної давності.
Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за послуги з постачання теплової енергії у межах строку позовної давності за період з 06.06.2019 по 31.12.2024 складає 35 503,84 грн.
Разом із цим, позивачем не обґрунтовано нарахування заборгованості за послугу з постачання теплової енергії саме на 2 (двох) осіб за період з 06.06.2019 по 01.02.2020 на суму 5 098,91 грн, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 31.12.2024 в сумі 30 404,93 грн (35 503,84 грн - 5 098,91 грн = 30 404,93 грн).
При цьому, сума заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії в розмірі 764,40 грн за період з 01.11.2022 по 30.12.2024 є незмінною та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Далі, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послугу з постачання гарячої води в сумі 3 079,05 грн, яка утворилася у останнього за період з 01.01.2024 по 30.12.2024.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечує зазначену суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води, оскільки, відповідно до Акту КП «Харківводоканал» Департамент збуту від 04.10.2023, при обстеженні гарячого водопроводу були виявлені видимі розриви (тамбур) біля квартири АДРЕСА_4 , тому працівником КП «Харківводоканал» було опломбовано та заглушено стояк з гарячою водою. На теперішній час постачання гарячої води відсутнє.
На підтвердження факту опломбування та заглушення стояка з гарячою водою, відповідач ОСОБА_1 надав суду копію Акту від 04.10.2023. (а.с.36).
У свою чергу, представник позивача не подав заперечення та не спростував такі доводи відповідача ОСОБА_1 , доказів протилежного суду не надав.
Разом із цим, як вбачається із Відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість за послугу з постачання гарячої води в сумі 3 079,05 грн у ОСОБА_1 утворилася з 01.01.2024 по 30.12.2024, тобто у період відсутності постачання гарячої води.
У зв'язку з викладеним, вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 3 079,05 грн, не підлягає задоволенню.
Відповідно, підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, а саме в сумі 187,44 грн за період з 01.11.2022 по 01.09.2023, а за період з 01.10.2023 по 30.12.2024 в сумі 255,60 грн - задоволенню не підлягає.
Що стосується суми заборгованості в розмірі 103,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024 та суми заборгованості в розмірі 33,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024, то вони залишаються незмінними та підлягають задоволенню.
Далі, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 1 462,72 грн та 3% річних в сумі 538,51 грн саме за період 01.06.2019 по 31.01.2022, тобто в межах строку позовної давності, що підтверджується відповідним розрахунком. (а.с.15).
Разом із цим, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню сума заборгованості за період з 01.03.2020 по 31.12.2024, то інфляційні втрати та 3% річних також підлягають частковому задоволенню та стягненню за такий же період, тобто в сумі: 1 088,57 грн - інфляційні втрати, 394,78 грн - 3% річних.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 32 977,56 грн, з яких: 30 404,93 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 31.12.2024; 764,40 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 187,44 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 01.09.2023; 103,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 33,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 1 088,57 грн - інфляційні втрати; 394,78 грн - 3% річних.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Отже, з урахуванням того, що у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 32 977,56 грн.
В іншій частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Як вже зазначалося судом у тексті вище, відповідачем ОСОБА_1 повідомлено суд в усній формі про те, що другий відповідач по справі ОСОБА_2 - помер у вересні 2022 року.
Така інформація зазначалася позивачу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Разом із цим, стороною позивача жодних доказів на підтвердження або спростування факту смерті відповідача ОСОБА_2 суду не надано.
При цьому, представник позивача не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування інформації з органів РАЦС.
У зв'язку з відсутністю такої інформації, суд позбавлений можливості прийняти законне та об'єктивне рішення в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, суд не має права збирати докази у справі з власної ініціативи, крім певних винятків. Основний принцип цивільного судочинства - диспозитивність, що означає ініціативу у збиранні доказів мають сторони справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
З урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про недостатність доказів та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 .
Далі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із платіжної інструкції № 18242 від 13.12.2024 при пред'явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (а.с.1).
Також позивачем понесені витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 80,00 грн (оплата та надання відомостей з ЄДР), що підтверджується платіжною інструкцією 16018 від 01.11.2024. (а.с.9).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 50,32% (в сумі 32 977,56 грн), то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 563,94 грн (32 977,56 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 65 540,81 грн (загальна сума позовних вимог) = 50,32% х 3108 грн (сума сплаченого судового збору)).
На підставі викладеного вище та керуючись: ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274, 276 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі представника - Лоскот Марини Ігорівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_3 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, заборгованість за послуги теплопостачання на загальну суму 32 977 (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) гривень 56 копійок, з яких: 30 404,93 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2020 по 31.12.2024; 764,40 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 187,44 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 01.09.2023; 103,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 33,72 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання за період з 01.11.2022 по 30.12.2024; 1 088,57 грн - інфляційні втрати; 394,78 грн - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», р/р НОМЕР_3 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, судовий збір в сумі 1 563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) гривні 94 копійки.
Відмовити в іншій частині позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Сугачова