12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3006/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025
у справі № 904/3006/24
за позовом акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни
про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148 764,58 грн, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, пені в розмірі 7 672,98 грн, 3% річних в розмірі 6 301,84 грн, інфляційні втрати в розмірі 20 431,20 грн,
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни (далі - ФОП Преображенська І.Д., відповідач) про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 148 764,58 грн, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, пені у розмірі 7 672,98 грн, 3% річних у розмірі 6 301,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 431,20 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/3006/24 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148 764,58 грн, суму боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, пеню у розмірі 537,30 грн, 3% річних у розмірі 6 300,30 грн, інфляційних втрат у розмірі 20 431,20 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 910,16 грн; у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 135,68 грн, 3% річних у розмірі 01,54 грн - відмовлено.
ФОП Преображенська І.Д. 28.07.2025 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/3006/24, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Преображенської І.Д. у справі № 904/3006/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 904/3006/24 є стягнення у сумі 183 401,18 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що ФОП Преображенська І.Д. посилається на випадок передбачений підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначає про важливість висновку Верховного Суду в аналогічних справах, роз'яснення правової позиції у справах порядку укладання типових договорів за умови наявності діючих договорів оренди приміщень та порядку визначення належного відповідача.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; при цьому, не вказує жодної справи, яка б містила у собі зазначену ним виключну правову проблему (кількісний критерій) та приклади різного вирішення судами цієї правової проблеми (якісний критерій).
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», цю категорію справ.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Преображенської І.Д. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/3006/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/3006/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов