29 липня 2025 року Справа № 915/687/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,
представників сторін:
прокурор ? Левкович А.Є.
від позивача ? представник позивача - Грумінська Д.О.,
від відповідача 1 ? Реутенко О.О.,
від відповідача 2, 3 - адвокат Колесник Д.В. (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/687/22
за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Столиця-Буд",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривьера ЛТД",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рив'єра-9",
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1977391 грн. 21 коп.
Заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія "Столиця-Буд", Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ривьера ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рив'єра-9" грошових коштів у загальній сумі 1977391 грн. 21 коп. - коштів пайової участі.
Обґрунтовуючи позов, прокурор вказує, що за результатами вивчення звіту про результати державного фінансового аудиту бюджету міста Миколаєва за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 від 17.08.2021 № 15-14-14/3, що проводився Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді.
Так, у період з 28.07.2016 по 18.12.2019, на підставі декларації про початок будівельних робіт від 25.07.2016 № МК 083162071644 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД» та ТОВ «Рив'єра-9» здійснено будівництво об'єкту «Другий, пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 21 (секції № 1, № 2).
26.12.2019 управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 18.12.2019, відповідачам видано сертифікат № МК 162193601056, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
До пункту 12 акту про готовність об'єкту до експлуатації від 18.12.2019 внесено дані, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п/п 6, п. 4, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент введення об'єкту в експлуатацію) ? будівництво об'єкту за умови спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, а також рішення Миколаївської міської ради №47/32 від 24.06.2010.
Разом з тим прокурор вважає, що підстави для звільнення замовників будівництва зазначеного об'єкту від сплати коштів пайової участі відсутні, а тому вбачається порушення відповідачами положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що мало наслідком нанесення збитків державі в особі Миколаївської міської ради у вигляді упущеної вигоди через несплату пайової участі.
Як стверджує прокурор, ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьєра ЛТД» та ТОВ «Рив'єра-9» не споруджували об'єкти соціальної інфраструктури, а передача до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу по вул. Червоних Майовщиків, 5-В, що належала ЗАТ «Київміськбуд-1» (яку відповідачі визначили підставою для звільнення від сплати коштів пайової участі), відбулася на виконання умов Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві № 36/01 від 29.04.2005, укладеного між Миколаївською міською радою та ЗАТ «Київміськбуд-1» до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким започатковано пайову участь в розвитку інфраструктури населеного пункту.
За такого, на думку прокурора, підстави для звільнення замовників будівництва об'єкту «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 21, (секції № 1, № 2)» від необхідності оплати ? відсутні.
Крім того, Миколаївською міською радою передано в оренду ЗАТ «Київміськбуд-1» земельні ділянки 4810136300:06:003:0001 площею 56200 м2 та 4810136300:06:002:0004 площею 478741 м2 для забудови об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві, що є предметом Інвестиційного договору.
При тому, що об'єкт «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 21, (секції № 1, № 2)», за будівництво якого відповідачами не сплачено кошти пайової участі, збудовано на земельній ділянці 4810136300:06:003:0025, яка, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.01.2014 Миколаївською міською радою передана в оренду ТОВ «Ривьєра ЛТД» строком до 28.01.2022.
Таким чином, за твердженнями прокурора, у зв'язку з укладенням Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві № 36/01 від 29.04.2005, ЗАТ «Київміськбуд-1» отримав в оренду земельну ділянку за «пільговими» умовами без застосування конкурсних процедур.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 15.11.2021 за період з 01.01.2014 по 10.11.2021 від ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» 02.11.2020 надійшло 1 896 644,27 грн коштів пайової участі об'єктом «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 20, (секції № 1, № 2)», закінчений будівництвом 22.12.2020, який розташований поруч зі спірним об'єктом забудови.
Відповідачі з Миколаївською міською радою договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у місті Миколаєві не укладали, вказавши в п. 12 акту про готовність об'єкту до експлуатації від 18.12.2019, що звільнені від сплати коштів пайової участі на підставі п/п 6, п. 4, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - будівництво об'єкту за умови спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, а також рішення Миколаївської міської ради № 47/32 від 24.06.2010.
Відповідно до акту готовності об'єкта від 18.12.2019, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 98 869 560,72 грн.
Таким чином розмір пайової участі складає 1 977 391,21 грн. (98 869 560,72 грн - загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта х 2% - ставка пайової участі для житлових будівель і споруд).
З урахуванням наведеного, прокурор вважає кошти пайової участі в указаній сумі такими, що підлягають стягненню з відповідачів у порядку ст. 1212 ЦК України.
За такими вимогами ухвалою від 11.01.2023 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її в порядку загального позовного провадження та призначено в ній підготовче засідання на 22.02.2023.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву, який надійшов в суд від 20.02.2023 (вх. № 1997/23) позов не визнали, вважаючи його необгрунтованим та безпідставним, з посиланням, зокрема, на наступне:
1) системний аналіз норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", дає підстави дійти висновку, що замовники які здійснюють будівництво об'єктів будівництва зобов'язані здійснити відрахування до бюджету коштів на створення у подальшому за рахунок бюджету об'єктів соціальної сфери. В той же час замовники, здійснюючи спорудження об'єктів соціальної інфраструктури за власний рахунок в складі своїх об'єктів будівництва на земельних ділянках населених пунктів, виконують свій обов'язок щодо прийняття участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не зобов'язанні додатково сплачувати пайові внески.
Відповідно до абз. 2 п. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-УІ (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) (надалі Закон - № 3038-VI), у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Вказана норма дозволила замовнику будівництва не сплачувати пайовий внесок за будівництво будинку по вул. Лазурній 9, корп. 21, оскільки було зараховано в якості пайової участі квадратні метри дитячого садочку, а вже згодом відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 15.11.2021 за період з 01.01.2014 по 10.11.2021 від ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» 02.11.2020 надійшло 1 896 644,27 грн коштів пайової участі за об'єкт «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 20, (секції № 1, № 2)», закінчений будівництвом 22.12.2020, який розташований поруч зі спірним об'єктом забудови, коли вже зараховані в якості пайової участі квадратні метри дитячого садочку вичерпались.
