Єдиний унікальний номер 341/1273/25
Номер провадження 3/341/256/25
12 серпня 2025 року місто Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р., за участю ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .
установив
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 29 липня 2025 року серії ЕПР 1 № 406640 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, за наступних викладених у протоколі обставин.
29 липня 2025 року о 23 годині 17 хвилин на автодорозі державного значення Н-09 «Мукачево-Львів», 360, водій автомобіля Mitsubishi, н. з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у результаті чого здійснив наїзд на косулю. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.1 ПДР України, за що передбачено відповідальність статтею 124 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу потерпілі відсутні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно відбулось зіткнення указаного автомобіля під його керуванням із косулею, яка раптово вибігла на проїзну частину дороги. Запевнив, що швидкісний режим не порушував, був уважним і стежив за дорожньою обстановкою, керованості автомобілем не втрачав. Об'єктивно не мав можливості уникнути зіткнення із твариною через її раптову появу. Тварина після зіткнення побігла до лісу. Поліцію викликав його напарник, з яким вони разом поверталися зі службового відрядження на службовому автомобілі, який застрахований з максимальним покриттям ризиків (повне каско). Саме через наявність каско викликали поліцію для фіксації події. У випадку визнання його винуватим просив призначити штраф.
Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає в порушені учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вказана норма закону є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті адміністративного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретної норми нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Водночас для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не знайшла свого підтвердження і він не може бути притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі необхідно закрити, з наступних підстав.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Структура складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення - суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; об'єктивну сторону - конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; суб'єкт правопорушення - конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; суб'єктивну сторону складу - ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.
Усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП настає, якщо учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з положеннями пункту 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Указана норма є загальною і застосовується поряд із іншими конкретними нормами ПДР України забороняючого чи зобов'язального характеру.
Згідно з положеннями пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Стосовно порушення вказаного пункту ПДР України суддя зазначає про те, що оцінка дій водія на відповідність приписам цього пункту залежить від конкретних дій водія щодо вибору швидкості руху та прийомів керування автомобілем під час руху в конкретних дорожніх умовах, коли лише односторонні дії водія, пов'язані із не обранням безпечної швидкості руху, призвели до виникнення ДТП (виїзд за межі дороги, втрата керованості тощо).
Зважаючи на те, що ДТП у справі, яка розглядається, мала місце не через втрату керованості автомобілем з боку ОСОБА_1 чи його виїздом за межі проїзної частини, суддя дійшов висновку про відсутність у діях особи порушення саме пункту 12.1 ПДР України.
Таким чином, кваліфікація дій особи щодо порушення пунктів 2.3 «б», 12.1 ПДР України працівником поліції здійснена неправильно, оскільки у справі відсутні взагалі будь-які докази того, що водій був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не контролював рух автомобіля чи керував ним небезпечно.
Крім того, відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 29 липня 2025 року серії ЕПР 1 № 406640 у результаті ДТП потерпілі відсутні.
Так, схема місця ДТП містить дані про власника транспортного засобу, проте суд позбавлений можливості самостійно визначати статус відповідних осіб як потерпілих. Указані дії належать до компетенції правоохоронного органу, який складає протокол про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа, збирати дані про спричинення шкоди третім особам внаслідок вчинення ДТП, визначати потерпілих.
Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб'єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення від 29 липня 2025 року серії ЕПР 1 № 406640, який за своєю суттю є обвинувальним актом компетентного органу, не визнаю його належним доказом для використання у процесі доказування винуватості ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, оскільки у ньому не описані обставини, які вказують на об'єктивну сторону та на об'єкт правопорушення, зазначеного у статті 124 КУпАП, за якою кваліфіковано відповідні діяння особи, не визначено потерпілу особу, неправильно здійснено правову кваліфікацію дій водія в частині порушення вимог ПДР України.
Суддя звертає увагу на те, що межі розгляду справи про адміністративне правопорушення визначаються даними, які зазначені органом обвинувачення саме у протоколі про адміністративне правопорушення.
Окремо звертаю увагу на те, що саме працівник поліції не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 251, статтями 254, 256, КУпАП, щодо складання протоколу, а, за своєю суттю, формулювання обвинувачення, збирання та надання суду належних і допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
З огляду на відсутність доказів в частині порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3. «б», 12.1 ПДР України, через відсутність згідно з протоколом про адміністративне правопорушення потерпілої особи, наявність якої є обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суддя не вбачає підстав для визнання особи винуватою за вказаною нормою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 124, 247, 251, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