31 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1110/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Кібенко О. Р., Мамалуй О. О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А
та представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 (головуючий - Іванов О. Г., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 (суддя - Золоторьова Я. С.)
у справі № 904/1110/24
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Золотий Ренет"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт"
про зобов'язання провести аудит фінансової звітності товариства
У зв'язку з відпусткою судді Баранця О. М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025.
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Садівничого товариства "Золотий Ренет" про зобов'язання відповідача забезпечити аудиторській фірмі Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет" за період 2018 - 2021 років протягом десяти днів з дати набрання судовим рішенням законної сили, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" завірених підписами уповноваженої особи копій всіх документів відповідно до визначеного у Договорі про проведення аудиту (аудиторської перевірки) надання впевненості обсягу аудиторських послуг та доступу до всієї іншої інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет" за період 2018 - 2021 років.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" і Садівничим товариством "Золотий Ренет" було укладено Договір про проведення аудиту надання впевненості за № 01/08 НВ. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" надіслало запит голові Садівничого товариства "Золотий Ренет" Сухорукову П. І., в якому вказувало, що попри укладений договір на проведення аудиторської перевірки особа, відповідальна у Товаристві за ведення бухгалтерського обліку, не надає необхідну для аудиторської перевірки інформацію, і додатково запитала таку інформацію і документи. Однак вказаний запит Садівниче товариство "Золотий Ренет" проігнорувало.
3. З огляду на наведене, позивач звернулась до суду з вимогою у примусовому порядку зобов'язати Садівниче товариство "Золотий Ренет" забезпечити аудиторській фірмі Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.
5. Рішення місцевого господарського суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не є стороною договору від 16.09.2022 № 01/08НВ про проведення аудиту (аудиторської перевірки) надання впевненості, укладеного між Аудиторською фірмою "Капітал-Експерт" та Садівничим товариством "Золотий Ренет" в особі голови СТ "Золотий Ренет" Сухорукова П. І., тобто її права та інтереси не виконанням договору не порушені.
6. Суди зазначили, що право на подання позову про зобов'язання виконати договір мають сторони такого договору, тому позивач за цією позовною вимогою не є належним.
7. Також місцевий господарський суд послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), відповідно до яких, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлені неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
8. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що питання щодо проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет", відносяться до внутрішньої діяльності кооперативу. Суд, як орган державної влади, не може підміняти органи управління кооперативу. Саме вони, виходячи з мети діяльності та нагальних потреб, повинні вирішувати статутні завдання кооперативу, в той час як суд може за зверненням члена кооперативу перевірити законність діянь юридичної особи.
9. Також, апеляційний господарський суд відхилив посилання позивача на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/783/17 та від 28.04.2021 у справі № 908/522/20 щодо зобов'язання товариства провести аудит, зазначивши, що наведена практика нерелевантна до спірних правовідносин, оскільки в зазначених справах відносини регулюються Законами України "Про акціонерні товариства" та "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а позивач не є акціонером та їй не належать відсотки у статутному капіталі товариства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
10. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
11. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/783/17 та від 28.04.2021 у справі № 908/522/20.
12. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, другої статті 18 Закону України "Про кооперацію".
Позиція інших учасників справи
13. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. ОСОБА_1 є членом садівничого товариства "Золотий Ренет", відповідно до виданої товариством книжки від 10.07.2010.
15. Загальними зборами, оформленими протоколом № 1 від 20.08.2016 затверджено Статут Садівничого товариства "Золотий Ренет".
16. Пунктом 8.1. Статуту визначені основні права членів Товариства, якими є:
- участь в управлінні Товариством, право голосу на зборах членів Товариства, право обирати і бути обраним в органи управління Товариством;
- одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність Товариства;
- приватизувати виділену земельну ділянку (згідно п.5 ст.35 Земельного кодексу України) з правом заповіту, дарування або здачі її в оренду;
- здійснювати будівництво будинку та інших споруд відповідно до затвердженого типового або індивідуального проекту згідно чинного законодавства України;
- тримати на виділеній земельній ділянці птахів, кроликів, нутрій, бджіл з дотриманням обов'язкових санітарних норм і правил, без збитку нормальному відпочинку та сусідніх садових ділянках, окрім парокопитних свиней, корів тощо;
- вийти з членів Товариства за письмовою заявою.
17. 27.08.2022 садоводами Садівничого товариства "Золотий Ренет" направлена заява голові Садівничого товариства "Золотий Ренет" Сухорукову П.І. про прохання надати річні фінансові звіти за 2018-2021 роки з підписами 104 садоводів.
18. Відповіді на вищевказане звернення матеріали справи не містять.
19. 16.09.2022 між Аудиторською фірмою "Капітал-Експерт" (виконавець) та Садівничим товариством "Золотий Ренет" в особі голови СТ "Золотий Ренет" Сухорукова П. І. (замовник) був підписаний договір № 01/08НВ про проведення аудиту (аудиторської перевірки) надання впевненості.
20. Пунктом 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Замовник призначає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити за плату аудиторську перевірку фінансових звітів (Баланс та ф.2) та цільового використання коштів садівництва Замовника за період 2018-2021 р.р. з метою висловлення аудитором думки з надання впевненості, про те, чи Звіт відображають достовірно, в усіх суттєвих аспектах інформацію.
21. Згідно з п.3.1.1. Договору виконавець зобов'язаний якісно та вчасно провести аудиторську перевірку у відповідності до умов Договору.
22. Відповідно до п.3.3.2 договору, замовник зобов'язаний у строки погоджені сторонами, у межах терміну перевірки, відповідно до запитів виконавця, надати останньому засновницькі а також інші документи та будь-яку повну і достовірну інформацію (включно із тією, що становить комерційну таємницю замовника), необхідну виконавцю для проведення аудиторської перевірки в повному обсязі і в терміни, встановлений договором.
23. Термін аудиторської перевірки за Договором - до 21.10.2022 (п.5.1).
24. Строк дії договору розпочинається з дати його укладення та закінчується 21.10.2022 (п.8.4 Договору).
25. 31.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" надіслало запит голові Садівничого товариства "Золотий Ренет" Сухорукову П. І., в якому просило, що попри укладений договір на проведення аудиторської перевірки особа, відповідальна у Товаристві за ведення бухгалтерського обліку, не надає необхідну для аудиторської перевірки інформацію, і додатково запитала таку інформацію і документи.
26. Відповіді на вказаний запит до матеріалів справи не надано.
27. Листом від 25.06.2023 за № 5 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" повідомило Садівниче товариство "Золотий Ренет" про продовження ігнорування з боку Садівничого товариства "Золотий Ренет" заходів із проведення аудиту, у зв'язку із чим товариство прийняло рішення припинити його проведення.
Позиція Верховного Суду
28. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
30. Стосовно визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
31. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
32. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
33. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
34. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування статті 18 Закону України "Про кооперацію".
35. Відповідно до статті 18 Закону України "Про кооперацію" перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу за результатами фінансового року здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності, якщо інше не передбачено статутом кооперативу. Виконавчий орган забезпечує суб'єкту аудиторської діяльності доступ до інформації в межах, передбачених статутом кооперативу.
36. Скаржник стверджує, що вона має право вимагати від товариства проведення аудиту, втім у цій справі аудит проводився на підставі договору, укладеного між товариством та аудиторською фірмою. Із встановлених судами обставин справи не випливає, що такий аудит був ініційований позивачем.
37. Дійсно, суди встановили що 27.08.2022 садоводами Садівничого товариства "Золотий Ренет" направлена заява голові Садівничого товариства "Золотий Ренет" Сухорукову П. І. про прохання надати річні фінансові звіти за 2018-2021 роки (з підписами 104 садоводів). Позивач вказує, що така вимога була направлена товариству з метою замовлення аудиторської перевірки господарської діяльності товариства.
38. Втім, ця вимога не може вважатися вимогою про проведення аудиту (це вимога про надання документів). Товариство в подальшому уклало договір з аудиторською фірмою на проведення аудиторської перевірки, який не виконало (не надало документи для перевірки). Через що аудиторська фірма листом від 25.06.2023 за № 5 повідомила Садівниче товариство "Золотий Ренет" про припинення проведення аудиту.
39. У цій справі позивач вже у 2024 році звернулася до суду з вимогою зобов'язати товариство "забезпечити аудиторській фірмі можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет" за період 2018 - 2021 років протягом десяти днів з дати набрання судовим рішенням законної сили, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал-Експерт" завірених підписами уповноваженої особи копій всіх документів відповідно до визначеного у Договорі про проведення аудиту (аудиторської перевірки) надання впевненості обсягу аудиторських послуг та доступу до всієї іншої інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Садівничого товариства "Золотий Ренет" за період 2018 - 2021 років".
40. Отже, вимога позивача не стосується її права вимагати від товариства проведення аудиту чи надання їй та іншим садоводам - членам товариства документів для проведення такого аудиту самостійно.
41. Позивач вимагає спонукати товариство виконати договір з аудиторською фірмою, укладення якого не було ініційовано позивачем та який, як встановили суди, ще 21.10.2022 припинив свою дію.
42. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на подання позову про зобов'язання виконати договір мають сторони такого договору, тому позивач за цією позовною вимогою не є належним. Суд при цьому послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), відповідно до яких, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлені неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
43. Відтак з викладеного, у цій справі Верховний Суд не оцінює правильність висновків суду апеляційної інстанції, який додатково висловився про відсутність права у позивача як члена садівничого товариства вимагати проведення аудиту господарської діяльності садівничого товариства, і не формує правових висновків з питань комплексного застосування статей 96-1 Цивільного кодексу України, статей 12, 18 Закону "Про кооперацію", статей 1, 7 Закону "Про аудиторську діяльність", а також за аналогією статей 109, 110 Закону "Про акціонерні товариства", статті 41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", про який просить позивач, обґрунтовуючи своє право вимагати від товариства проведення аудиторської перевірки (яке за обставинами цієї справи вона не реалізувала, тобто не зверталася з відповідною вимогою до товариства).
44. Отже посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються необґрунтованими та відхиляються.
45. З огляду на наведене, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.
46. Разом з цим, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/783/17 та від 28.04.2021 у справі № 908/522/20.
47. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
48. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
49. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
50. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
51. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
52. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
53. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
54. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
55. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
56. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
57. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
58. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
59. Проаналізувавши висновки, що викладені у наведених постановах Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
60. Так, у справі № 910/783/17 (про неврахування висновків з якої стверджує скаржник) предметом розгляду були вимоги ПрАТ "ФФ "Дарниця", як акціонера ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ", до ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" про зобов'язання відповідача забезпечити аудитору - ТОВ "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит" можливість проведення аудиту консолідованої фінансової звітності ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" та його дочірніх підприємств станом на визначену позивачем дату та за рік, що закінчився 31.12.2015, шляхом надання протягом десяти днів з дати набрання судовим рішенням законної сили уповноваженому представнику ТОВ "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит" завірених підписом уповноваженої особи та печаткою ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" копій документів та інформацію відповідно до запиту аудитора, із зазначенням у позовній заяві переліку інформації та документації, яка вимагається; зобов'язання ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" забезпечити аудитору - ТОВ "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит" можливість проведення аудиту консолідованої фінансової звітності ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" та його дочірніх підприємств станом на визначену позивачем дату та за рік, що закінчився 31.12.2015, на замовлення акціонера - ПрАТ "ФФ "Дарниця", шляхом надання протягом десяти днів з дати набрання судовим рішення законної сили письмової відповіді з інформацією, де визначена дата початку аудиторської перевірки; зобов'язання відповідача надати податкову звітність за 9 місяців 2016 року та електронну копію бухгалтерської бази за період, що перевіряється, зокрема, в електронному вигляді за 2016 рік.
61. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, позовні вимоги ПрАТ "ФФ "Дарниця" задоволено частково: зобов'язано відповідача забезпечити аудитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит" можливість проведення аудиту консолідованої фінансової звітності відповідача та його дочірніх підприємств станом на та за рік, що закінчився 31.12.2015, на замовлення акціонера - позивача шляхом надання протягом десяти днів з дати набрання судовим рішенням законної сили письмової відповіді з інформацією, де визначена дата початку аудиторської перевірки. В іншій частині позову відмовлено.
62. Верховний Суд постановою від 14.02.2018 касаційну скаргу ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 у справі №910/783/17 залишив без змін.
63. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, спір у цій стосується реалізації права ПрАТ "ФФ "Дарниця", як акціонера ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ", вимагати на підставі ст.75 Закону України "Про акціонерні товариства" проведення аудиторської перевірки діяльності відповідача. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів, що передбачене зазначеною статтею право акціонерів є складовою права на управління товариством в установленому законом і установчими документами порядку.
64. Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/783/17 не є релевантними по відношенню до справи, яка розглядається з огляду на відмінність нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та фактичних обставин у цих справах, оскільки правовідносини у справі № 910/783/17 виникли з приводу реалізації акціонером, який є власником більше ніж 10 відсотків акцій акціонерного товариства своїх прав, зокрема передбачених приписами стаття 75 Закону України "Про акціонерні товариства", натомість у справі, яка розглядається правовідносини виникли між членом садівничого товариства та садівничим товариством, які регулюються положеннями Закону України "Про кооперацію".
65. У справі № 908/522/20 предметом спору були вимоги фізичної особи, учасника ТОВ "Агрофірма Тера", що володіє часткою 50% у статутному капіталі Товариства до ТОВ "Агрофірма Тера" про зобов'язання Товариства забезпечити Аудитору можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 звітні роки на замовлення її учасника (позивача) протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили, шляхом надання Аудитору завірені підписом уповноваженої особи копій всіх документів відповідно до визначеного у договорі про надання аудиторських послуг від 14.10.2020 № 10 обсягу аудиторських послуг та доступу до всієї іншої інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 звітні роки; зобов'язання Товариства надати позивачу належним чином засвідчені копії документів згідно з переліком (установчі документи; бухгалтерську, договірну і управлінську документацію).
66. Господарський суд Запорізької області рішенням від 09.10.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021, позов задовольнив частково, відмовивши в частині вимог щодо витребування лише тих документів, які позивач не конкретизував.
67. Верховний Суд постановою від 28.04.2021 касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Тера" залишив без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2020 у справі №908/522/20 залишив без змін.
68. Залишаючи без змін судові рішення у наведеній справі Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства наділений правом вимагати аудиторської перевірки. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг. Учасник є замовником аудиту. Отже, позивач, як учасник Товариства, реалізуючи своє право на управління Товариством, мав право вимагати від нього як проведення аудиторської перевірки його діяльності, так і надання Товариством документів. У вирішенні спорів за позовами учасників товариств з обмеженою відповідальністю про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства належить враховувати, що передбачене право учасників спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому, як і право на отримання інформації про діяльність товариства, є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку. Право учасника товариства звернутись з вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, натомість, обов'язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону. Позовні вимоги у цій справі вмотивовані положеннями статей 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та обґрунтовані безпідставним ухиленням Товариства від надання документів, які позивач як його учасник з часткою 50% вимагав для ознайомлення та проведення аудиторської перевірки. Оскільки позивач є учасником товариства (його частка становить 50% статутного капіталу Товариства), який реалізував своє корпоративне право шляхом звернення до відповідача з вимогою про забезпечення проведення аудиту фінансової звітності Товариства та витребування відповідних документів, а відповідач не забезпечив проведення такого аудиту та не надав витребуваних документів, то господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги (за виключенням витребування документів, які позивач не конкретизував).
69. З огляду на наведене Суд зазначає, що висновки у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 908/522/20 не є релевантними по відношенню до справи, яка розглядається з огляду на відмінність нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та фактичних обставин у цих справах, оскільки правовідносини у справі № 908/522/20 виникли з приводу реалізації учасником товариства з обмеженою відповідальністю, якому належить більше 10% статутного капіталу товариства своїх прав, зокрема передбачених приписами статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", натомість, як вже зазначалось вище, у справі, яка розглядається правовідносини виникли між членом садівничого товариства та садівничим товариством, які регулюються положеннями Закону України "Про кооперацію".
70. Згідно з пунктом 5 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
71. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
72. Так, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про дослідження судами наявних у справі доказів та встановлення обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних рішення і постанови у цій справі.
73. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
74. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
75. За таких обставин, перевіривши застосування судом першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
76. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
77. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
78. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
79. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
81. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.
Розподіл судових витрат
82. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1110/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1110/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1110/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. Р. Кібенко
О. О. Мамалуй