Справа № 127/6529/25
Провадження 2/127/1134/25
11 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участі: секретаря судового засідання Бойчук Я. П.,
представника Вінницької окружної прокуратури - прокурора Карманчук Л. В.,
представника Вінницької міської ради Петренко К. В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дудчика О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у комунальну власність Вінницької міської ради,-
Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у комунальну власність Вінницької міської ради.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року, заяву сторони позивача про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арештуна спірне майно.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Дудчика О. М. задоволено та продовжено відповідачу ОСОБА_4 , процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
10.04.2025 року на адресу суду надійшов письмовий відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дудчика О. М. на позовну заяву в якому відповідач ОСОБА_1 , повністю заперечив проти заявлених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
14.04.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
05.05.2025 року на адресу суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
До початку розгляду справи по суті, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дудчиком О. М., подано письмове клопотання про залишення без руху позовної заяви у зв'язку із тим, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» було внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України, який набрав чинності 09.04.2025.
Зазначив, що у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень вище вказаного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Частиною другою ст. 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Представник позивача Вінницької міської ради Петренко К. В., заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Дудчика О. М., посилаючись на обставини, зазначені у поданих письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Представник Вінницької окружної прокуратури - прокурор Карманчук Л. В., також заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Дудчика О. М., посилаючись на обставини, зазначені у поданих письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
З'ясувавши позиції учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Так, прокурором заявлені позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської ради житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі убиральню літ. «Г», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 506.3 кв.м, житлова площа 238.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1314305705101; про витребування у ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської ради житлового будинку літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 202.8 кв.м, житлова площа 146.5 кв.м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2535078505020; про витребування у ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером: 0510100000:02:098:0146, площею, 0.0735 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1602760005101; про витребування у ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером: 0510100000:02:098:0147, площею 0.1 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1596890505101; про витребування у ОСОБА_2 у комунальну власність Вінницької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером: 0510100000:02:098:0145, площею 0.0679 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1603942305101.
Таким чином, прокурором заявлені вимоги про витребування нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» було внесено зміни, зокрема, до ст. ст. 261, 388, 390 і 391 ЦК України.
Цей Закон набрав чинності 09.04.2025.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень вище вказаного Закону, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Так, ч. 2 ст. 391 ЦК України передбачено, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Судом прийнято до уваги, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
В ході розгляду даної справи суду необхідно оцінити наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна, оскільки судове рішення, ухвалене за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст. ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не зможе вважатися таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для вирішення спору.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 177 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом:
«У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;
«Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Так, вищевказані зміни до норм процесуального закону внесені після відкриття провадження у справі, водночас норми вищевказаних статтей ЦК України, підлягатимуть застосуванню судом під час ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи. Тобто, на стадії вирішення питання про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості спростувати добросовісність набувачів спірного майна, а відтак, оскільки зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідачів, як потенційно добросовісних набувачів.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справі «МПП «Фортеця» проти України» зазначено, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», учасники справи зобов'язані вчиняти обов'язкові дії, спрямовані виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.
Варто зауважити, що статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany).
Можливо, що у разі задоволення позову у цій справі, право власності відповідачів, які набули спірне майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до «позбавлення» власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення ЄСПЛ у справі «Совтрансавто Холдінг проти України»).
Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Доводи сторони позивача у своїх запереченнях на клопотання про відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки відповідачі не можуть вважатися добросовісними набувачами, є передчасними та безпідставними, оскільки в межах відповідної стадії судового розгляду, сторона позивача не враховує відсутність у суду процесуальної можливості наперед встановити добросовісність чи недобросовісність набувачів, яким є відповідачі у даній справі, добросовісність яких взагалі презюмується законом. При цьому належний висновок щодо добросовісності чи недобросовісності відповідачів, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду.
З огляду на вказані норми закону, суд дійшов висновку про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви 28.02.2025 року.
Таким чином, після відкриття провадження у справі судом встановлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають судочинству, оскільки у відповідності до ч. 5 ст. 390 ЦК України умовою вирішення даного спору є попереднє внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 11 ст. 187 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без руху і надання позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», ст. ст. 2, 4, 12, ч. 4 ст. 177, ч. 2 ст. 185, ч. 11 ст. 187, ст. ст. 189, 191, 196-200, 258-261 ЦПК України, суд -
Зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви - 28.02.2025.
Позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у комунальну власність Вінницької міської ради - залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви - 28.02.2025.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява залишається без розгляду.
Надіслати учасникам справи копію даної ухвали до електронних кабінетів.
Суд попереджає учасників судового процесу про неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.
Повний текст ухвали виготовлено 12.08.2025 року.
Суддя: