іменем України
Справа № 126/894/25
Провадження № 2-а/126/49/2025
"31" липня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудь О. Г.
секретар Кучанська В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить скасувати постанову № 419 від 10.04.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позов мотивує тим, що 10.04.2025 року отримав постанову відносно себе про накладення на нього адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення № 419 винесену 10.04.2025 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладання штрафу у розмірі 17000 (сімнадцяті тисяч) грн. 00 коп..
Як вбачається з постанови, що оскаржується № 419 від 10.04.2025 року, 04.04.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 складено протокол, за вхідним № 4523 від 04.04.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В свою чергу відповідач в постанові № 419 від 10.04.2025 року згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення з вх. № 4523 від 04.04.2025 року установив, що громадянин ОСОБА_1 виконав вимоги абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 року в частині обв'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ від 11.04.2024 року уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреса електронне пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальне підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. Тобто, відповідач постановою № 419 від 10.04.2025 року визнав, що позивач не виконав вимог щодо оновлення та уточнення своїх персональних даних.
Вказує, що він був визнаний непридатним до служби згідно наказу МОУ № 402 від 2008 року та знятий з обліку 01.04.2011 року за станом здоров'я.
На даний час позивач є кліриком Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, штатним дияконом Парафії Різдва Христового кафедрального собору міста Тульчин.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконним та необгрунтованим.
Позивач адміністративних правопорушень не вчиняв, виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, а тому зобов'язань про явку до ТЦК протягом зазначеного часу не мав, всі необхідні документи для оновлення даних своєчасно надав, тому вважає що вищевказана постанова винесена незаконно.
Під час винесення постанови що оскаржується посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було грубо порушено приписи ст. 268 КУпАП, зокрема - йому ненадане право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За приписами ст. 248 КУпАП - розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
З постанови не вбачається де розглядалася справа, зокрема постанову склав виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з номером постанови 524, натомість в шапці постанови зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться в АДРЕСА_2 . Постанова підготовлена та підписана, окрім ОСОБА_2 , невідомим службовцем ЗСУ, оскільки прізвище написано нерозбірливо для ідентифікації.
Норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII.
Згідно положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
У Протоколі і оскаржуваній постанові відсутнє посилання на те, що відповідач з поважних причин не міг отримати необхідні дані з Реєстрів.
Посилання відповідача в постанові на те, що позивач не уточнив свої персональні дані жодним із визначених законом способів у термін з 18 травня по 17 липня 2024 року є безпідставними, оскільки визначальним у даному випадку для застосування адміністративної відповідальності до особи є саме неможливість отримання персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних.
Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до статті 210 КУпАП, відповідачем в постанові та протоколі про адмінправопорушення не зазначено.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є не доведеним.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву в якій просив справу розглянути без нього, позов задовольнити.
Представник відповідача Підвашецький В.М. в судове засідання не з'явився, подав відзив, в якому вказав, що підстав для скасування постанови немає, оскільки ОСОБА_1 було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак на нього, як на військовозобов'язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом уточнити адресу проживання, номер засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності), інші персональні дані. Згідно відомостей АІТС «Оберіг» (Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів)громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги абз.7 ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП. За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому просив позовну заяву залишити без задоволення.
Також надав письмову заяву в якій просив справу розглянути без представника відповідача за наявними в матеріалах документами. Позовну заяву залишити без задоволення.
З урахуванням позиції сторін, матеріалів справи та вимог закону суд визнає, що позов підлягає задоволенню з таких міркувань.
Судом встановлено, що 10.04.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 419 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у відношенні позивача ОСОБА_1 ..
Згідно вказаної постанови позивач ОСОБА_1 не виконав вимоги абз. 4 п.1 ч. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ від 11.04.2024 уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеною постановою, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються приписами КУпАП.
Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу, що ст. 210 КУпАП також містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі по тексту - Закон № 3633-ІХ).
Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 п.п.1 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Суд погоджується із висновком щодо наявності у позивача обов'язку оновити персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ.
Разом з тим, суд враховує законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок в обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Таким чином, доказів в підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Крім того, ні протокол, ні постанова ні містять посилань, що саме ці дані у позивача змінилися та підлягали оновленню.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими докази.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 10.04.2025, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також законності оспорюваної постанови, є необґрунтованими, оскільки суперечать наведеним вище висновкам суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.04.2025 року, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено штраф в розмірі 17000 гривень, прийнята не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.
Разом з тим, позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 2 від 18.04.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., тобто у більшому розмірі.
За таких обставин у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ч.1 ст. 139 КАС України 605,60 гривень позивачу належить повернути з державного бюджету як надмірно сплачені, а решту 605,60 гривень стягнути з відповідача як суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 38, 122, 247, 251, 254-256, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № 419 від 10.04.2025 року, про накладення адміністративного стягнення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, зайво сплачений ним згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 2 від 18.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. Г. Рудь