Справа № 149/2247/25
Провадження №3/149/1029/25
Номер рядка звіту 307
12.08.2025 року м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Олійник І. В., розглянувши матеріали, що надійшли від БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
13.07.2025 об 11:00 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, зокрема, висловлювалася нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою щодо своєї дружини ОСОБА_2 .
Вказані дії кваліфіковано, як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки не повідомив, заяв, клопотань не подав. Про розгляд справи повідомлявся в порядку, визначеному ст. 277-2 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також про розгляд справи про адміністративне правопорушення Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, до суду не з'явився, суддя, з урахуванням ст.ст. 245, 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Така позиція суду узгоджується з висновками зазначеними у рішеннях ЄСПЛ, відповідно до яких на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а частиною 2 цієї ж статті передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству, а дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя.
Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 120947 від 13.07.2025 в якому викладені обставини правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, наявні відмітки про роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, від надання письмових пояснень та отримання копії протоколу він відмовився;
письмовими поясненнями ОСОБА_3 за змістом яких остання підтвердила конфлікт між нею та чоловіком в ході якого він висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою;
іншими зібраними у справі доказами.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 2 КУпАП).
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, наявні в матеріалах справи відомості про особу ОСОБА_1 , суддя доходить висновку про застосування адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 27, 33-35, 39-1, 173-2, 221, 280, 284, 294, 307, 308 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./Хмільн.р-н/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA308999980313060106000002624, Код класифікації доходів бюджету: 21081100) у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК