Справа № 146/453/20
"11" серпня 2025 р. смт.Томашпіль
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву про самовідввд судді ОСОБА_3 по скарзі ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -
В провадження судді ОСОБА_1 надійшла заява про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Заявлений самовідвід мотивований тим, що в скарзі зазначено, що у 2010 році група осіб, за попередньою змовою, зокрема ОСОБА_5 заволоділа коштами скаржника. У ОСОБА_5 суддя винаймає будинок, власником якого вона є та перебуває з нею в добрих відносинах, з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи заявив собі самовідвід.
Суддя ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, зазначив в заяві, розглядати заяву без його участі в зв'язку із зайнятістю.
Скаржник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви про самовідвід повідомлявся належним чином.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід.
Фіксування судового засідання не здійснювалось.
Розглядаючи заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Підстави відводу (самовідводу) судді в кримінальному процесі визначені ст. ст. 75-76 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст. ст. 75-76 КПК України, суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим.
Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя неповинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі. (стаття 15 Кодексу суддівської етики).
Безсторонність (неупередженість) суду має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, а саме: при врахуванні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумніву його безсторонності. Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Статтею 7 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки.
У п. 49 Висновку N 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.
Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов'язки ретельно (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи N 3 (2002).
Водночас, посилання на п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, без вказівки в чому саме полягають підстави для самовідводу, унеможливлює надання оцінки заявленому самовідводу судом який його вирішує, задля уникнення можливих зловживань правом на самовідвід.
Таким чином, заявляючи самовідвід, суддя повинен вказати які саме об'єктивні та суб'єктивні обставини стали підставою для самовідводу.
Обґрунтовуючи заяву про самовідвід, суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 посилається на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а саме на інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості. Зокрема, такими обставинами суддя зазначає, те що у в скарзі зазначено, що у 2010 році група осіб, за попередньою змовою, зокрема ОСОБА_5 заволоділа коштами скаржника. У ОСОБА_5 суддя винаймає будинок, власником якого вона є та перебуває з нею в добрих відносинах.
При цьому в даній заяві не зазначає, що наведені обставини можуть вплинути на прийняття ним законного та обґрунтованого рішення. Також не було доведено наявність реальних і обґрунтованих обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді ОСОБА_3 та унеможливлювали б винесення ним об'єктивного рішення у справі, а саме не надано доказів того, що суддя проживає в особи, прізвище якої вказно в скарзі.
Тому на думку суду, такі обставини не свідчать про упередженість судді та відповідно не можуть слугувати підставою для відводу судді.
Інших обставин, які б виключали участь судді в розгляді даної скарги суддею наведено не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлений самовідвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для самовідводу судді ОСОБА_3 , що передбачені положеннями ст. 75 КПК України, у зв'язку з чим у задоволені заяви необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст.75,76,80, 81 КПК України, суддя,
У задоволенні заяви про самовідвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1