вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2015/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЧ ТЕК УКРАЇНА»
до фізичної особи-підприємця Козирєва Руслана Володимировича
про стягнення 63 053, 98 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЧ ТЕК УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Козирєва Руслана Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 63 053, 98 грн штрафу.
Позовні вимоги, з посиланням на 201 Податкового кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором підряду №050821 від 05.08.2021 щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в розмірі 63 053, 98 грн до податкового кредиту, а тому позивачем нараховано штраф.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
27.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.07.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 28.07.2025 ціна позову залишається незмінною.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 03.07.2025, яка отримана останнім 18.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601167459220.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
05.08.2021 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - підрядник) укладено договір підряду №050821 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого предметом даного договору є роботи з виробництва (виготовлення) підрядником відповідно до замовлення та з матеріалів підрядника продукції, на базі власних виробничих потужностей, зі своїм персоналом та матеріально-технічними засобами, за видами, кількістю, ціною та в строки, обумовлені сторонами в кожній окремій специфікації до даного договору, надалі іменується «специфікація». Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна продукції визначена сторонами у специфікаціях, що є додатком до цього договору. Попередньо узгоджені найменування, одиниця виміру, загальна кількість продукції, що підлягає виробництву (виготовленню) за цим договором, ціна за одиницю, узгоджуються в тому числі у рахунках-фактурах та вказується сторонами у видаткових накладних.
Згідно із п.3.1. договору попередня вартість виготовленої продукції (вартість робіт) може визначатися в калькуляціях.
Остаточна вартість за продукцію, що буде виготовлятись, затверджується на етапі укладення окремих специфікацій, умови яких повинні повністю відповідати положенням даного договору (п.3.2. договору).
Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата здійснюється в порядку, визначеному сторонами у кожній окремій специфікації, укладеною на підставі договору.
Відповідно до пп.3.5., 3.6. остаточний розрахунок за виконання робіт (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) повинен бути здійснений не пізніше десяти днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Замовнику надається право дострокової оплати робіт (право повної передоплати).
У пункті 3.7.договру сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених підрядником, в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок підрядника.
Згідно із п.5.9. договору право власності замовника на продукцію виникає з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, виписаної підрядником на замовлену продукцію та оформлення інших бухгалтерських документів за умови її оплати відповідно до вимог даного договору.
За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України (п.12.1. договору).
Відповідно до п.15.14. договору підрядник зобов'язаний надати замовнику належним чином зареєстровану податкову накладну в порядку та в строки передбачені чинним законодавством України. Сторони домовились, про те, що, у підтвердження своїх податкових зобов'язань, вони складають податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних у електронній формі. При цьому, зазначені документи підписуються уповноваженою особою та скріплюються печаткою за допомогою електронного цифрового підпису, з дотриманням умов порядку реєстрації, встановленого чинним законодавством України. Підрядник не пізніше п'ятнадцятого дня з дати складання акту виконаних робіт та/або п'ятнадцятого дня з дати отримання грошових коштів як попередньої оплати, зобов'язаний скласти та зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства. Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної складається в електронній формі незалежно від форми наданої податкової накладної, яка підлягає коригуванню. У випадку невиконання підрядником обов'язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а рівно реєстрації такої податкової накладної з порушенням строку реєстрації, встановленим в цьому договорі. Підрядник виплачує замовнику штраф в розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість незареєстрованої податкової накладної. Вказаний штраф сплачується за першою вимогою замовника шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок замовника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання підрядником такої вимоги.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Якщо строк дії гарантійних зобов'язань підрядника, визначений договором або чинними стандартами чи законодавством України більший, ніж строк дії договору, до гарантійних зобов'язань застосовуються строки дії більшої тривалості, встановлені відповідно до договору, чинних стандартів чи законодавства України (п.14.1. договору).
Відповідно до видаткових накладених за період з січня по липень 2022 року відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 200 568, 36 грн, у тому числі ПДВ - 33 428, 06 грн, а саме: №5 від 27.01.2022 на суму 21 252, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 3 542, 00 грн; №6 від 31.01.2022 на суму 3 861, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 643, 50 грн; №7 від 08.02.2022 на суму 41 931, 36 грн, в тому числі ПДВ у сумі 6 988, 56 грн; №13 від 28.04.2022 на суму 12 804, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 2 134, 00 грн; №15 від 10.05.2022 на суму 25 908, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 4 318, 00 грн, №18 від 18.05.2022 в тому числі ПДВ у сумі 3 374, 00 грн, №17 від 18.05.2022 на суму 14 460, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 2 410, 00 грн, №18 від 27.05.2022 на суму 11 088, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 1 848, 00 грн; №19 від 27.05.2022 на суму 4 620, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 770, 00 грн; №21 від 31.05.2022 на суму 17 760, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 2 960, 00 грн та №24 від 04.07.2022 на суму 26 640, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 4 440, 00 грн.
Вказані видаткові накладні підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
Також позивачем сплачено відповідачу попередньої оплати на загальну суму 239 565, 60 грн, у тому числі ПДВ - 39 927, 60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №19 від 21.04.2022 на суму 13 320, 00 грн, №124 від 05.05.2022 на суму 171 201, 60 грн, №253 від 19.05.2022 на суму 1 100, 00 грн, №256 від 19.05.2022 на суму 13 320, 00 грн, №412 від 13.06.2022 на суму 12 199, 20 грн та №660 від 29.03.2022 на суму 22 924, 80 грн.
Крім цього, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №6 від 20.06.2022 на суму 8 300, 04 грн, який оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №508 від 21.06.2022 на суму 8 300, 04 грн.
Проте, згідно видаткової накладної №43 від 20.12.2022, в якій міститься посилання на вказаний рахунок, відповідачем поставлено товару на суму 5 900,04 грн.
06.08.2025 відповідачем повернуто позивачу 2 400, 00 грн (8 300, 04 грн - 5 900, 04 грн) надмірно сплачених коштів за рахунком на оплату №6 від 20.06.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №000205 від 06.08.2024.
Отже, позивачем сплачено відповідачу попередньої оплати на загальну суму 245 465, 64 грн (239 565, 60 грн + 5 900, 04 грн), у тому числі ПДВ - 40 910, 93 грн (39 927, 60 грн + 983,33 грн).
У матеріалах справи міститься лист-претензія за вих.№128 від 13.06.2024 позивача адресована відповідачу, в якій зазначено, що останнім не зареєстровано податкові накладні, сума ПДВ за якими складає 63 453, 98 грн, чим порушено норми п.15.14. договору та Податкового кодексу України, а тому просив зареєструвати податкові накладні та сплатити штраф у розмірі 63 453, 98 грн.
В якості доказів направлення вказаного листа-претензії на адресу відповідача позивачем долучено до позову опис вкладення у цінний лист, який не містить номеру поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0750101509582.
Також у матеріалах справи міститься лист-вимога за вих.№21 від 08.01.2025, в якій позивач просив відповідача зареєструвати податкові накладні та сплатити штраф у розмірі 63 453, 98 грн протягом 3 банківських днів з дати отримання вимоги.
В якості доказів направлення вказаного листа-вимоги на адресу відповідача позивачем долучено до позову опис вкладення у цінний лист, який не містить номеру поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0750101526185.
22.07.2024 позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7) від 19.07.2024
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як слідує із матеріалів справи відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму на загальну суму 200 568, 36 грн, у тому числі ПДВ - 33 428, 06 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.
Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата здійснюється в порядку, визначеному сторонами у кожній окремій специфікації, укладеною на підставі договору.
Специфікацій матеріали справи не містять.
Відповідно до пп.3.5., 3.6. остаточний розрахунок за виконання робіт (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) повинен бути здійснений не пізніше десяти днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Замовнику надається право дострокової оплати робіт (право повної передоплати).
Як встановлено судом вище, позивачем сплачено відповідачу попередньої оплати на загальну суму 245 465, 64 грн, у тому числі ПДВ - 40 910, 93 грн.
Відповідно до п.15.14. договору, зокрема, підрядник не пізніше п'ятнадцятого дня з дати складання акта виконаних робіт та/або п'ятнадцятого дня з дати отримання грошових коштів як попередньої оплати, зобов'язаний скласти та зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Отже, згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно п. 201.16. ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, як убачається з матеріалів справи в порушення ст.201 Податкового кодексу України, відповідач не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 446 034, 00 грн (200 568, 36 грн (сума поставленого товару згідно випадкових накладниз) + 245 465, 64 грн (сума попередньої оплати)), з урахуванням ПДВ - 74 338,99 грн (33 428, 06 грн + 40 910, 93 грн).
При ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач зазначає, що загальна сума ПДВ на яку відповідач мав зареєструвати податкові накладні складає - 63 053, 98 грн та, оскільки останній своїх зобов'язань не виконав, то відповідно до п.5.14. договору зобов'язаний сплатити штраф в розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість незареєстрованих податкових накладних.
Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відсутність реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Реєстрі не дає покупцю можливості (права) включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Відповідач у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, зворотнього матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Відповідно до п.15.14. договору у випадку невиконання підрядником обов'язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а рівно реєстрації такої податкової накладної з порушенням строку реєстрації, встановленим в цьому договорі. Підрядник виплачує замовнику штраф в розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість незареєстрованої податкової накладної.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 63 053, 98 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 63 053, 98 грн штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЧ ТЕК УКРАЇНА» до фізичної особи-підприємця Козирєва Руслана Володимировича про стягнення 63 053, 98 грн задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Козирєва Руслана Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЧ ТЕК УКРАЇНА» (07501, Київська обл., Броварський р-н, с. Баришівка, вул. Київський шлях, буд. 78, ідентифікаційний код 39768294) 63 053 (шістдесят три тисячі п'ятдесят три) грн 98 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова