12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13557/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025
у справі № 910/13557/24
за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД"
про стягнення 159 900,58 грн,
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (далі - ТОВ "Оіліндустрія ЛТД", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 159 900,58 грн за договором про надання послуг.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/13557/24 у задоволенні позову відмовлено.
АТ "Укргазвидобування" 28.07.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/13557/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 159 900,58 грн.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Укргазвидобування" у справі № 910/13557/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі № 910/13557/24 є стягнення у сумі 159 900,58 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що АТ "Укргазвидобування", посилається на випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає, що перегляд у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у цій справі має виняткове значення для скаржника як суб'єкта господарювання; зазначає, що скаржник є найбільшою нафтогазовидобувною компанією в Україні, включений до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України; у зв'язку із здійсненням господарської діяльності скаржник укладає велику кількість господарських договорів з капітального ремонту свердловин, під час виконання яких контрагенти допускають простої, внаслідок чого позивач зазнає збитків; у більшості випадків контрагенти відмовляються відшкодовувати збитки, що призводить до судових спорів; неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права надає можливість недобросовісним контрагентам завдавати збитки та безпідставно відмовляти у їх відшкодуванні.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення "виняткове значення" для учасника справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
За оцінкою Верховного Суду, касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійснені судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/13557/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 910/13557/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов