8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2409/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Трофімов І.В.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Логінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 133'293 грн
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Логінова Андрія Валерійовича про стягнення 133'293 грн, з яких: 108'551,77 грн - основна заборгованість, 5633,93 грн - інфляційні втрати, 1344,02 грн - 3% річних, 25000 грн - моральна шкода.
Судові витрати які складаються зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу обладнання №1141124 від 11.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань; зобов'язано позивача надати пояснення з приводу того, чи виступала ОСОБА_1 у спірних правовідносинах як суб'єкт господарювання, чи як фізична особа.
22.07.2025 представник позивача подала письмові пояснення, в яких вказала, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступала як фізична особа.
Розглянувши матеріали справи та подані позивачем письмові пояснення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Суд наголошує, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Суд установив, що позивачка станом на момент укладення спірного договору була зареєстрована як ФОП.
Предметом розгляду даної справи є вимога позивачки про повернення авансу в сумі 108'551,77 грн, який було сплачено на виконання договору купівлі-продажу обладнання №1141124 від 11.11.2024, та інші похідні вимоги.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Велика Палата Верховного суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Оскільки позивачка станом на момент укладення спірного договору була зареєстрована як ФОП, суд зобов'язав позивачку надати пояснення з приводу того, чи виступала ОСОБА_1 у спірних правовідносинах як суб'єкт господарювання, чи як фізична особа.
Представник позивача в своїх письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступала саме як фізична особа.
Таким чином, за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин дана справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на те, що спір у справі № 922/2409/25 відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем не було заявлено клопотання про повернення сплаченої суми судового збору, а тому у суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
За наявності відповідного клопотання судовий збір буде повернуто позивачу.
Враховуючи викладене та наведені приписи процесуального законодавства, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Керуючись ст. 231, 232, 233, 234, 235 ГПК України, суд
Закрити провадження у справі 922/2409/25 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 12.08.2025.
Суддя І.В. Трофімов