2) фактом передачі в комунальну власність територіальної громади міста Миколаєва є саме державна реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради приміщення нежитлової будівлі, дитячого садка реєстраційний номер майна: 25687710, адреса нерухомого майна: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Червоних Майовщиків, будинок 5В, що відбулось саме 11.10.2011, коли вже діяв Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
До прийняття закону «Про регулювання містобудівної діяльності» діяв Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000, який містив аналогічні положення про сплату пайової участі замовниками будівництва.
За інформацією Миколаївської міської ради від 26.10.2021, підставою для прийняття до комунальної власності будівлі дитячого навчального закладу стало рішення міської ради № 47/32 від 24.06.2010, яке прийнято на підставі звернення ЗАТ «Київміськбуд-1» на виконання Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві № 36/01 від 29.04.2005 та Додаткової угоди № 1 про зміну Інвестиційного контракту.
Умовами Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві №36/01 від 29.04.2005 передбачено, що його предметом є реалізація проекту по комплексній забудові об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві площею 26 га з отриманням Миколаївською міською радою 5% загальної площі квартир.
Натомість, до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва не передавалися площі квартир, як це обґрунтовує прокурор, нібито зводячи дії ЗАТ «Київміськбуд-1» до передачі саме на виконання умов Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві №36/01 від 29.04.2005 приміщення дитячого садка, а передано сам дитячий садок як об'єкт соціальної інфраструктури міста.
3) проект будівництва «Нове будівництво. Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території м. Миколаєва по вул. Лазурна, 9, корп. №21 (секції №1, №2) (Перша черга будівництва 2-го мікрорайону). Коригування» був розроблений у 2007 році саме ЗАТ «Київміськбуд-1» і є доопрацьованою частиною проекту по комплексній забудові об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві площею 26 га, і в рамках цього проекту будівництва ЗАТ «Київсьміськбуд-1» було виконано частину зобов'язань замовника будівництва зі плати пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту міста Миколаїв.
Згодом права та обов'язки замовника будівництва перейшли від ЗАТ «Київсьміськбуд- 1» до відповідачів, що мало і свої правові наслідки.
Згідно ч. 4 п. 6 статті 40 вказаного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Тобто на момент передачі до комунальної власності приміщень дитячого садочка та реєстрації за територіальною громадою міста Миколаєва цього нерухомого майна, вже діяла норма про те, що до сплати пайової участі не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 року N 3038- VI "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
Ні рішення Миколаївської міської ради №47/32 від 24.06.2010 року, яке було передумовою прийняття дитячого садочку до комунальної власності, ні умови інвестиційного договору не були приведені Миколаївською міською радою у відповідність до Закону України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності".
Натомість права замовника будівництва, як і законодавчо встановлені пільги в частині спорудження об'єктів соціальної інфраструктури перейшли від ЗАТ «Київміськбуд-1» до відповідачів по справі.
Станом на 18.12.2019 року, станом дату складання Акту готовності об'єкта до експлуатації від 18.12.2019 року, норма ч. 4 п. 6 статті 40 вказаного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" діяла в зазначеній вище редакції, а тому вказані пільги розповсюджували свою дію і на відповідачів.
За змістом Закону № 132-ІХ та Прикінцевих та перехідних положень до нього у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
4) проект «Нове будівництво. Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території м. Миколаєва по вул. Лазурна, 9, корп. №21 (секції №1, №2) (Перша черга будівництва 2-го мікрорайону). Коригування» є частиною загального проекту по комплексній забудові об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лілії на намивній території І-ї та ІІ-ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві площею 26 га. На думку відповідачів, таке додатково свідчить про те, що вимоги прокурора щодо стягнення пайової участі із частини загального проекту також є передчасними, оскільки черг будівництва ще є багато.
Прокурор у відповіді від 27.02.2023 на відзив наполягав на доводах, викладених у позовній заяві, зазначивши, зокрема, що:
1) пунктом 9 рішення Миколаївської міської ради від 24.06.2010 № 47/32 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності об'єктів державної та іншої власності», яке відповідачами в акті про готовність об'єкту до експлуатацію від 18.12.2019 як підстава для звільнення від коштів пайової участі, надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу по вул. Червоних Майовщиків, 5-В, та належить ЗАТ «Київміськбуд-1». Підставою для прийняття вказаного рішення стало звернення ЗАТ «Київміськбуд-1» щодо прийняття до комунальної власності дитячого навчального закладу на виконання Інвестиційного контракту № 36/01 щодо будівництва житлового мкр. «Ліски-2». Тобто, передача ЗАТ «Київміськбуд-1» до комунальної власності дитячого навчального закладу відбулася на виконання Інвестиційного контракту № 36/01, а державна реєстрація права власності на даний об'єкт в 2011 році не змінює підстав такої передачі.
2) Поряд з наявними в матеріалах доказами щодо передачі зазначеного об'єкту соціальної інфраструктури відповідно до Інвестиційного контракту № 36/01, відповідачами не надано доказів його передачі на виконання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чи Закону України «Про планування і забудову територій».
3) Також, ч. 6 ст. 25 Закону України «Про планування і забудову територій» станом на 29.04.2005 (дату укладання інвестиційного контракту №36/01) та додаткової угоди до нього №1 містила право замовника комплексної забудови території (міської ради) визначити розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, у договорі з інвестором на підставі проектної документації. Натомість частина 7 вказаної норми Закону містила вказівку щодо того, що майнові права на збудовані об'єкти містобудування визначаються договорами між замовником та інвестором у встановленому законом порядку.
Норма щодо сплати пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури, передбачена ст. 27-1 Закону, внесена до нормативного акту згідно із Законом № 509-17 від 16.09.2008 і набрала чинності з 14.10.2008. При цьому, забудовники об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі, підлягали звільненню від сплати коштів пайової участі, натомість органам місцевого самоврядування заборонялось отримання будь-яких послуг, у тому числі передачі матеріальних та нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень), здійснення будівництва об'єктів, крім пайової участі в грошовій формі.
Ураховуючи викладене, визначений умовами інвестиційного договору обов'язок передачі забудовником 5% квартир (а відповідно до додаткової угоди об'єкту соціальної інфраструктури відповідної площі) є реалізацією майнових прав замовника, визначених ч. 7 ст. 25 Закону (в редакції на час укладення інвестиційного контракту).
Відповідно, передача дитячого садка у 2010 році не може бути за своєю правовою природою виконанням обов'язку забудовника щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури, визначеного Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки такого обов'язку на час укладання інвестиційного контракту не існувало.
4) У подальшому, внаслідок відчуження об'єкту незавершеного будівництва - житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом по вул. Лазурній, 5 та 9 в місті Миколаєві, до набувачів перейшли майнові права на об'єкт нерухомості, але не права забудовника об'єктів комплексної забудови території, оскільки такі права можливо набути відповідно до умов інвестиційного контракту від 29.04.2005 лише за взаємним погодженням (п. 11.1 контракту), водночас доказів надання згоди міською радою на заміну сторони в інвестиційному контракті відповідачами не надано.
Таким чином, висновок представника відповідачів, що законодавчо встановлені пільги в частині спорудження об'єктів соціальної інфраструктури перейшли від ЗАТ «Київміськбуд-1» до відповідачів по справі, суперечить матеріалам справи.
5) Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
6) Безпідставними є висновки відповідачів щодо передчасності стягнення з коштів пайової участі за спірним об'єктом, оскільки він є частотною будівництва загального проекту по забудові мікрорайону, з посланням на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, оскільки спір, що виник між сторонами даної справи виник з проводу укладення договору про пайову участь, а не стягнення відповідних коштів.
З аналізу декларації про завершення будівництва спірного об'єкту та експертного звіту №ЕП-2021/05-19 від 26.06.2019, долученого представником відповідачів до відзиву, вбачається, що житловий будинок по вул. Лазурній, 9 у місті Миколаєві (корпус 21) зводився на підставі окремої проектної документації та вводився в експлуатацію як самостійний об'єкт, що входить до першої черги будівництва другого мікрорайону другого пускового комплексу на намивній території. Наявність необхідності розроблення окремого проекту на будівництво об'єктів другої та третьої черги забудови передбачено і висновком Центральної служби Укрінвестекспертизи від 04.04.2007 №119/42 щодо архітектурно-планувальної частини проекту житлової забудови мікрорайону «Ліски-2» на намитій території в м. Миколаєві, що долучений до відзиву відповідачів.
На спірний об'єкт отримувались окремі містобудівні умови та обмеження, окремі дозвільні документи, він побудований на земельній ділянці, отриманій в оренду забудовником під придбаний об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно, вказаний об'єкт нерухомості введено в експлуатацію, як самостійну житлову споруду, яка підпадає під визначення об'єкту будівництва, передбаченого законодавством, що свідчить про необхідність нарахування та сплати пайового внеску у розвитку інфраструктури.
Підготовче засідання у справі 22.02.2023 не відбулося.
Ухвалою від 07.03.2023 повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому засіданні на 23.03.2023.
16.03.2023 від відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД» та ТОВ «Рив'єра-9» наполягали на відсутності підстав для задоволення позову, зазначивши (крім раніше викладених доводів) що:
1) законодавчий обов'язок щодо сплаті пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури, передбачений ст. 27-1 Закону, внесений до нормативного акту згідно із Законом № 509-17 від 16.09.2008, і вказана норма закону набрала чинності з 14.10.2008.
Ураховуючи викладене, визначений умовами інвестиційного договору обов'язок передачі забудовником 5% квартир (а відповідно до додаткової угоди об'єкту соціальної інфраструктури ? відповідної площі) є реалізацією не майнових прав замовника, визначених ч. 7 ст. 25 Закону, а обов'язку замовника будівництва по виконанню вимог закону по сплаті пайової участі на розвиток інфраструктури міста Миколаєва. Додаткову угоду №1 було укладено сторонами Інвестиційного договору після 26.05.2010, коли вказана норма ст. 27-1 Закону «Про планування і забудову територій» діяла.
2) твердження прокурора про те, що передача дитячого садка у 2010 році не може бути за своєю правовою природою виконанням обов'язку забудовника щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури, визначеного Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки такого обов'язку на час укладання інвестиційного контракту не існувало ? є хибними, оскільки вказаний обов'язок замовника будівництва щодо сплати пайової участі виник у 2008 році, і в подальшому його було збережено у нормах Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та закріплено у Додатковій угоді № 1 до Інвестиційного договору.
3) Згодом, як зазначено у відзиві на позов, права та обов'язки замовника будівництва перейшли від ЗАТ «Київсьміськбуд-1» до відповідачів, що мало і свої правові наслідки. Відповідачами було відкориговано проектну документацію і оформлено права користування земельними ділянками під об'єктами незавершеного будівництва, які не добудував ЗАТ «Київміськбуд-1».
4) в силу закону ЗАТ «Київсьміськбуд-1» виконав свій обов'язок зі сплати пайової участі шляхом передачі у комунальну власність дитячого садочку, а передані площі враховувались вже новими замовниками будівництва та Миколаївською міською радою при введенні в експлуатацію об'єкту будівництва.
5) фактом передачі в комунальну власність територіальної громади міста Миколаєва є саме державна реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради приміщення нежитлової будівлі, дитячого садка реєстраційний номер майна: 25687710, адреса нерухомого майна: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Червоних Майовщиків, будинок 5В, що відбулось саме 11.10.2011, коли вже діяв Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Прокурор у поясненнях від 23.03.2023 зазначив, що відповідно до інформації Управління освіти Миколаївської міської ради, на підставі акту приймання-передачі від 14.03.2011 та розпорядження Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради від 09.02.2011 №81р, Управлінням прийнято на баланс будівлю дошкільного начального закладу по вул. Червоних Майовщиків, 5-в в м Миколаєві, 1981 року побудови, загальною площею 3697 м 2, інвентарною вартістю 2 970 822 грн. У 2012-2013 роках управлінням освіти проведено капітальний ремонт дошкільного навчального закладу.
Тобто, відповідачі об'єкти соціальної інфраструктури не споруджували, а передали до комунальної власності існуючий об'єкт 1981 року побудови, який в подальшому капітально відремонтований Управлінням освіти Миколаївської міської ради для використання за цільовим призначенням.
Ухвалою від 23.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 04.05.2023.
Ухвалою від 04.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 19.07.2023.
Від прокуратури 03.07.2023 надійшло клопотання про витребування у відповідачів копій декларацій про готовність об'єктів до експлуатації: МК 143162031384 від 21.07.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 14 (секції № 1, № 2). Два пускових комплекси»; МК 143161870907 від 05.07.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 13 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)»; МК 143153380943 від 04.12.2015 Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5 корпус № 12 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)»;- МК 143163280750 від 23.11.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5. корп.№17, (секції №1, 2)»; МК 143170742235 від 15.03.2017 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пусковий комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5»; МК 143152110696 від 04.09.2014 «Корпус № 16 (секції № 1, № 2) (Два пускових комплекси). « 1 черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва».
У клопотанні прокурор зазначив, що у відзиві відповідачі вказують про сплату коштів пайової участі у 2020 році за об?єктом «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 20, (секції № 1, № 2)», у зв?язку з «вичерпанням квадратних метрів дитячого садочку» та, відповідно, не сплачували такі кошти за попередньо збудованими об?єктами, у зв?язку з наявністю таких «квадратних метрів». Однак, на даний час такий розрахунок відповідачами до суду не надано. Тому, з метою перевірки обґрунтованості доводів відповідачі в частині розрахунків, наявна необхідність в дослідженні декларацій про готовність об?єктів до експлуатації які містять дані щодо площі об?єктів та кошторисної вартості будівництва.
Отримати даку інформацію прокуратурі самостійно не вдалося, тому прокурор і звернувся до суду у порядку ст.. 80-81 ГПК України з відповідним клопотанням.
Під час проведення підготовчого засідання 19.07.2023 було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим, поряд із неявкою представника позивача, засідання відкладено на 19.09.2023.
Ухвалою від 19.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 24.10.2023, проте в указану дату засідання не відбулося.
Ухвалою від 25.10.2023 призначено підготовче засідання на 15.11.2023.
Засідання 15.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Ухвалою від 15.11.2023 наступне підготовче засідання призначено на 24.01.2024.
Ухвалою від 24.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням відповідача-1 підготовче засідання відкладено на 26.03.2024.
Ухвалою від 26.03.2024 задоволено клопотання заступника керівника окружної прокуратури № 51-50/2-6332вих-23 від 29.06.2023 про витребування доказів. Зобов'язано відповідачів у даній справі надати суду завчасно до судового засідання копії декларацій про готовність об?єктів до експлуатації:
- МК 143162031384 від 21.07.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 14 (секції № 1, № 2). Два пускових комплекси";
- MK 143161870907 від 05.07.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 13 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)";
- MK 143153380943 від 04.12.2015 Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 12 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)";
- МК 143163280750 від 23.11.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корп. № 17, (секції № 1, 2)";
- МК 143170742235 від 15.03.2017 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пусковий комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5";
- МК 143152110696 від 04.09.2014 "Корпус № 16 (секції № 1, № 2) (Два пускових комплекси), 1 черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва".
Підготовче засідання відкладено на 14.05.2024.
Ухвалою від 14.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням відповідачів підготовче засідання відкладено на 02.07.2024.
02.07.2024 підготовче засідання не відбулося з технічних причин, про що складено відповідний акт.
Ухвалою суду від 02.07.2024 повідомлено учасників справи про призначення наступного судового засідання (підготовчого) на 09.09.2024.
09.09.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Столиця-Буд" надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 09.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі за клопотанням представника відповідача ТОВ "Компанія "Столиця-Буд" відкладено на 29.10.2024.
24.10.2024 до суду від представника відповідача 2, 3 - адвоката Колесника Д.В. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Підготовче засідання у справі, призначене на 29.10.2024, не відбулося, оскільки у період з 12:23- 12:55 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 29.10.2024 повідомлено учасників у справі про наступне підготовче засідання на 10.12.2024.
У судовому засідання 10.12.2024 представник відповідача ТОВ "Столиця- Буд" клопотав про витребування у позивача - Миколаївської міської ради декларацій про готовність об?єктів до експлуатації які містять дані щодо площі об?єктів та кошторисної вартості будівництва.
Ухвалою суду від 10.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача ТОВ "Столиця- Буд" про витребування доказів. Зобов'язано Миколаївську міську раду надати суду завчасно до судового засідання копії декларацій про готовність об?єктів до експлуатації: МК 143162031384 від 21.07.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 14 (секції № 1, № 2). Два пускових комплекси»;MK 143161870907 від 05.07.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 13 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)»; MK 143153380943 від 04.12.2015 Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 12 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)»; МК 143163280750 від 23.11.2016 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корп. № 17, (секції № 1, 2)»; МК 143170742235 від 15.03.2017 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пусковий комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5»; МК 143152110696 від 04.09.2014 «Корпус № 16 (секції № 1, № 2) (Два пускових комплекси), 1 черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва». Підготовче засідання відкладено на 27 січня 2025 року.
27.01.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Столиця-Буд" про відкладення розгляду справи на іншу дату.
27.01.2025 до суду від Миколаївської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі.
У поясненнях вказує, що на виконання ухвали суду від 10.12.2024 представником Миколаївської міської ради було направлено службову записку юридичного департаменту Миколаївської міської ради від 23.12.2024 № 57858/02.06.02.02-04/24-2 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради щодо отримання витребуваних декларацій. Згідно службової записки управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 31.12.2024 № 59523/22.01-15/24-2, відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2016 № 13/1 «Про затвердження структури виконавчих органів Миколаївської міської ради» функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Миколаєва здійснюється управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради з 17.06.2017. Вказує, що згідно акту приймання- передавання документів від 16.06.2017 № 73, від управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області до управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради передавались документи, пов'язані з наданням права на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також декларації про готовність до експлуатації об'єктів I, II та III категорії складності введеними в експлуатацію з 15.03.2017. Серед справ, переданих управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до управління, відповідно до отриманих повноважень передано декларацію про готовність об'єкта, який належить до ІІІІ категорії складності по об'єкту: «І черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пуків комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг», за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, замовник ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД», ТОВ «Рив'єра-12», ТОВ «Рив'єра -13», за реєстраційним номером МК143170742235 від 15.03.2017. Інші витребувані документи до управління не передавались та знаходяться в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області.
Також зазначає, що у зв'язку з викладеним представником Миколаївської міської ради було скеровано: лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 07.01.2025 № 465/02.02.01-40/02/3/25 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області щодо надання копій декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які не було надано управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради; лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08.01.2025 № 513/02.02.01-40/02/3/25 до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо надання копій декларацій про готовність об'єктів до експлуатації. Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 17.01.2025 № 1196/02.02.01-17/7/25 було надано наступну інформацію та докази: "Шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності за параметром пошуку «реєстраційний номер - МК 143162031384, МK143161870907, MK 143153380943, МК 143163280750, МК 143152110696 » встановлено, що наявна така інформація: зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 21.07.2016 за реєстраційний номер МК143162031384 щодо об'єкта будівництва «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 14 (секції № 1, № 2). Два пускових комплекси.», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця - Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД», ТОВ «Рив'єра-14»; зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 05.07.2016 за реєстраційний номер МК143161870907 щодо об'єкта будівництва «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 13 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця - Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД», ТОВ «Рив'єра-13»; зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 04.12.2015 за реєстраційний номер МК143153380943 щодо об'єкта будівництва «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5 корпус № 12 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця - Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД», ТОВ «Рив'єра» ; зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 23.11.2016 за реєстраційний номер МК143163280750 щодо об'єкта будівництва «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва
Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5. корп.№17, (секції №1, 2)», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця - Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД»; зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 04.09.2014, реєстраційний номер МК 143152110696 щодо об'єкта будівництва «Корпус № 16 (секції № 1, № 2) (Два пускових комплекси). « 1 черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва», замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столиця - Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД». Повідомляє, що декларація про готовність до експлуатації об'єкта від 15.03.2017 за № МК 143170742235 відсутня у розпорядженні ДІАМ". Просить прийняти до матеріалів справи вказані документи.
Ухвалою суду від 27.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотання ТОВ "Компанія "Столиця-Буд" відкладено на 18.03.2025.
18.03.2025 до суду від Миколаївської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі. Представник просить долучити до матеріалів справи копію декларації, а саме: МК 143170742235 від 15.03.2017 «Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пусковий комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5».
У судовому засідання 18.03.2025 суд, заслухавши думку учасників справи, ухвалив надати час відповідачу для подання додаткових пояснень та відкласти підготовче засідання у справі на 14.04.2025.
10.04.2025 до суду від представника відповідача 2, 3 - адвоката Колесника Д.В. надійшло клопотання, в якому представник просить долучити до матеріалів справи засвідчені копії Акту приймання-передачі на баланс управління освіти дошкільного навчального закладу № 143, розташованого за адресою: Червоних Майовщиків, 5в, ЗАТ "КИЇВМІСЬКБУД-1" станом на 14.03.2011 та Акту приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу, розташованого за адресою: Червоних Майовщиків, 5в, ЗАТ "КИЇВМІСЬКБУД-1" станом на 01.01.2010.
14.04.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання адвоката Колесника Д.В., в яких вважає недоцільним долучення судом до матеріалів справи № 915/687/22 копії Акту приймання-передачі на баланс управління дошкільного навчального закладу № 143, розташованого за адресою: Червоних Майовщиків, 5в ЗАТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» станом на 14.03.2011, оскільки копія вказаного акту надана прокурором разом з позовною заявою.
З приводу долучення до матеріалів справи, як доказу, іншого акту зазначає, що, з урахуванням положень статті 80 ГПК України, є підстави для ствердження про порушення представником відповідача ТОВ «Ривьера ЛТД» порядку подання доказів. Зокрема, згідно ч. 3 зазначеної статті відповідач повинен подавати суду докази разом з поданням відзиву. Вказує, що цим правом Колесник Д.В., як представник ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД» та ТОВ «Рив'єра-9» скористався у 2023 році, подавши до суду 20.02.2023 відзив на позов та 16.03.2023 заперечення на відповідь на відзив прокурора. Вважає, що заявлене Колесником Д.В. клопотання не підлягає задоволенню. Також заперечує проти врахування під час розгляду справи № 915/687/22 доводів, зазначених Колесником Д.В. у клопотанні, оскільки передача ЗАТ «Київміськбуд-1» до комунальної власності дитячого навчального закладу відбулася на виконання Інвестиційного контракту № 36/01.
Вважає доводи відповідача необґрунтованими, а передачу ЗАТ «Київміськбуд-1» до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу по вул. Червоних Майовщиків, 5-В відбулася на виконання умов Інвестиційного контракту від 29.04.2005 № 36/01, як умова безконкурсного отримання земельної ділянки для будівництва, а не на виконання положень законодавства щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Також вважає безпідставним посилання представника ТОВ «Ривьера ЛТД» у клопотанні на п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо приведення договору про пайову участь у відповідність до цього закону, оскільки у спірних правовідносинах між міською радою та забудовником договір про пайову участь не укладався. Ураховуючи наведене, заперечує проти прийняття до розгляду судом, як доказів у справі № 915/687/22 документів, що подані Колесником Д.В. разом з клопотанням від 09.04.2025 та врахування під час розгляду справи № 915/687/22 його доводів, зазначених у цьому клопотанні.
У судовому засіданні 14.04.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідачів про долучення доказів.
Ухвалою суду від 14.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2025.
03.06.2025 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з відрядженням головуючого судді.
Ухвалою суду від 13.06.2025 повідомлено учасників справи про наступне судове засідання (розгляд справи по суті) на 08.07.2025.
01.07.2025 до суду від представника відповідача 2, 3 - адвоката Колесника Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 08.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання за клопотанням представника відповідачів 2 та 3 відкладено на 28.07.2025.
28.07.2025 у судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні просив вирішити питання на розсуд суду.
Представник відповідача Колесник Д.В. у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні.
Представник відповідача Реутенко О.О. у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 28.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення; судом оголошено, що ухвалення та проголошення рішення відбудеться 29.07.2025.
У судове засідання 29.07.2025 представники сторін не з'явилися.
29.07.2025 у судовому засіданні суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без проголошення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного.
Як встановлено судом, на час прийняття об'єкта будівництва відповідачів в експлуатацію (18.12.2019) правовідносини щодо правової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини 5 та 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, відповідно до змісту ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною на момент прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
До 12.03.2011 був чинним Закон України "Про планування і забудову територій", який у редакції від 14 жовтня 2008 року містив ст. 27-1 "Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту".
Згідно з ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 2 та 3 вказаної статті замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
У частинах 5-7 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" було передбачено, що величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення); 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.
Згідно із частинами 9-13 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
Спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом (ч. 15 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій").
Закон України "Про планування і забудову територій" втратив чинність 12.03.2011 у зв'язку із прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 40 якого визначала умови пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, подібні до наведених вище.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
За змістом цього Закону та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
При цьому визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
"Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
У зв'язку з припиненням правовідносин забудови земельної ділянки, визнанням договору укладеним та встановленням прав та обов'язків сторін на майбутнє на підставі нормативного акта, який було скасовано, не є законним та ефективним способом захисту, що не відновлює право органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури до здачі об'єкта будівництва в експлуатацію.
Абзацами шостим та сьомим ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
У зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
При цьому у відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
Отже, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За таких обставин у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у період з 28.07.2016 по 18.12.2019, на підставі декларації про початок будівельних робіт від 25.07.2016 № МК 083162071644 ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьера ЛТД» та TOB «Рив'єра-9» здійснено будівництво об'єкту «Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території (перша черга будівництва 2-го мікрорайону) по вул. Лазурній 9, корп. 21, (секції № 1, № 2)».
Як вбачається із декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які містяться в матеріалах справи, а саме: МК 143162031384 від 21.07.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 14 (секції № 1, № 2). Два пускових комплекси"; MK 143161870907 від 05.07.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 13 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)"; MK 143153380943 від 04.12.2015 Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корпус № 12 (секції № 1, № 2). (Два пускових комплекси)"; МК 143163280750 від 23.11.2016 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5, корп. № 17, (секції № 1, 2)"; МК 143170742235 від 15.03.2017 "Перша черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території в м. Миколаєві. Перший пусковий комплекс. Квартал 1. Підземний паркінг. Адреса: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 5"; МК 143152110696 від 04.09.2014 "Корпус № 16 (секції № 1, № 2) (Два пускових комплекси), 1 черга забудови 2-го мікрорайону на намивній території м. Миколаєва", об'єкти є такими, що закінчені будівництвом та готові до експлуатації.
26.12.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, на підставі акту готовності об'єкту до експлуатації від 18.12.2019, відповідачам видано сертифікат № МК 162193601056, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
До пункту 12 акту про готовність об'єкту до експлуатації від 18.12.2019 внесено дані, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п/п 6, п. 4, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент введення об'єкту в експлуатацію) - будівництво об'єкту за умови спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, а також рішення Миколаївської міської ради № 47/32 від 24.06.2010.
Як зазначалося вище, спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на переконання прокурора, ТОВ «Компанія «Столиця-Буд», ТОВ «Ривьєра ЛТД» та ТОВ «Рив'єра-9» не споруджували об'єкти соціальної інфраструктури, а передача до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва зазначеної вище будівлі дитячого навчального закладу (дитячого садочку) здійснена іншою особою - ЗАТ «Київміськбуд-1», на виконання умов Інвестиційного контракту про будівництво житлового масиву «Ліски-2» у м. Миколаєві № 36/01 від 29.04.2005, укладеного указаним товариством з Миколаївською міською радою ще до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким започатковано пайову участь в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Прокурор вважає, що відповідачі об'єкти соціальної інфраструктури не споруджували, а передали до комунальної власності існуючий об'єкт 1981 року побудови, який в подальшому капітально відремонтований Управлінням освіти Миколаївської міської ради для використання за цільовим призначенням.
За такого, прокурор вважає, що відповідачі порушили свій обов'язок щодо сплати коштів пайової участі, які підлягають стягненню на користь Миколаївської міської ради в порядку ст. 1212 ЦК України.
Натомість, відповідачі стверджують, що у них на підставі положень законодавства відсутній обов'язок зі сплати коштів пайової участі, оскільки ЗАТ «Київсьміськбуд-1», як первісний замовник спірного будівництва, виконав свій обов'язок зі сплати пайової участі шляхом передачі у комунальну власність дитячого садочку, а передані площі враховувались вже новими замовниками будівництва (відповідачами) та Миколаївською міською радою при введенні в експлуатацію об'єкту будівництва.
Отже, встановленню судом підлягають обставини щодо наявності або відсутності підстав для зарахування передачі у комунальну власність дитячого садочку як підстави для звільнення відповідачів від сплати пайового внеску.
Судом встановлено, що ЗАТ «Київміськбуд-1» 22.07.2009 передав в іпотеку іпотекодержателю ТОВ «Компанія з управління активами «Галуа Інвест», яке є засновником відповідачів, незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом по вул. Лазурній, 5 та 9 в м. Миколаєві, з метою забезпечення зобов'язань ЗАТ «Київміськбуд-1» та Іпотекодержателем (Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "ГАЛУАІНВЕСТ"), на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Корнієць Л.І., та зареєстрованих в реєстрі за № 2265.
Згідно п. 3.1. Договору іпотеки, предметом Іпотеки за цим Договором було незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 9, та належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Витягом № 23304755 про реєстрацію права власності на нерухоме майно ССР № 189364, виданого 15.07.2009 Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 22770182, номер запису 012 в книзі 1. Підстави виникнення права власності - Договір оренди землі, укладений з Миколаївською міською радою 15.05.2007 та зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.05.2007 за № 040700100277. Договір зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 17.05.2007 за № 4927.
Згідно п. 3.2 цього договору іпотеки, відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом складав 7 %.
Згідно з Витягу серії ССР № 189364 з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23304755, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації від 15.07.2009, вартість Предмета Іпотеки становила 6655398 грн.
Відповідно до підпункту "а)" статті 6.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості Предметів Іпотеки всі вимоги негайно після несплати Іпотекодавцем позивачеві будь-якої суми в будь-якому розмірі, як це визначено Договором позики.
Іпотечний Випадок настав 02.04.2011 (як цей термін визначено ст. 6.2 Договору іпотеки) - станом на 02.04.2011 існувало порушення Договору позики, а саме ЗАТ "Київміськбуд-1" не сплатило іпотекодержателю суми, що підлягала сплаті за Договором позики, і ТОВ «Компанія з управління активами «Галуа Інвест» зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за № 31324556 (серія СЕВ № 620504) виданим 16.09.2011, реєстраційний номер майна 22770182, номер запису: 012 в книзі: 1.
Разом з тим, як встановлено, ЗАТ "Київміськбуд-1" було передано будівлю дитячого навчального закладу, розташованого за адресою: вул. Ч. Майовщиків, 5в, до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва на підставі рішення Миколаївської міської ради №47/32 від 24.06.2010, що підтверджується Актом приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу (станом на 01.11.2010) та відповідно до Акту приймання-передачі (станом на 14.03.2011) на баланс управління освіти від ЗАТ "Київміськбуд-1" прийнято дошкільний навчальний заклад № 143, розташований за адресою: вул. Ч. Майовщиків, 5в.
Надалі, ТОВ «Компанія з управління активами «Галуа Інвест» 15.12.2011 продало незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом по вул. Лазурній, 5 та 9 в м. Миколаєві на користь ТОВ «РИВЬЄРА ЛТД» за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В. за № 2661.
Згідно п. п. 1.1-1.5 зазначеного договору, за цим договором Продавець передає у власність Покупця (продає), а Покупець приймає у власність об'єкт незавершеного будівництва (ОНБ) ? незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом (далі по тексту - "Предмет договору" або "ОНБ"), за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, будинок 9 (дев'ять) і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбаченими цим Договором.
Готовність ОНБ складає 7% (сім) відсотків, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за №31355435, виданим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації від 19.09.2011.
Відчужуваний за цим договором ОНБ належить продавцю на праві приватної власності, на підставі договору іпотеки від 22.07.2009 між продавцем та ЗАТ "КИЇВМІСЬКБУД-1", посвідченого Корнієць Л.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2265, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за № 31324556 (серія СЕВ № 620504) виданим 16.09.2011, реєстраційний номер майна 22770182, номер запису: 012 в книзі: 1.
Відчужуваний за цим Договором ОНБ розташований на земельній ділянці загальною площею 478741 кв.м., яка передана в оренду ЗАТ "КИЇВМІСЬКБУД-1", згідно договору оренди землі від 15.05.2007, на підставі рішень Миколаївської міської ради від 18.11.2005, за № 37/42 та від 25.04.2007 за № 12/47 та зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 17.05.2007 за № 040700100277.
Земельна ділянка надана в оренду для будівництва мікрорайону "Ліски-2" в м. Миколаєві (Заводський район), кадастровий номер 4810136300:06:002:0004.
За даними Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 31355435, виданим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації від 19.09.2011, предмет договору має наступний опис об'єкта: незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно- побутовою будівлею та паркінгом, відсоток готовності - 7%.
Після цього ТОВ "Ривьера ЛТД", як власник ОНБ, подало пакет документів до Миколаївської міської ради на оформлення прав оренди земельної ділянки, на якій знаходився ОНБ та розробило проект землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Ривьера ЛТД" для завершення будівництва 1 черги забудови 2 мікрорайону на намивній території по вул. Лазурній, 9 в Заводському районі м. Миколаєва.
22.01.2014 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Ривьера ЛТД" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 41987 кв.м (за функціональним призначення ? землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду (кадастровий № 4810136300:06:003:0025).
Згідно Акта приймання-передачі земельної ділянки від 22.01.2014, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, Орендодавець на підставі рішення міської ради від 12.12.2013 №36/35 передав, а Орендар у день укладення договору прийняли в оренду земельну ділянку на намивній території по вул. Лазурній, 9 для завершення будівництва І черги забудови 2 мікрорайону. Загальна площа земельної ділянки складає 41987 кв.м. Місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди землі. Уся територія знаходиться у придатному для її використання стані.
Тобто ділянка, виділялася власнику ОНБ ТОВ "Ривьера ЛТД" для завершення будівництва І черги забудови 2 мікрорайону, готовність якого складала тільки 7%.
Згідно довідки, виданої управлінням Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області від 21.11.2013 № 5271/751-2/1300 вказано, що згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.07.2013 земельні ділянки, що відводяться в оренду ТОВ "Ривьера ЛТД" загальною площею 10,4630 га для будівництва 1 черги забудови 2 мікрорайону на намивній території м. Миколаєва, з них ділянка 1 площею 5,1577 га по вул. Лазурна, 5, ділянка 2 - 4,1987 га по вул. Лазурна, 9, ділянка 3 - 1,1066 га по вул. Лазурна 7, 7- А, 7-Б, 7-В в Заводському районі м. Миколаєва, відносяться до земель комунальної власності (орендовані ЗАТ "Київміськбуд-1" (договори оренди землі зареєстровані 09.12.2011 за № 481010004000483 та 17.05.2007 за №040700100277).
Таким чином, земельна ділянка за кадастровим № 4810136300:06:003:0025 виділена із тих земельних ділянок, якими користувалося в свій час ЗАТ "Київміськбуд-1" для забудови об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві.
10.07.2015 ТОВ "Ривьера ЛТД" продало за договором купівлі- продажу 85/100 частки об'єкту незавершеного будівництва ? незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно побутовою будівлею та паркінгом по вул. Лазурній, 9 в м. Миколаєві на користь ТОВ РИВ'ЄРА 9 на підставі договору купівлі-продажу 85/100 частки об'єкту незавершеного будівництва від 10.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1322.
За цим договором Продавець передає у власність Покупця (продає), а Покупець приймає у власність (купує) 85/100 частки об'єкта незавершеного будівництва - незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно-побутовою будівлею та паркінгом (далі по тексту також - "Предмет договору" або "частка ОНБ"), за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, будинок 9 (дев'ять) і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому цим Договором.
Відчужувана за цим договором частка ОНБ і весь об'єкт незавершеного будівництва належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі- продажу об'єкта незавершеного будівництва від 15.12.2011, посвідченого Герасимчуком В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2661.
Право власності Продавця на об'єкт незавершеного будівництва, частка якого відчужується та є предметом цього Договору, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2015, за номером запису про право власності: 10331198, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 674951948101, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.07.2015.
Відчужувана за цим Договором частка ОНБ та весь об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці загальною площею 41987 кв.м., яка передана в оренду Продавцю, згідно договору оренди землі №9955 від 22.01.2014, на підставі рішень Миколаївської міської ради від 12.12.2013 за №36/35. Земельна ділянка надана в оренду для завершення будівництва 1 черги забудови 2 мікрорайону на намивній території м. Миколаєва по вул. Лазурній, 9 /Заводський район/, кадастровий номер 4810136300:06:003:0025 (пп. 1.1. -1.4 цього Договору).
З огляду на викладене, частина Об'єкту будівництва, який споруджував ЗАТ "Київміськбуд-1" як Замовник будівництва в проекті будівництва об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві, перейшов у власність інших замовників будівництва ТОВ "Ривьера 9" в розмірі 85/100 частки об'єкта незавершеного будівництва - незавершене будівництво житлового майнового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, поліклінікою, адміністративно- побутовою будівлею та паркінгом (далі по тексту також - "Предмет договору" або "частка ОНБ"), за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна, будинок 9 (дев 'ять) та в розмірі 15/100 у власність ТОВ "Ривьера ЛТД".
Згідно додатку до Експертного звіту №ЕП-2021/05-19 від 26.06.2019 щодо розгляду проектної документації за проектом «Нове будівництво. Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території м. Миколаєва по вул. Лазурна, 9, корп. №21 (секції №1, №2) (Перша черга будівництва 2-го мікрорайону). Коригування» вказано, що зазначений проект будівництва був розроблений у 2007 році та отримав експертний звіт щодо розгляду проектної документації (позитивний №119/42), наданий ЦС Укрінвестекспертизи від 04.04.2007 та розробляється за раніше затвердженим проектом комплексної забудови даної території.
Викладені обставини та факти, встановлені судом, дозволяють дійти висновку про те, що проект будівництва «Нове будівництво. Другий пусковий комплекс житлової забудови на намивній території м. Миколаєва по вул. Лазурна, 9, корп. №21 (секції №1, №2) (Перша черга будівництва 2-го мікрорайону). Коригування» був розроблений у 2007 році саме ЗАТ «Київміськбуд-1» і є доопрацьованою частиною проекту по комплексній забудові об'єкту житлового і соціально-побутового призначення з благоустроєм берегової лінії на намивній території ІІ-Ї і ІІІ-Ї черги забудови другого мікрорайону в м. Миколаєві площею 26 га, і в рамках цього проекту будівництва ЗАТ «Київсьміськбуд-1» було виконано частину зобов'язань замовника будівництва зі сплати пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту міста Миколаїв.
У подальшому права та обов'язки замовника будівництва перейшли від ЗАТ «Київсьміськбуд- 1» до відповідачів.
Так, станом на момент прийняття рішення про прийняття до комунальної власності міста Миколаєва приміщення дитячого садочку правовідносини, які виникли між Замовником проекту забудови, ЗАТ «КИЇВМІСЬКБУД-1» та позивачем, Миколаївською міською радою, були врегульовані Законом України «Про планування та забудову територій», який набрав чинності 02.06.2000.
14.10.2008 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», яким Закон України «Про планування та забудову територій» був доповнений статтею 27-1, що передбачала пайову участь (внесок) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та обов'язок укладання відповідних договорів з органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин другої та третьої вказаної статті замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
При цьому за змістом статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій», під будівництвом у цьому Законі мається на увазі розміщення та здійснення будівництва нових об'єктів, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств.
Згідно ч. 4 статті 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва будівель закладів освіти та культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення.
Закон України «Про планування та забудову територій» втратив чинність у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Стаття 40 вказаного Закону також передбачала для забудовників обов'язок укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно ч. 4 п. 6 статті 40 вказаного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Отже, на момент передачі до комунальної власності приміщень дитячого садочка та реєстрації за територіальною громадою міста Миколаєва цього нерухомого майна, вже діяла норма про те, що до сплати пайової участі не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 № 3038- VI "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
Матеріали справи не містять доказів того, що рішення Миколаївської міської ради №47/32 від 24.06.2010, яке було передумовою прийняття дитячого садочку до комунальної власності, або умови інвестиційного договору були приведені у відповідність до Закону України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що права замовника будівництва, як і законодавчо встановлені пільги в частині спорудження об'єктів соціальної інфраструктури, перейшли від ЗАТ «Київміськбуд-1» до відповідачів.
Станом на дату складання Акту готовності об'єкта до експлуатації від 18.12.2019, норма ч. 4 п. 6 статті 40 вказаного Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» діяла в зазначеній вище редакції, а тому наведені приписи розповсюджували свою дію на відповідачів.
За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов?язку сприяти всебічному, повному та об?єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами справи докази в їх сукупності та керуючись принципом «вірогідність доказів», суд дійшов висновку, що надані відповідачем є більш вірогідними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).
Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що відповідачами доведено наявність підстав для зарахування передачі у комунальну власність дитячого садочку як підстави для звільнення відповідачів від сплати пайового внеску, у зв'язку з чим до пункту 12 акту про готовність об'єкту до експлуатації від 18.12.2019 правомірно внесено дані про те, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п/п 6, п. 4, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент введення об'єкту в експлуатацію) ? будівництво об'єкту за умови спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури, а також рішення Миколаївської міської ради №47/32 від 24.06.2010.
Додаткова сплата коштів пайової участі відповідачами суперечитиме принципам верховенства права та положенням ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Суд зазначає, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
У задоволенні позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 11.08.2025
Суддя Т.М. Давченко